Постанова № 67834259, 18.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 912/3564/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву Українина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017у справі№912/3564/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомДержавного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву Українидо 1.Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп'яний Тік"третя особаДержавне агентство резерву Українипровизнання прилюдних торгів недійсними,за участю представників сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:Цигульський М.Ф., дов. б/н від 16.11.2016;від третьої особи:Ващенко В.В., дов. №3844/0/4-16 від 09.11.2016В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі №912/3564/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області просило оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 18.07.2017 з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп'яний Тік" та Державного агентства резерву України. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою. Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області у клопотанні №14347 від 11.07.2017 просило здійснювати розгляд справи без їх участі.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 07.08.2013 відбулись спірні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, яке закріплене за позивачем на праві господарського відання - комплекс будівель кукурузного заводу, за адресою вул. Терешкової, 225, м. Кіровоград, і за результатами проведення яких складений протокол №1213138, відповідно до якого переможцем торгів було визнано з запропонованою сумою 3024200грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Круп'яний Тік".

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановили, що спірне майно входить до системи державного резерву і перебуває у державній власності, а вищезазначені прилюдні торги проведені з порушеннями вимог п. 3 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв", п.п. г) п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з цим, в процесі судового розгляду даної справи, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у відзиві на позов заявлено про застосування строків позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2013 державним виконавцем складений Акт про реалізацію арештованого нерухомого майна, який цього ж дня направлений, зокрема, Державному підприємству "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України. Зазначений акт отримано позивачем 19.08.2013, тобто саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності.

З огляду на те, що з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 27.09.2016, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що останній звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.

Апеляційним господарським судом з огляду на приписи ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, відхилено посилання скаржника, що він дізнався про порушення свого права лише під час ознайомлення з результатами проведеного інспектування 10.12.2013, які викладені в акті ревізії №06-09/2019.

Отже, встановлення обставин, пов'язаних із спливом строку позовної давності, свідчить про правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі №912/3564/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі №912/3564/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач