Рішення № 67834892, 14.07.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2017 року Справа № 915/389/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 - дов.№796/15-Н від 21.12.2015 (при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення не був присутній),

представника відповідача: ОСОБА_3 - дов.б/н від 12.09.2016,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 Аваль

(юридична адреса: 01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9;

поштова адреса: 65012, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 72/74),

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївський домобудівельний комбінат (54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, 1),

про: стягнення заборгованості у сумі 547302,98 грн., з яких: 44490,32 грн. - 3% річних та 502812,66 грн. збитків від інфляції за Кредитним договором №010/01-04/09-626 від 25.09.2009, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №010/01-04/09-626 від 25.09.2009 в сумі 547302,98 грн., з яких: 44490,32 грн. - 3% річних та 502812,66 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за умовами Кредитного договору №010/01-04/09-626 від 25.09.2009 банк зобовязався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 3916500,78 грн. строком до 20.02.2017 під 22% річних для рефінансування заборгованості ПП Респект за Кредитним договором №012/01-04/07-128 від 20.02.2007, а позичальник повернути кредит частинами відповідно до графіку та сплатити проценти за його користування. В звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань за Кредитним договором, позивач 10.01.2014, звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитом на загальну суму - 2529732,18 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 по справі №915/42/14, з позичальника ТДВ Миколаївський домобудівельний комбінат на користь ПАТ ОСОБА_4 Аваль було стягнуто заборгованість за Кредитним договором, в т.ч.: заборгованість за тілом кредиту (прострочену та строк сплати якої ще не настав); проценти за користування кредитом, нараховані станом на 09.01.2014; пеню, нараховану за несвоєчасну сплату тіла кредиту та процентів станом на 09.01.2014. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014, було розстрочено рівними частинами по 105117,40 грн., щомісячно не пізніше 25-го числа кожного місяця, починаючи з вересня 2014 року. Зазначене рішення суду було передано банком на примусове виконання до Державної виконавчої служби та було виконано позичальником 19.08.2016. Позивач посилаючись на ст.ст.2, 54, 58 ГПК України, ст.ст.525, 526, 530, 536, 611, 615, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056 ЦК України, ст.193 ГК України, Кредитного договору №010/01-04/09-626 від 25.09.2009 із додатковими угодами до нього, зазначає про наступне. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 04.07.2011 у справі №3-65гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі №3-116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11, від 02.09.2015 у справі №6-369цс15, від 23.09.2015 висловлена у справі №6-1206цс15). Пунктом 13.6. Кредитного договору сторони узгодили, що до всіх правовідносин повязаних з укладанням та виконанням цього Договору застосовується строк позовної давності тривалістю у пять років. З огляду на вищенаведене, ПАТ ОСОБА_4 Аваль здійснено нарахування 3% річних та збитків інфляції відповідно до ст.625 ЦК України. за період 01.04.2012 по 23.03.2016, що складає відповідно - 44490,32 грн. - 3% річних та 502812,66 грн. збитків від інфляції.

10.07.2017 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ПАТ ОСОБА_4 Аваль (вх.№9821/17), в якому він проти позову заперечує повністю та зазначає наступне. У 2014 році мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише зобов'язальні правовідносини, що виникли на підставі судового рішення. Окрему увагу відповідач звертає на той факт, що тривалість виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 по справі №915/42/15 було обумовлене тим, що Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 виконання вищевказаного рішення було розстрочене на 2 роки рівними платежами. Одеський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 09.09.2014 року по справі №915/42/14 визнав обставини, за яких відповідач просив надати розстрочку виконання рішення, винятковими, обєктивними та враховуючи матеріальні інтереси сторін, з метою недопущення доведення відповідача до банкрутства надав розстрочку виконання рішення суду. Однак, звертаючись із відповідною заявою про розстрочку виконання рішення суду, відповідач правомірно очікував, що вказане не призведе до фактичного збільшення суми заборгованості. При цьому Європейський суд з прав людини, у змісті рішення у справі ОСОБА_5 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991 зазначив, що правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. Отже задоволення позову в даному випадку призведе до порушення законного інтересу відповідача, який полягав у правомірному очікуванні, що виконання рішення суду по справі №915/42/14 із розстроченням та рівномірними платежами, не призведе до збільшення суми заборгованості більш ніж на 500000,00 грн. Відповідач вказує, у даному випадку не мало місця неналежне виконання зобовязань з боку відповідача під час виконання рішення суду по справі №915/42/14, адже відповідачем сплачувалась заборгованість рівними платежами у режимі розстрочення виконання рішення суду, а тому, вважає, що в даному випадку приписи ст.625 ЦК України застосовуватись не можуть, адже імперативно застосовуються лише у випадку просточення боржником виконання зобовязання.

Крім того у відзиві на позовну заяву відповідачем у випадку задоволення судом позову на користь позивача та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 44490,32 грн. та індексу інфляції в розмірі 502812,66 грн. заявлено клопотання, в якому просить одночасно з ухваленням рішення, розстрочити виконання рішення суду рівномірними платежами строком на три роки.

14.07.2017 від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву ПАТ ОСОБА_4 Аваль (вх.№10073/17), в яких, на думку відповідача, обґрунтованими є лише вимоги позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.04.2012 (коли відповідачем почалось прострочення платежів на виконання Додаткової угоди №010/01-04/09-626/3 від 30.09.2011 до кредитного договору) до 09.09.2014 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 по справі №915/42/14). Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих після 09.09.2014, вважає, що у даному випадку не мало місця неналежне виконання зобовязань з боку відповідача під час виконання рішення суду по справі №915/42/14, адже відповідачем сплачувалась заборгованість рівними платежами у режимі розстрочення виконання рішення суду, а тому, вважає, що в даному випадку приписи ст. 625 ЦК України застосовуватись не можуть. Відповідачем також надано контррозрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та збитків від інфляції за період з 01.04.2012 по 09.09.2014, згідно до якого загальна сума збитків від інфляції становить 72816,06 грн. та 3% річних - 18170,07 грн.

14.07.2017 у судовому засіданні представник відповідача усно відмовився від заявленого у відзиві клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Представником позивача під час розгляду справи підтримано позовні вимоги в повному обсязі, проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях до нього, заперечив, посилаючись на те, що лише остаточна сплата заборгованості за кредитним договором є підставою для припинення нарахування 3% річних та збитків від інфляції..

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні ухвалою суду від 23.05.2017 було відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 12.06.2017 розгляд справи продовжено на 15 днів за клопотанням відповідача та відкладено розгляд справи на 11.07.2017.

Судом у судовому засіданні 11.07.2017 оголошувались перерва до 14.07.2017.

У судовому засіданні 14.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

25.09.2009 між сторонами було укладено Кредитний договір №010/01-04/09-626 (надалі Кредитний договір) (а.с.12-17), за умовами якого кредитор (позивач у справі) з 25.09.2009 надає позичальнику (відповідач у справі) кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 3916500,78 грн. строком до 20.02.2017 зі сплатою 22% річних для рефінансування поточної заборгованості за кредитом Приватного підприємства Респект, отриманим у кредитора згідно умов Кредитного договору №012/01-04/07-128 від 20.02.2007, цільовим використанням якого було придбання нерухомого майна.

Згідно до п.1.2. та п.п.1.2.1. Кредитного договору, сторони домовились, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору. На дату укладання цього договору розмір процентної ставки складає 22% річних.

Пунктом 2.1. Кредитного договору сторони узгодили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1. договору.

У відповідності до п.5.1. Кредитного договору позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами. Погашення частини Кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються Графіком зменшення кредитного ліміту (додаток №1 до договору). При цьому позичальник та кредитор домовились, про наступний порядок зменшення ліміту кредитування: рівними частинами протягом останніх трьох місяців до закінчення строку договору, розміри та строки сплати яких визначаються графіком зменшення кредитного ліміту (додаток №1 до договору). Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Відповідно до ст.7 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх та сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, простроченні проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до цього договору. Зокрема, кредитор вправі предявляти позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.

Пунктом 13.4. Кредитного договору сторони узгодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобовязання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобовязання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобовязання.

В подальшому, сторони внесли зміни та доповнення до Кредитного договору, зокрема, Додатковою угодою №010/01-04/09-626/2 від 28.02.2011 встановили на строк з 01.02.2011 по 31.07.2011 пільгову процентну ставку у розмірі 18% річних (а.с.19-21), а Додатковою угодою №010/01-04/09-626/3 від 30.09.2011 узгодили кредитні канікули на період з 30.09.2011 по 10.02.2012 та новий графік щомісячних платежів зменшення кредитного ліміту з кінцевим терміном погашення 20.02.2017 (а.с.22-25).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 по справі №915/42/14 було стягнуто з відповідача на користь позивача 2522817,60 грн. заборгованості за кредитним договором №010/01-04/09-626 від 25.09.2009, а саме: 2399911,18 грн. кредитних коштів; 88591,07 грн. відсотків за користування кредитними коштами; 24459,71 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту; 9855,81 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 50456,35 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 по справі №915/42/14 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а також задоволено заяву відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду в загальній сумі 2522817,60 грн. рівними частками по 105117,40 грн. щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2014 року на два роки (а.с.30-33).

Станом на момент розгляду даної справи, рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 у справі №915/42/14 виконано в повному обсязі - 19.08.2016, що підтверджується представниками обох сторін та банківською випискою по рахунку (а.с.34-37).

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Юридичний зміст господарського зобовязання становлять взаємоповязані права та обовязки його учасників (сторін). Під правом розуміється можливість кредитора вимагати від іншої сторони вчинення певного діяння (дії або бездіяльності), а під обовязком - необхідність для боржника вчинення цього діяння.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Чинним законодавством України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов договору не допускається.

Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст..625 ЦК України цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст..ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до п.13.6 Кредитного договору, до всіх правовідносин, повязаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у пять років.

На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача за Кредитним договором №010/01-04/09-626 від 25.09.2009 за період з 01.04.2012 по 23.03.2016 3% річних у сумі 44490,32 грн. та збитків від інфляції у сумі 502812,66 грн.

В свою чергу відповідач надав контррозрахунок щодо стягнення з нього 3% річних у сумі 18170,07 грн. та збитків від інфляції у сумі 72816,16 грн., які нараховані за період з 01.04.2012 по 09.09.2014, з яким позивач у судовому засіданні не погодився.

Перевіривши контррозрахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий відповідачем, суд вважає правомірним їх нарахування за період з 01.04.2012, тобто з дати, коли відповідачем почалось прострочення платежів на виконання Додаткової угоди №010/01-04/09-626/3 від 30.09.2011 до Кредитного договору до 09.09.2014 дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 по справі №915/42/14, яке було залишено без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 по справі №915/42/14 та якою було розстрочено виконання рішення суду в загальній сумі 2522817,60 грн. рівними частками по 105117,40 грн. щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2014 року на 2 роки.

Стосовно заявлених до стягнення позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих після 09.09.2014, суд вважає, щ приписи ст.625 ЦК України застосовуватись не можуть, оскільки, у даному випадку не мало місця неналежне виконання зобовязань з боку відповідача під час виконання рішення суду по справі №915/42/14, адже відповідачем сплачувалась заборгованість рівними платежами у режимі розстрочення виконання рішення суду

Судом з цього приводу взято до уваги практику Європейський суд з прав людини, у рішення по справі «ОСОБА_5 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, в якому зазначено, що «правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Звертаючись до суду із клопотанням про розстрочку виконання судового рішення про стягнення з відповідача всієї суми кредитних коштів, відповідач правомірно очікував, що виконання рішення суду по справі №915/42/14 саме таким чином, не збільшить суму його заборгованості перед кредитором, а навпаки надасть можливість вийти зі скрутної фінансово-економічної ситуації, що склалась для підприємства, із збереженням виробництва та робочих місць працівників.

При цьому, Одеський апеляційний господарський суд, надаючи розстрочку виконання рішення суду на два роки виходив у своїй постанові від 09.09.2014 з наявності виключних підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2014 у справі №915/42/14, зокрема, врахував складну ситуацію та відсутність фінансово-економічної стабільності в України, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, наявну загрозу банкрутства відповідача, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

За вказаних обставин, задоволення позову в даному випадку призведе до порушення законного інтересу відповідача, який полягав у правомірному очікуванні, що виконання рішення суду по справі №915/42/14 із розстроченням його рівними платежами, не призведе до збільшення його заборгованості перед банком на так значну суму.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у сумі загальній у сумі 18170,07 грн. та збитків від інфляції у загальній сумі 72816,06 грн. за період з 01.04.2012 по 09.09.2014.

В частині стягнення 3 % річних у сумі 26320,25 грн. та збитків від інфляції у сумі 429996,60 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1364,43 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївський домобудівельний комбінат, 54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, 1 (п/р 26008195770 в МОД АТ ОСОБА_4 Аваль, МФО 326182, код ЄДРПОУ 01273160) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 Аваль, юридична адреса: 01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9; поштова адреса: 65012, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 72/74 (к/р 290931612 в МОД АТ ОСОБА_4 Аваль, МФО 326182, код ЄДРПОУ 14305909) 18170,07 грн. - 3% річних, 72816,06 грн. збитків від інфляції та 1364,43 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 19 липня 2017 року

Суддя М.В.Мавродієва