Вирок № 67845644, 19.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А,

ЯщенкаМ.А.,

секретаря судового засідання Лучка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015100000000658 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4

народження, уродженця м. Києва, громадянина України,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Гапон О.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Санченка Р.Г.,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначене покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк три роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінального-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінального-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 1492 грн. 07 коп., на користь Київської міської клінічної лікарні № 6 - 4147 грн. 20 коп., на користь потерпілої ОСОБА_4 268284 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Страхова Компанія «Нова» на користь ОСОБА_4 14616 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 30 липня 2015 року приблизно в 22 год. 15 хв., керуючи автомобілем «Опель», номерний знак НОМЕР_1, в якому серед інших пасажирів перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7, рухався зі сторони проспекту Л.Курбаса по вул. В.Кільцевій дорозі в напрямку Жулянського шляхопроводу в м. Києві, в середній смузі руху із перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населених пунктах понад 60 км/год та в порушення п.п.2.3 (б), 10.1,12.1,12.4Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу контролювати рух, не переконавшись в тому, що це буде безпечно для всіх учасників дорожнього руху, перестроївся із середньої смуги руху в праву, внаслідок чого неподалік перехрестя вул. В.Кільцевої дороги з вул. Київською в м. Києві допустив зіткнення з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_2, вантажного автомобіля «ДАФ», номерний знак НОМЕР_3, який стояв попереду в правій смузі попутного напрямку та автобусом «МАЗ», номерний знак НОМЕР_4, від чого пасажир керованого ним автомобіля ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла у лікарні, а пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

В доводах апеляційної скарги прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин злочину та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що судом першої інстанції призначене надто м'яке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. На його думку, суд безпідставно застосував ст. 75 КК України, яка не підлягає застосуванню.

Прокурор звертає увагу на те, що судом не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких та наслідків злочину, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку якого підтримали потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілої ОСОБА_5 Захисник Санченко Р.Г. та обвинувачений ОСОБА_2 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановивши фактичні обставини злочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій обвинуваченого ніким не оскаржуються.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.

Як видно з тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначивши ОСОБА_2 покарання та звільнивши від його відбування, в повній мірі не дотримався вимог закону.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

На підставі цього суд дійшов висновку за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.

В той же час, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, не працює, характеризується позитивно, обставин, яка пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого, а також думки потерпілих, які просили не позбавляти обвинуваченого волі, суд дійшов висновку про можливе виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

На думку колегії суддів, висновок суду щодо визначення виду покарання та можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без його відбування є помилковим.

ОСОБА_2 вчинений злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких. В результаті допущення ним низки грубих порушень ПДР України, зокрема перевищення встановлених обмежень швидкості руху в населених пунктах, одна людина загинула, а іншій заподіяні середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 повідомив, що він не повністю відшкодував завдану ним матеріальну та моральну шкоду потерпілим, проте зобов'язався відшкодувати в майбутньому.

З часу вчинення злочину до розгляду провадження в суді апеляційної інстанції шкода не відшкодована, що свідчить про не бажання обвинуваченого усунути негативні наслідки, які він заподіяв злочином.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 має бути призначене покарання, яке він повинен відбувати реально.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_2 вперше вчинив неумисний злочин, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем відбування ним покарання, призначеного вироком Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2016 року в цьому кримінальному провадженні. Він не одружений, не працює, має постійне місце проживання.

Колегією суддів також враховується наявність двох обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди.

На думку колегії суддів, зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому ОСОБА_2 іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Колегія суддів вважає, що саме таке покарання буде справедливим і відповідатиме цілям, визначеним в ст. 50 КК України.

Відповідно до характеристики Ірпінського виправного центру № 132 (т. 2 а.с. 71), 19 травня 2016 року ОСОБА_2 прибув в установу для відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного вироком Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2016 року, який був скасований ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 31 травня 2017 року.

Колегія суддів вважає, що цей строк підлягає зарахуванню в строк покарання, призначеного за цим вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопад 2015 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнаного винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання строк відбутого ним покарання у виді обмеження волі з 19 травня 2016 року по день звільнення з виправного центру на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 31 травня 2017 року.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копія вироку негайно, після його проголошення, вручаєтьсяобвинуваченому та прокурору.

Судді:

Ю.Р.Трясун І.А.Мосьондз М.А.Ященко