Рішення № 67840051, 30.06.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7184/15-ц

Провадження № 2/761/121/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Харитонов В.В., Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Шевченківська районна в м.Києва державна адміністрація, ТОВ «Геоінвест», ОСББ «Богдана Хмельницького 12-14» про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року позивач звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва із цим позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належать 42/100 частики квартири НОМЕР_1 та 35/10 частки квартири АДРЕСА_1. Право власності на інші частини цих же квартир ні за ким не зареєстровані, але вказаний будинок перебуває у власності територіальної громади міста Києва, віднесений до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча дирекція з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва». Вказаний будок в цілому перебуває в аварійному стані та з 1994 року він включений до плану будинків для проведення реконструкції, але з того часу ні територіальна громада міста, ні інвестор не спромоглися відновити нормальний стан будинку, а тому співвласники на установчих зборах співвласників вирішили створити ОСББ «Богдана Хмельницького, 12-14». Зазначає про те, що вказані квартири не можуть бути поділені, частки відповідача є незначними та не можуть бути виділені в натурі, спільне володіння і користування ними неможливе, оскільки відповідач нічого не робить для приведення будинку у нормальний для проживання стан, а припинення його права власності не завдасть шкоди інтересам відповідача. За таких обставин, позивач звернулась до суду із цим позовом, у якому просила припинити право власності на частку у вказаних квартирах та визнати за нею права власності на квартири НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 в порядку ст.365 ЦК України за умови попереднього внесення позивачем вартості таких часток на депозитний рахунок суду.

В ході розгляду справи по суті представник позивача зменшила розмір позовних вимог згідно заяви від 09.03.2017 року, а саме просила припинити право власності відповідача та визнати за нею таке право власності лише на 58/100 частки квартири НОМЕР_1 загальною площею - 127,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача та цей же представник в інтересах ОСББ «Богдана Хмельницького, 12-14» заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав зазначених в позові, наголосивши на тому, що відповідач коштів на ремонт будинку не виділяє та ним не цікавиться, а співвласники самотужки повинні вирішувати питання приведення будинку у придатний для проживання стан.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечувала, оскільки належні відповідачу частки є значними, подільними та не можуть бути виділені в натурі, доказів зворотнього позивач суду не надав. При цьому, припинення права власності відповідача на вказані частки завдасть істотної шкоди інтересам Київської міської ради як співвласнику вказаного нерухомого майна. Позовні вимоги у відповідності до ст..365 ЦК України та існуючої судової практики задоволенню не підлягають.

Треті особи Шевченківська районна в м.Києва державна адміністрація, ТОВ «Геоінвест» про дату і час розгляду справи по суті повідомлялись неодноразово належним чином, але по суті позовних вимог свої пояснення не надали.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належать 42/100 частики квартири АДРЕСА_2 у відповідності до договору купівлі-продажу вказаної частки від 17.09.2013 року, що укладений між позивачкою та ОСОБА_3, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. та зареєстрованим в реєстрі за №9298 (т.1 а.с.5, 112).

Згідно довідки Форми №3 КП «Керуючої дирекції Шевченківського району» від 06.03.2015 року позивач є власником вказаної частини квартири (т.1 а.с.33).

За інформацією Київського міського бюро технічної інвентаризації від 05.05.2015 року інша частина вказаної квартири на праві власності не зареєстрована (т.1 а.с.117).

В той же час, за п.1 розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.10.2013 року за №601 було зазначено про забезпечення передачі житлового будинку АДРЕСА_1, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, з балансу КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» на баланс Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богдана Хмельницького, 12-14» (т.1 а.с.176).

За умовами ч.1 ст..10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Вимогами ст..60 вказаного Закону визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

При цьому, згідно Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування в у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно п.30 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Згідно рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» будинок АДРЕСА_1 включено до переліку об»єктів права комунальної власності.

Зважаючи на викладені обставини саме відповідач в особі територіальної громади міста - Київська міська рада є власником іншої частин в розмірі - 58/100 квартири АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. ст. 355, 356 ЦК України власність двох чи більше із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Керуючись цими положеннями правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні права власності мають рівні права.

Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію із зазначеного питання, а саме те, що із змісту норми ст. 365 ЦК випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (ухвала Верховного Суду України від 23 червня 2010 р. у справі № 6-22505св09; постанова від 16 січня 2012 р. у справі № 6-81цс11).

Судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що загальна площа спірного об»єкта нерухомості становить - 127,5 кв.м. та квартира складається із 4-х житлових кімнат, де позивачу належить лише незначна частка цієї квартири у розмірі - 42/100 або 52,99 кв.м., а відповідачу відповідно - 58/100 або 85,4 кв.м.

Відтак, належна частка відповідачу є значною, а квартира в цілому не може вважатись такою, що є неподільною, оскільки має відокремлені кімнати та місця загального користування та доказів тому, що спільне володіння і користування квартирою сторонами є неможливим та припинення права власності відповідача на неї не завдасть істотної шкоди його інтересам суду не надано.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання сторони позивача як на підтвердження свої вимог висновок ТОВ «Кийконсалтинг аудит» від 01.03.2017 року про не можливість поділу вказаної квартири за технічними показаними, оскільки останній не відповідає вимогам ст..ст.58,59 ЦПК України щодо належності і допустимості доказів та вказаний висновок не є висновком експерта, попередженого у встановленому порядку про кримінальну відповідальність за ст..ст.384,385 КК України. Більше того, вказаний висновок є суперечливий, зважаючи на відсутність жодних докладних обставин і доводів, із урахуванням яких інженер з інвентаризації майна ОСОБА_5 та директор ОСОБА_6 прийшли до такого висновку щодо спірного об»єкту нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами частини третьої ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України суд вважає, що позивачем не доведено в судовому засіданні існування в даному випадку визначених п.п.1-4 ч.1 ст.365 ЦК України підстав, що необхідні для припинення права власності відповідача за рішенням суду на належну йому частку у праві власності спірного об»єкту нерухомості, наслідком чого є відмова у задоволенні позову.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог про припинення права власності відповідача на спірну частину квартири, підстав для визнання права власності на неї за позивачем також немає.

Керуючись ст..21,24, 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 355, 356, 365 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 79, 88, 209, 212-215, 223-228 ЦПК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Шевченківська районна в м.Києва державна адміністрація, ТОВ «Геоінвест», ОСББ «Богдана Хмельницького 12-14» про припинення права власності на частку у квартирі АДРЕСА_4 та визнання на неї права власності, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: