Рішення № 67845487, 18.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/5661/14-ц Головуючий у 1-й інстанції - Лозинська М.І.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/8179/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року у справі за позовомПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання,-

В С Т А Н О В И Л А :

РішеннямСолом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року в задоволенні позову Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вказана апеляційна скарга вже була предметом розгляду в апеляційному суді.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задоволено частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 2045,01 грн. заборгованості.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні відповідач заперечила проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У березні 2014 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в розмірі 2 045 грн. 01 коп., три проценти річних у розмірі 190 грн. 56 коп. та інфляційні втрати в розмірі 117 грн. 08 коп.

Посилається на те, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 й споживачем послуг з централізованого теплопостачання. Проте відповідач не здійснює оплату наданих їй послуг, внаслідок чого за період з 9 жовтня 2009 року до 1 лютого 2014 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат становить 2 352 грн. 65 коп.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач фізична особа чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтями 20, 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначені права і обов'язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а наймач зобов'язаний своєчасно щомісяця вносити плату за комунальні послуги.

Згідно «Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведенню», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 споживач зобов'язаний вчасно, у встановлений строк вносити оплату за надані послуги щомісячно за встановленими нормами та тарифами.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 09.10.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смекаліною Л.Т. та зареєстровано в реєстрі за № 1862, ОСОБА_1 прийняла у спільну часткову власність 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 37-40, т.1).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08.11.2011 року, визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Визначено площу співвласників для розрахунку платежів за комунальні послуги, а саме виділено ОСОБА_1 частину квартири загальною площею 27,0 кв.м.; виділено ОСОБА_3 частину квартири загальною площею 54,1 кв.м. (а.с. 43-44, т.1).

На підставі вказаного рішення, позивач відкрив окремий особовий рахунок на: ОСОБА_3 (2/3 у праві спільної часткової власності) та ОСОБА_1.(1/3 у праві спільної часткової власності).

29.03.2010 року між позивачем Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаваенерго» та ОСОБА_3 було укладено договір №3-550-86-0 на надання послуг на усю площу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 80,1 кв.м., та відкрито особовий рахунок, про що не заперечувала представник позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаваенерго» із листами з проханням укласти між підприємством та нею договір про надання послуг теплопостачання на належну їй частину квартири, на що їй позивачем було відмовлено, що підтверджується відповідними листами, які містяться в матеріалах справи.

Після рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08.11.2011 року, Полтавським КП ЖЕО №2, який є балансоутримувачем будинку, у 2011 році відповідачу було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1, за яким вона сплачує відповідні послуги, починаючи з грудня 2011 року, що підтверджується відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують факт оплати послуг з теплопостачання за період з 09.10.2009 року по 01.12.2011 року іншим співвласником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 за його договором з позивачем від 29.03.2010 року, рах. №3-550-86-0.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаваенерго», за період з 01.11.2009 року по 01.02.2014 року відповідачу нараховувалась плата за надані послуги безпідставно (а.с. 8).

Крім того, позивачем не надано суду документального підтвердження, на підставі чого позивачем було розраховано та затверджено тарифи на послуги, та їх обґрунтовані розміри, розраховано розмір загальної заборгованості, не вказано конкретні періоди, за які виникла заборгованість відповідача.

Враховуючи вищевказані обставини, оскільки позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1.

29 березня 2010 року між ПОКВПТГ «Полтаваенерго» та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг на всю площу квартири АДРЕСА_1 та відкрито особовий рахунок.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2011 року визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Визначено площу співвласників для розрахунку платежів за комунальні послуги, виділено ОСОБА_1, частину квартири загальною площею 27 кв. м; виділено ОСОБА_3 частину квартири загальною площею 54,1 кв. м.

На підставі вказаного рішення, позивач відкрив окремий особовий рахунок на: ОСОБА_3 (2/3 у праві спільної часткової власності) та ОСОБА_1 (1/3 у праві спільної часткової власності).

За заявою ОСОБА_3 зроблено перерахунок оплати за теплопостачання і повернуто йому зайво сплачені грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі ж вимоги передбачені у п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послугивноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності (а.с. 97, т.1).

Виходячи з положень ст.257 ЦК України стягнення заборгованості обмежується трирічним строком.

Таким чином, враховуючи строк позовної давності відлік періоду заборгованості починається з 01.03.2011 року по 01.02.2014 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 01.12.2011 року у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними квитанціями, оригінали яких оглянуто судом (а.с.2-13, т.2).

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість у межах строку позовної давності за період з 01.03.2011 року по 01.12.2011 року, тобто за 9 місяців, оскільки в подальшому починаючи з 01.12.2011 року по 01.02.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Тобто, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 725 грн. 04 коп. (80 грн. 56 коп. у місяць х 9 місяців).

Підстав для застосування положень ст.625 ЦК України колегія суддів не вбачає, оскільки вказана заборгованість утворилася не з вини відповідача, а у зв'язку з перерахунком сплачених коштів при розділі особових рахунків.

На підставі викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Судові витрати належить розподілити відповідно до положень ст.88 ЦПК України, а саме пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 41 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді