Рішення № 67834845, 18.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017р. Справа № 914/1329/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Металів, м. Харків

До відповідача: Державного підприємства Львівський бронетанковий завод, м. Львів

Про: стягнення 45024, 76 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 представник;

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась за клопотанням представників сторін.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Імперія Металів звернулося в Господарський суд Львівської області до відповідача: Державного підприємства Львівський бронетанковий завод про: стягнення 45024, 76 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 23 червня 2016 року по справі № 914/1389/16 було стягнуто з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на користь ТОВ «Імперія Металів» суму основного боргу в розмірі 262273грн. 20 коп., пеню у розмірі 32902грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 2566грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 13339грн. 42 коп., судові витрати в розмірі 2577грн. 99 коп. та 4721 грн. 06 коп. судового збору.

Виконання рішення суду було розстрочено на 2 місяці рівними частинами, а саме до 30 липня 2016 року - 159190,21 грн., до 30 серпня 2016 року - ще 159190,21 грн.

Однак станом на 15 червня 2017 року Відповідач погасив тільки 12 202, 98 грн. згідно рішенню суду від 23 червня 2016 року. Дана сума була перерахована Відділом примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в межах виконавчого провадження № 52144291/В-4 платіжним дорученням № 728 від 31.05.2017 року.

В силу положень ст. 534 ЦК України, кошти в сумі 12 202,98 грн. були зараховані в рахунок погашення процентів і неустойки, а відтак станом на 15 червня 2017 року, основна заборгованість відповідачем не погашена, є незмінною та і складає 262 273, 20 грн.

Оскільки станом на червень 2017р. відповідач не виконав рішення суду у справі 914/1389/16 та не погасив основну заборгованість, позивач нарахував відповідачу за період з 31.08.2016р. до 15 червня 2017р. 3% річних в сумі 6 208,33 грн. та за період з вересня 2016р. до травня 2017 р. включно інфляційні втрати в сумі 38816,43 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 03.07.2017 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 18.07.2017року.

В судове засідання 18.07.2017р. зявилися представники сторін. Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи які витребовувались судом, зокрема: довідку про те, що у провадженні господарських судів України, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; докази перебування позивача в ЄДР ЮО ФОП та ГФ; докази здійснення відповідачем часткових проплат; акт звірки взаєморозрахунків та докази його скерування для підписання відповідачу.

В наданих суду поясненнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити. Зазначив, що окрім здійсненої позивачем проплати в сумі 12 202,98 грн. про яку згадується в позовній заяві, в ході виконавчих дій за виконавчим провадженням № 52144291/В-4 відкритим на виконання рішення суду по справі №914/1389/16, відповідачем було сплачено: 22.06.2017р. - 14631,98 грн.; 26.04.2017р. - 8 255,73 грн. Всього відповідачем на виконання рішення суду від 23.06.2016р. у справі №914/1389/16 було сплачено кошти в сумі 35 090,69 грн.

Оскільки згідно рішення суду від 23.06.2016р. у справі №914/1389/16 з відповідача окрім основного боргу в сумі 262273грн. 20 коп. було стягнено також пеню у розмірі 32902грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 2566грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 13339грн. 42 коп., судові витрати в розмірі 2577грн. 99 коп. та 4721 грн. 06 коп. судового збору, здійснені відповідачем проплати в силу положень ст.534 ЦК України були зараховані в рахунок погашення пені та 3% річних. Станом на сьогоднішній день основна заборгованість відповідачем не погашена, є незмінною та і складає 262 273, 20 грн.

Оскільки станом на червень 2017р. відповідач не виконав рішення суду у справі 914/1389/16 та не погасив основну заборгованість, позивач нарахував відповідачу за період з 31.08.2016р. до 15 червня 2017р. 3% річних в сумі 6 208,33 грн. та за період з вересня 2016р. до травня 2017 р. включно інфляційні втрати в сумі 38816,43 грн.

Представник відповідача в наданих суду усних поясненнях проти позовних вимог заперечив, письмового відзиву не подав.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

23.06.2016р. Господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі №914/1389/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія металів до відповідача: Державного підприємства Львівський бронетанковий завод про: стягнення суми основного боргу в розмірі 262273,20 грн., пені у розмірі 36558,48 грн., 3% річних у розмірі 2566,12 грн., інфляційних втрат у розмірі 13339,42 грн., яким позов задоволено та стягнено з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на користь ТОВ «Імперія Металів» суму основного боргу в розмірі 262273грн. 20 коп., пеню у розмірі 32902грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 2566грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 13339грн. 42 коп., судові витрати в розмірі 2577грн. 99 коп. та 4721 грн. 06 коп. судового збору.

Виконання рішення суду було розстрочено на 2 місяці рівними частинами, а саме до 30 липня 2016 року - 159190,21 грн., до 30 серпня 2016 року - 159190,21 грн.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2016р. у справі № 914/1389/16, 05.07.2016р. судом було видано відповідний наказ.

07.09.2016р. державним виконавцем Сихівського відділу ДВС м.Львів було відкрито виконавче провадження №52144291 щодо виконання згаданого наказу.

Як встановлено судом, в ході виконавчих дій вчинених за виконавчим провадженням № 52144291/В-4, відповідачем було сплачено:

26.04.2017р. - 8 255,73 грн.

29.05.2017р. - 12 202,98 грн.

22.06.2017р. - 14631,98 грн.

Всього відповідачем на виконання рішення суду від 23.06.2016р. у справі №914/1389/16 було сплачено кошти в сумі 35 090,69 грн.

Відповідно до ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як зазначає позивач, в силу положень згаданої норми закону, здійснені відповідачем проплати на загальну суму 35 090,69 грн., були зараховані в рахунок погашення пені та 3% річних за рішенням суду від 23.06.2016р. у справі №914/1389/16

Зокрема, як вбачається з долученого позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017р. до 01.07.2017р., відповідачем сплачено пеню в повному обсязі та частково погашено 3% річних.

Основна заборгованість відповідачем не погашена та складає 262 273, 20 грн.

Оскільки відповідач не виконав рішення суду та не погасив основну заборгованість, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 6 208,33 грн. за період з 31.08.2016р. до 15 червня 2017р. та інфляційні втрати в сумі 38816,43 грн. за період з вересня 2016р. до травня 2017 р. включно.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України.

Зокрема зобовязання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином.

- за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного

(грошей, іншого майна тощо).

- зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також

вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги.

- за домовленістю сторін.

- внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків,

якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

- поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

- неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не

відповідає.

- смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з

цим не може бути виконане іншою особою.

- ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом

або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої

юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про

відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ст.203 ГК України, господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 7 Постанови №14 від 17.12.2013р. зазначає, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначає Верховний суд України у постанові від 2 березня 2016 року по справі № 6-2491цс15, ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

В даному випадку зобовязання відповідача по сплаті основного боргу в загальній сумі 262 273,20 грн. виникли на підставі договору на поставку продукції виробничо-технічного призначення, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2016р. у справі №914/1389/16 в частині стягнення основної заборгованості є тільки констатацією наявності заборгованості.

Приписи ст. 625 ЦК не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на червень 2017 року відповідач не виконав рішення суду та не погасив основну заборгованість в сумі 262 273,20грн. , а отже у позивача наявні правові підстави для нарахування на неї 3% річних та інфляційних втрат, які є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом проведено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що до стягнення підлягають 3% річних в сумі 6208,33 грн. та інфляційні втрати в сумі 37266,69грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 43475,02 грн. з яких: 3% річних 6 208,33 грн. та інфляційні втрати в сумі - 37266,69 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 544,93 грн.

Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м.Львів, вул.Стрийська,73, ідентифікаційний код 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-Металів (61020, м.Харків, вул. Григорівське шосе,88, ідентифікаційний код 30754807) - 43475,02 грн., та 1544,93грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.07.2017р.

Суддя Запотічняк О.Д.