Ухвала суду № 67827723, 18.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 755/1475/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Савлук Т.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання здійснити виплату грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить змінити порядок та спосіб виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року по справі №755/1475/15-а шляхом стягнення з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 144 918,00 грн., які нараховані Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року заяву задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 09 лютого 2015 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 31 березня 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання здійснити виплату грошових коштів задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити виплату ОСОБА_2 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров'ю згідно положень ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» розраховану відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2012 року (справа 2604/16596/12) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року у розмірі 144 918 грн. 00 коп.

На виконання постанови суду Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі (а.с. 117).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилівим А.В. від 06 липня 2016 року відкрито виконавче провадження (ВП №51548384) щодо примусового виконання виконавчого листа №755/1475/15-А, виданого 22 квітня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити виплату позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров'ю згідно положень ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» розраховану відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2012 (справа 2604/16596/12) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року у розмірі 144 918 грн. 00 коп. (а.с. 118)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року замінено сторону боржника Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва його правонаступником Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у виконавчому провадженні ВП № 51548384 (а.с. 139-141).

15 грудня 2016 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання постанови державного виконавця від 06 липня 2016 року ВП №51548384 повідомило про те, що відповідно до ч.1 ст. 48 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (пункт 2 частини другої статті 162 КАС України).

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За правилами статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", частини першої статті 263 КАС України відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення можливе лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо).

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Звертаючись до суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення, ВДВС посилався на відсутність належного державного фінансування виплати пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, передбачених чинним законодавством, та на положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Зазначені обставини не дають підстав для задоволення подання, адже способи виконання рішення суду слід визначати через ті заходи, які вживаються за для досягнення мети захисту порушених прав та свобод осіб і їх відновлення.

Основні заходи примусового виконання рішень наведені у статті 32 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, до таких відносяться: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; інші заходи, передбачені рішенням.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судових рішень, суд вправі змінити встановлені ним або законом способи і порядок на інші, передбачені законодавством. Проте, суд не може встановити новий спосіб захисту порушеного права, його дії щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання повинні бути спрямовані лише на забезпечення виконання резолютивної частини рішення, відповідати його меті, не спотворювати його змісту.

Як зазначалося вище, єдиною підставою, в тому числі, для встановлення способу і порядку виконання рішення, є наявність обставин, що ускладнюють його виконання. Проте, ці обставини об'єднуються їх об'єктивним та надзвичайним характером, незалежністю від настання та перебігу волі боржника, причинним зв'язком між настанням цих обставин та ускладненням виконання рішення.

Зокрема, розрахунок сум за спірний період судами не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання перерахувати пенсійні виплати на стягнення конкретної суми таких виплат, суд змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судами всіх інстанцій при розгляді справи.

Таким чином, зміна на підставі статті 263 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу УПФ здійснити перерахунок із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа №21-394а14), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України, є обов'язковою для суддів при прийнятті рішень в подібних справах.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.