Ухвала суду № 67828346, 19.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді- Мікули О.І.,

суддів- Курильця А.Р., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому пенсії з 11 листопада 2016 року та управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова відновити з 11 листопада 2016 року виплату призначеної йому пенсії по інвалідності згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4рп/2016 визнано неконституційною заборону виплати пенсій у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які працюють на окремих посадах, в тому числі на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Це рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, що виникли у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок положень Законів України, визнаних неконституційними, тому дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 11 листопада 2016 року є протиправними, а належним способом порушеного права є зобов'язання відповідача відновити виплату такої пенсії. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Суд відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова як одержувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11 листопада 2016 року, та одночасно працює на посаді, яка відноситься до посад державної служби - головного державного ревізора-інспектора відділу погашення боргу об'єднаної державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області .

Позивач звернувся в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про виплату призначеної пенсії по інвалідності.

Листом № 16/Щ-9 від 15 лютого 2017 року управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова повідомило позивача про те, що виплата призначеної ОСОБА_2 з 11 листопада 2016 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із змінами внесеними до нього Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911- VIII від 24 грудня 2015 року, не здійснюється, оскільки він працює на посаді, що дає право на пенсію за Законом України «Про державну службу». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області зазначено код підстави обліку спец стажу ЗДС037А1 (державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років), тому відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії позивачу не здійснюється.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із внесеними змінами, не визнана неконституційною, позивач не є інвалідом І, ІІ групи, інвалідом війни ІІІ групи, учасником бойовий дій, не займає посади в органах, перелічених п.3 Прикінцевих положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", а обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", тому відповідач правомірно не здійснює виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_2

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII внесено зміни до ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та викладено вказану статтю в такій редакції: Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким статтю 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено у новій редакції, відповідно до якої тимчасово, у період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

З 01 січня 2017 року відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування «викладено у новій редакції, відповідно до якої тимчасово по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Після звільнення з роботи та подання до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання трудової книжки із записом про звільнення або відповідного витягу з наказу, з дня, наступного за днем звільнення, пенсія виплачується у повному розмірі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена норма Закону чітко встановлює, що пенсія особам, які займають посади державної служби, визначені Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року, а також працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії не виплачуються.

Зі змісту п.3 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" вбачається, що вказане обмеження у виплаті пенсії діє до завершення особливого періоду та після його закінчення, виплата пенсій таким особам буде здійснюватися згідно із законодавством.

Як встановлено судом, позивач є посадовою особою органу державної влади - державним службовцем, що працює на посаді та умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", а отже дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період роботи в органах державної влади поширюється на нього в повному обсязі.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із внесеними змінами, не визнана неконституційною, позивач не є інвалідом І, ІІ групи, інвалідом війни ІІІ групи, учасником бойовий дій, не займає посади в органах, перелічених п.3 Прикінцевих положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", а обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на необхідність застосування у спірних правовідносинах рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4рп/2016, оскільки предметом дослідження Конституційним Судом України у вказаному рішенні був інститут щомісячного довічного грошового утримання судді, а предметом спору у цій справі є відновлення виплати пенсії по інвалідності згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.160, 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі № 462/1277/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

Н.М. Судова-Хомюк