Постанова № 67845812, 04.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р. Справа № 804/2113/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», у якому позивач, просить:

- скасувати державну реєстрацію змін до запису у Державному реєстрі іпотек, номер запису про іпотеку 18948303 (3848190) зареєстрованих 30.11.2012 р. 13:45:27, вчинених державним реєстратором Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною щодо проведення державної реєстрації обтяжень іпотекою нежитлового приміщення в житловому будинку літ А-9 на І поверсі нежитлове приміщення № 169 поз. 1-31 загальною площею 536,40 кв.м., ганки, літ.а.а`. Примітка: збільшення загальної площі по приміщенню № 169 на 4,6 кв.м. зменшення кількості позиції за рахунок переобладнання узаконено технічним висновком ІДАВ № 638/6 від 03.05.2006, адреса: АДРЕСА_1, приміщення № 169, номер ДРРП: 1169029512101 (РПВН: 5584646) на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Позов обгрунтовано тим, що відповідачем не дотримано ч. 1-3 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо зобов'язання письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням; відступлення прав за іпотечним договором здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи до якого додається текст змін і додаткових відомостей, внесених до іпотечного договору (договір, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором або передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної); недотримано вимог частини 3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо документів, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно які подаються для державної реєстрації прав, та повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

- в матеріалах реєстраційної справи відсутнє письмове повідомлення боржника іпотекодержателем про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням;

- порушення норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» 4 липня 2012 року N 5037-VI ч.6, 9 статті 15 Закону №1952-IV: "Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії"; за таких обставин, у відповідача станом на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно з договором про передачу прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року

- нотаріальна дія щодо реєстрації обтяжень згідно з договорами про передачу прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 мала вчинятися нотаріусом, яким було посвідчено зазначений договір; порушення інших норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 517 Цивільного кодексу.

Щодо строків звернення до суду позивач зазначив, що дізнався про порушення своїх прав 15.03.2017 року при отриманні Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №82525687.

Відповідач проти позову письмово не заперечив, надав лише заяву розглядати справу без участі у зв'язку із великою завантаженістю.

Суд ухвали розглянути справу в письмовому провадженні відповідно до ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2006 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омегабанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №691-Ф.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позичальником та банком було укладено договір іпотеки від 28.09.2006 року №691-Ф/ІП-1, відповідно до якого, в іпотеку було передано приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, поз. 1-31загальною площею 536,40 кв.м.

28.09.2006 року приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. у зв'язку із посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження вказаного майна.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу про відступлення права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Заєць І.О.

28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами за кредитним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В.

30.11.2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. здійснила обтяження іпотекою нежилого приміщення, в житловому будинку літ.А-9 на І поверсі не житлове приміщення №169 поз. 1-31 загальною площею 536,40 кв.м, ганки, літ.а.а'. Примітка: збільшення загальної площі по приміщенню №169 на 4,6 кв.м та зменшення кількості позицій за рахунок переобладнання узаконено технічним висновком ІДАБК №638/6 від 03.05.2006, адреса: АДРЕСА_1, номер РПВН: 5584646, на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», яку оформив рішенням в Державному реєстрі іпотек, запис за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек №18948303 (3848190) від 30.11.2012 13:45:27.

Правомірність вчинення вказаної реєстраційної дії приватного нотаріуса Сазонової О.М. оскаржується позивачем у цій справі.

В постанові від 14 червня 2016 року Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України висловили правову позицію у справі за позовом фізичної особи до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_7, держреєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, ДРСУ, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ТОВ «Сол-Істейт», про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, відповідно до якої:

- враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Вирішуючи спір по суті та не закриваючи провадження у справі, суд відходить із наступного, наводячи такі мотиви.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. В цій категорії спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо особа у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то така особа не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Приватний нотаріус в заявленому спорі здійснив функцію суб'єкта державної реєстрації прав, відповідно до повноважень, встановлених законом, отже, заявлений спір згідно визначених позивачем позовних вимог відповідає критеріям адміністративного, поряд з цим, під час вирішення такого спору суд має надати оцінку виключно діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, не втручаючись в оцінку цивільно-правових правовідносин.

Таким чином, в цій справі суд не вирішує питання невиконання або неналежного виконання сторонами договору цивільно-правових зобов'язань, отже, підстав розгляду цієї справи у межах заявлених позовних вимог за правилами цивільного судочинства суд не вбачає.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом спору в цій справі є внесення 30.11.2012 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. змін до відомостей Державного реєстру іпотек про обтяження, а саме, опис змін:

- підстава обтяження: договір про відступлення прав за іпотечними договорами, 6970, 28.11.2012 року, ПН КМНО Заєць І.О.

- об'єкт обтяження: нежиле приміщення, в житловому будинку літ.А-9 на І поверсі не житлове приміщення №169 поз.1-31 загальною площею 563,40 кв.м., ганки літ.а.а.'. Примітка: збільшення загальної площі по приміщенню №169 на 4,6 кв.м. та зменшення кількості позицій за рахунок переобладнання узаконено технічним висновком ІДАБК №638/6 від 03.05.2006 року, адреса: АДРЕСА_1, номер РПВН 5584646;

- іпотекодержатель: ЗАТ «ТАС - Інвестбанк», Код: 21658672, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42, корп. 4 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», код 38004195, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31

- підстава: договір про відступлення прав за іпотечним договором, 6970, 28.11.2012, ПН КМНО Заєць І.О.

Доводами позивача щодо протиправності реєстрації обтяження іпотекою нежитлового приміщення заявлено неналежна якість наданих документів згідно правил інструкції та діловодства та неможливість здійснення реєстраційної дії без вчинення нотаріальної дії відповідачем.

Відповідно до статті 4 частини 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року (у редакції, дійсній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1952-IV) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 9 Закону №1952-IV передбачено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 9 Закону №1952-IV нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Таким чином, нотаріуси, як спеціальні суб'єкти, уповноважені приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також про відмову в такій державній реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05.06.2003 року правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частиною 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» №3425-XII від 02.09.1993 року нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо).

Відповідно до частини 9 статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Крім того, абзацом 3 частини 5 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Тобто, з урахуванням особливостей даної справи, посвідчуючи договір про відступлення прав за іпотечним договором, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., повинна була одночасно внести зміни до відповідного запису у Державному реєстрі іпотек. Разом з цим, зміни до запису у Державному реєстрі іпотек на підставі наведеного договору було внесено не одночасно, а лише 30.11.2012, при цьому іншим нотаріусом - Сазоновою О.М.

Однак, враховуючи, що відповідач не вчиняв жодної з перелічених у статті 34 Закону України «Про нотаріат» №3425-XII від 02.09.1993 року нотаріальних дій з об'єктом нерухомості, зокрема, не посвідчував договір про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року, то відповідач не мав передбачених законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

З вище викладеного вбачається, що норми абзацу 3 частини 5 статті 3, частини 9 статті 15 Закону №1952-IV мають імперативний характер і підлягають обов'язковому виконанню.

Крім того, відповідно до пункту 17 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек №410 від 31.03.2004 року (далі - Тимчасовий порядок), внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи.

Тобто, новий іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Вектор Плюс» з урахуванням вимоги Закону №1952-IV про одночасність посвідчення договору та реєстрації обтяження, повинен був відразу після засвідчення договору про передачу прав за іпотечним договором звернутися до ПН КМНО Заєць І.О. з відповідним повідомленням про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, однак цього не зробив.

Пункт 55 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV містить таку підставу для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень як «заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію».

При цьому, частина 2 статті 24 Закону №1952-IV передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Тобто наведена частина статті передбачає обов'язок відповідача приймати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наявності на це підстав, зокрема передбачених наведеною вище частиною 1 статті 24 Закону №1952-IV.

Нотаріус, при здійсненні ним функцій державного реєстратора прав, позбавлений можливості на власний розсуд обирати інший спосіб поведінки, при наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених статтею 24 Закону №1952-IV.

Проведення нотаріусом, як державним реєстратором, державної реєстрації прав та їх обтяжень, за наявності передбачених Законом №1952-IV підстав для відмови у її проведенні є протиправною.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21 січня 2015 року по справі №К/800/66279/13.

З огляду на викладене є обґрунтованим та підлягає задоволенню позовна вимога про скасування державної реєстрації змін до запису у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 18948303 (3848190), зареєстрованої 30.11.2012 року 13:45:27 реєстратором Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача суму судового збору у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію змін до запису у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 18948303 (3848190), зареєстрованих 30.11.2012 року 13:45:27 реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною щодо проведення державної реєстрації обтяження іпотекою нежитлове приміщення у житловому будинку літ.А-9 на І поверсі нежитлове приміщення № 169 поз 1-31 загальною площею 536,40 кв.м., ганки, літ а.а'. Примітка: збільшення загальної площі по приміщенню № 169 на 4,6 кв.м. та зменшення кількості позицій за рахунок переобладнання узаконено технічним висновком ІДАБК № 638/6 від 03.05.2006 року, адреса: АДРЕСА_1, приміщення № 169, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1169029512101, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс»

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова