Ухвала суду № 67827759, 18.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2017 рокусправа № 804/1125/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участю представника позивача Григорєва М.І., представника відповідача Крейса Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІКУМ-МРІЯ» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року по справі № 804/1125/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІКУМ-МРІЯ» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІКУМ-МРІЯ» звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110000011/2016/600110/2 від 24.05.2016 та стягнути з відповідача на свою користь суму надміру сплачених за митне оформлення товару грошових коштів.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 16 травня 2017 року залишив позовну заяву ТОВ «МЕДІКУМ-МРІЯ» в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України з причин пропуску строку звернення до суду.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказавши на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги заявник послався на ч. 8 ст. 55 та частини 1, 2 ст. 269 Митного кодексу України та вказав, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, а також зазначив, що внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. Оскільки Товариство у період з червня по листопад 2016 року виконувало вимоги відповідача щодо внесення відповідних змін до митної декларації і лише 24 листопада 2016 року було надано дозвіл на коригування митної декларації, а саме складено аркуш її коригування, яким внесено зміни до графи 15, то тільки після цього, у Товариства з'явилася можливість подати до відповідача заяву про скасування рішення про коригування митної вартості від 24.05.2016 та повернення підприємству надмірно сплачених грошових коштів фінансової гарантії. Після внесення виправлень до митної декларації № 110010000/2016/003231 позивачем було подано заяву про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.05.2016 № 110000011/2016/600110/2, проте листом від 23.12.2016 відповідач відмовив у задоволенні заяви. Даний лист надійшов на адресу позивача у грудні 2016 року. Отже, про порушення свої прав Товариство дізналось наприкінці грудня 2016 року, тому строк звернення з даним позовом до суду не пропущено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, зазначені в апеляційній скарзі, та просив скасувати ухвалу суду.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. У поданих запереченнях вказав на пропуск строку визначеного ч. 2 статті 99 КАС України, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 24.04.2016 р. коли отримав рішення, яке оспорює.

Заслухавши пояснення представників сторін, суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі предметом оскарження є рішення про коригування митної вартості товарів від 24.05.2016, а не лист від 23.12.2016 Дніпропетровської митниці ДФС «Про результати розгляду звернення», на який посилається позивач. Вказане рішення позивач отримав 24.05.2016 р. і з цього часу дізнався про порушення своїх прав, але адміністративний позов з вимогою про визнання протиправним і скасування цього рішення було подано до суду лише 08.02.2017, тобто поза шестимісячним строком. Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним і скасування рішення від 24.05.2016 заявлена поза встановленим ч. 2 ст. 99 КАС України строком оскарження, а поважних причин його пропуску не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Строк звернення до суду в адміністративному судочинстві - це період часу, у межах якого особа може звернутися до адміністративного суду з позовною вимогою про захист своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічних відносин.

Загальні положення визначення строків звернення до суду та процесуальних строків містяться в главі 8 розділу 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 99 цього Кодексу визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже визначальною обставиною є встановлення судом дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем у даній справі дійсно оскаржується рішення від 24.05.2016, прийняте за наслідками розгляду митної декларації № 110010000/2016/003100, про яке Товариство дізналося в той же день, що не є спірним.

Через прийняття відповідачем вказаного рішення 25.05.2016 позивачем подано нову митну декларацію № 110010000/2016/003231 для оформлення заявленого товару. При цьому декларант скористався правом випуску партії товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до положень частини 7 ст.55 МК України, що не є спірним.

За приписами частин 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частин 8-9 статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Отже, статтею 55 МК України визначено термін до 90 днів, протягом якого триває процедура митного оформлення товару, у продовж якого декларант має право отримати товар у вільний обіг, але продовжувати протягом 80 днів надавати митному органу додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. При застосуванні такої процедури рішення про коригування митної вартості набуває статусу остаточного лише за результатами прийнятого митним органом рішення за наслідками розгляду поданих додаткових документів, яким митний орган може сам скасувати своє рішення про коригування заявленої митної вартості.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.06.2016 в межах процедури, передбаченої ст.. 55 МК України, позивачем подана до Дніпропетровської митниці ДФС заява про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, що декларується (а.с. 64-66).

21.06.2016 своїм листом № 1302/10/04-50-19-01 Дніпропетровська митниця ДФС повідомила позивача про залишення рішення про коригування заявленої митної вартості чинним (а.с 67-69).

12.07.2016 до Дніпропетровської митниці ДФС надійшло звернення ТОВ «МЕДІКУМ-МРІЯ» стосовно надання додаткових документів для перегляду прийнятого митницею рішення, за результатами розгляду якого, своїм листом від 18.07.2017 № 1481/10/04-50-19-01 відповідач повідомив Товариство про відсутність документального підтвердження повноти включення обов'язкових складових до заявленої декларантом митної вартості товару, невідповідність відомостей у наданих до митного оформлення документах відомостям, що задекларовані у країні відправлення. Тому, відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості товару(а.с. 70-74).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.08.2016 та 10.08.2016 Товариством знову подавались звернення до митного органу з доданими додатковими документами на підтвердження заявленої митної вартості товару та скасування рішення про коригування митної вартості (а.с. 75-76, 82).

Проте, листами 10.08.2016 (а.с.78-81) та від 17.08.2016 (а.с.83-85) Дніпропетровською митницею ДФС повідомлено Товариству про відмову у визнанні заявленої декларантом митної вартості та залишення рішення про коригування митної вартості чинним.

Проаналізувавши положення ст.55 МК України та встановлені обставини у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що із врахуванням нормативного регулювання процедури випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, якою скористався позивач, шестимісячний строк для його звернення до суду з вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості слід обраховувати із дня, коли йому стало відомо про рішення митного органу про відмову у визнанні заявленої декларантом митної вартості та залишення рішення про коригування митної вартості чинним за наслідками розгляду останніх додаткових документів, поданих в межах 80-денного строку, тобто з дня отримання листа відповідача від 17.08.2016 р.

Оскільки суд першої інстанції не встановив точну дату отримання позивачем листа від 17.08.2016 р. про прийняте відповідачем рішення, а також враховуючи, що навіть із 17.08.2016 р. на дату подання позову не сплинув шестимісячний строк, то висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині вимог про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим.

Слід також зазначити, що процедура випуску товарів у вільний обіг на підставі ч.7 ст. 55 МК України не відноситься до досудового порядку вирішення спору, оскільки вона є одним з етапів митного оформлення товару є приписами законодавства не віднесена до досудового порядку вирішення спору.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановлені ухвали було невірно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 99, 100, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІКУМ-МРІЯ» - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року по справі № 804/1125/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточної та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2017 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко