Постанова № 67834505, 19.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 904/3388/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г.,розглянувши касаційні скарги Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Геолсервіс" з іноземною інвестицією арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича та Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 року (щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_5.) Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 року (щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_5.)у справі Господарського суду№ 904/3388/15 Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Геолсервіс" з іноземною інвестицієюпровизнання банкрутом,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ОСОБА_5 -ОСОБА_6

Ліквідатор - Глеваський В.В.

ПАТ "ВТБ Банк" - Кучеренко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року (суддя Примак С.А.) у справі № 904/3388/15 задоволено клопотання ОСОБА_5 про визнання грошових вимог, визнано грошові вимоги ОСОБА_5 у розмірі 23 370,25 грн. та, відповідно, зобов'язано ліквідатора включити грошові вимоги ОСОБА_5 до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу.

Постановою від 25 квітня 2017 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Науменко І.М. - головуючий, Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі процесуальними документами, скаржники ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Геолсервіс" з іноземною інвестицією арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович та публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, якими просять скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року у справі № 904/3388/15 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_5 в сумі 23 370,25 грн., та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання кредиторських вимог останнього в сумі 23 370,25 грн.

Доводи касаційних скарг зводяться до порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06 травня 2015 року постановою Господарського суду Дніпропетровської області було визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Геолсервіс" з іноземною інвестицією банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

З метою виявлення кредиторів банкрута, 06 травня 2015 року оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом господарським судом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Судами встановлено, що 21.11.16р. ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог, в якій просив визнати ОСОБА_5 кредитором ТОВ "Спільне підприємство "Геолсервіс" з іноземними інвестиціями з вимогами щодо виплати заробітної плати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги ОСОБА_5 у розмірі 23 370,25 грн., як такі, що підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.

Задовольняючи кредиторські вимоги ОСОБА_5, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності та обґрунтованості вимог кредитором, внаслідок чого дійшли висновку щодо необхідності задоволення заяви ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, врахувавши наступне.

Положеннями абзацу 1 частини 3 статті 95 Закону про банкрутство передбачено, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Абзацом 1 частини 1 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Водночас, положеннями частини 4 статті 23 Закону про банкрутство імперативно встановлено, що відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.

Тобто, граничний строк при поданні заяв з кредиторськими вимогами із заборгованості по заробітній платі не застосовується.

Разом з тим, судами встановлено, що ОСОБА_5 документально підтверджено виникнення заборгованості із заробітної плати, а саме: наказ від 18.06.2012р. № 27, яким кредитора було призначено на посаду директора боржника; платіжна відомість від 01.08.16р. № 1, якою підтверджується заборгованість боржника перед кредитором із заробітної плати у розмірі 23 370,25 грн.; наказ від 06.05.15р., яким було звільнено кредитора із займаної посади.

Більше того, слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Подані для підтвердження кредиторської заборгованості документи ніким не скасовані та не визнані недійсними, відтак, суди дійшли правомірного висновку щодо задоволення вимог кредитора ОСОБА_5 із заборгованості по заробітній платі в сумі 23 370,25 грн.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року в частині визнання вимог ОСОБА_5 у справі № 904/3388/15, прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Геолсервіс" з іноземною інвестицією арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича та публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року в частині визнання вимог ОСОБА_5 у справі № 904/3388/15 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді О.В. Білошкап

Н.Г. Ткаченко