Рішення № 6782391, 26.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2009 р.Справа № 29/70-09-1996 За позовом: державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"; до відповідачів: 1. чорноморського головного морського агентства „Інфлот”;

                     2. комунального підприємства „Іллічівське муніципальне пароплавство”

про стягнення 114063,03 грн.

                                                                                                    суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: Попова Н.О. за довіреністю.

Від відповідачів: 1. Гула А.Е. за довіреністю

2. Лопуха І.М. за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт" (далі – ДП „ІМТП”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до чорноморського головного морського агентства „Інфлот” (далі –ЧГМА «Інфлот») про стягнення 114063,03 грн. боргу.

14.09.2009 р. ухвалою суду залучено в якості іншого відповідача - комунальне підприємство „Іллічівське муніципальне пароплавство” (далі –КП „ІМП”)

Відповідач -1 проти позову заперечує, посилаючись на умови укладеного між ним та ДП „ІМТП” договору, та стверджує, що оскільки умовами договору передбачено здійснення ЧГМА «Інфлот»оплати різниці між сумою попереднього та виконавчого дисбурсменського рахунку не пізніше 8-ми банківських днів з моменту відходу судна в рейс, а судно так і не вийшло в рейс, відтак, зобов'язаною стороною по сплаті портових зборів є саме судновласник -КП «Іллічівське муніципальне пароплавство».

Відповідач –2 заперечує проти позову, посилаючись на положення ст.212 КТМ України за якими фрахтувальник звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника. За твердженням КП „ІМП”, причальний збір за стоянку т/х «Радужний», а також послуги буксирів, які надавались ІМТП, є нічим іншим як витратами щодо судна, а оскільки судно було не придатним до експлуатації і це питання є предметом розгляду справи №17/151-08-4775, на думку КП „ІМП” передчасно вважати, що КП «ІМП»зобов'язане сплачувати фрахт ІМТП, а відповідно і витрати щодо судна.

З огляду на наведені обставини КП „ІМП” заявило клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи №17/151-08-4775 в Одеському апеляційному господарському суді. В задоволенні клопотання КП „ІМП” судом відмовлено.

У судових засіданнях оголошувалися перерви: з 06.07.09р. по 22.07.09р., з 26.08.09р. по 14.09.09р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Ухвалою від 15.06.09р. строк розгляду справи продовжено до 17.08.09р. згідно ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 22.07.09р. строк розгляду справи продовжено до 17.09.09р. згідно ст. 69 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідачів, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив наступне.

Відповідно до договору бербоут-чартеру від 22.04.1999р. №35 укладеного між ДП „ІМТП” та КП «ІМП»т/х «Радужний»перебував у користуванні КП «ІМП».

Відповідно до ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Між ДП „ІМТП” та ЧГМА „Інфлот” було укладено договір № 12 від 04 січня 2007р. (далі –Договір) про організацію агентування суден та забезпечення оплати судновласниками наданих портом послуг.

Розглядом справи встановлено, що під час початку швартових операцій з відходу т/х «Радужний»в рейс з порту Іллічівськ 28.09.2008р. дизель-генератор №1 судна був пошкоджений. В зв’язку з чим т/х «Радужний»перебував на території гавані порту Іллічівськ до 04.06.2009 р. межі Іллічівського порту не покидав.

Портом були надані послуги плавзасобами портофлоту, судну, морським агентом якого в порту був ЧГМА „Інфлот”. Після буксирування судна воно причалило до причалу порту, в зв'язку з чим портом був нарахований причальний збір.

Портом був виставлений ЧГМА „Інфлот” рахунок №21396 від 31.12.2008 року по оплаті портового збору (причальний збір) та за послуги плавзасобів порту, наданих судну, морським агентом якого в порту був ЧГМА „Інфлот”, на суму 114 063,03 грн., які ЧГМА „Інфлот” не сплатив.

Виставляючи рахунок ДП „ІМТП” керувався "Положенням про портові збори", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544, а при нарахуванні плати за послуги плавзасобів Наказом Міністерства транспорту України № 214 від 27.06.96 р. «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України».

За змістом ч. 1 ст. 117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, та інше.

Як вбачається з умов договору, ЧГМА „Інфлот” взяв на себе власні зобов'язання, зокрема, щодо своєчасного перерахування на рахунок порту коштів за портові збори та надані послуги в терміни передбачені договором (п.2.2.3. договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що ЧГМА „Інфлот” забезпечує повну оплату попереднього дисбурсментського рахунку не пізніше одного робочого дня до відходу судна в рейс.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що ЧГМА „Інфлот” здійснює доплату різниці між сумою попереднього і виконавчого дисбурсментського рахунку не пізніше 8 банківських днів з моменту відходу судна в рейс.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з умов договору, момент виконання зобов’язання по оплаті пов’язаний настанням певної події, зокрема, відходом судна в рейс.

Зміст наведеного договору не містить визначення терміну „відхід судна в рейс”.

Визначаючи термін „відхід судна в рейс” суд відповідно до ст. 8 ЦК України виходить положень „Порядку оформлення приходу з рейсу і виходу в рейс суден флоту рибної промисловості капітанами морських рибних портів України”, затвердженого наказом Мінагрополітики №14 від 21.01.2006р., згідно якого виходом судна в рейс є відправлення судна від причалу або з якірної стоянки на рейді порту (його портопункту) у каботажне або закордонне плавання.

За змістом ст.131 КТМ України під каботажним плаванням розуміється перевезення вантажу та/або пасажирів між портами України і відповідно закордонним плаванням є перевезення вантажу та/або пасажирів між українським портом та іноземним чи між іноземними портами.

Суд погоджується із твердженням ЧГМА „Інфлот” про те, що поняття «відхід судна з порту в рейс»взаємозалежне від поняття «торговельного мореплавства», що визначене в ч.2 ст.1 КТМ України. Так, під торговельним мореплавством законодавець визначає діяльність, що пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Таким чином, метою рейсу судна є перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю та інші господарські, наукові та культурні цілі.

Отже, «відхід судна з порту в рейс» є таким, що відбувся виключно у разі якщо метою пересування судна є вищезазначені цілі. Рейс є складовою частиною, що необхідна для досягнення цілей торговельного мореплавства та однією із задань, виконання якої є обов'язковим для досягнення мети торговельного мореплавства.

Таким чином, само по собі переміщення судна в межах акваторії порту ще не є рейсом, обов'язковою ознакою якого є наявність комерційної складової та досягнення певної цілі торговельного мореплавства (ч.2 ст.1 КТМ України).

А відтак, вихід судна з порту для проведення ходових випробувань або інше його переміщення в межах акваторії порту, тобто для відпрацювання після ремонту судових механізмів для визначення стану морехідності судна (придатності до плавання), як це мало місце з т/х «Радужний», не пов’язується з терміном «відхід судна з порту в рейс».

Під час розгляду справи позивачем не надано суду жодних доказів, що підтверджували б в належний спосіб вихід судна з порту в рейс та його документального оформлення.

За таких обставин, враховуючи положення п.3.4. Договору та те, що відхід в рейс т/х «Радужний»не мав місця і судно по цей час знаходиться у порту, обов'язок ЧГМА «Інфлот», щодо сплати рахунку не настав, а тому в задоволенні позовних вимог до ЧГМА «Інфлот»слід відмовити.

Разом з цим, суд доходить висновку, що заявлені ДП „ІМТП” вимоги мають бути задоволені за рахунок КП „ІМП” з огляду на таке.

Відповідно до ст. 118 КТМ України КП „ІМП” зобов'язано було перерахувати 114 063,03 грн. ЧГМА «Інфлот»за надані портом послуги, а ЧГМА «Інфлот», в свою чергу, у випадку відходу судна в рейс відповідно до приписів ст. 117 КТМ мав перерахувати ці кошти порту.

За змістом ст.ст..116-117 КТМ України, морський агент є представником судновласника в порту, або поза його територією, діє від імені судновласника, за його рахунок, відповідно до його розпоряджень і винятково в межах наданих повноважень.

За своєю правовою природою договір морського агентування є одним з видів представництва (доручення). До правовідносин, які виникають із договору доручення відповідно застосовуються норми ст.ст.237, 239 та 1000 ЦК України.

Відповідно до ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Так, правовідносини, що складаються між особою, яку представляють (судновласником) і третьою особою (Позивачем), є представницькими, оскільки права та обов'язки за правочином, вчиненим представником (Відповідачем) і третьою особою, безпосередньо виникають у особи, яку представляють, тобто у судновласника. Представник вчиняє правочин не від свого імені, а від імені особи, яку він представляє, внаслідок чого цивільні правовідносини виникають між особою, яку він представляє та правочин, вчинений представником створює, змінює та припиняє цивільні права і обов'язки саме особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України) тобто у цьому випадку судновласника КП «Іллічівське муніципальне пароплавство».

За змістом ст.295 Господарського кодексу України агентська діяльність є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів агентською діяльністю є надання послуг агентом на підставі агентського договору від імені суб'єкта, якого представляє агент. Отже, саме суб'єкт, якого представляє агент, є зобов'язаною стороною від імені якої діє агент.

Розглядом справи встановлено, що т/х «Радужний»судновласником якого, в момент надання послуг, було КП "Іллічівське муніципальне пароплавство»в рейс під агентуванням ЧГМА «Інфлот»вже не вийде, оскільки КП "Іллічівське муніципальне пароплавство»відповідно до акту приймання-передачі від 4 червня 2009 року повернуло т\х «Радужний»порту. Таким чином судно під фрахтуванням пароплавства здійснило останній рейс в порту. При цьому послуги з буксировки, оплата яких є предметом заявлених позовних вимог вже були надані і портом понесені витрати.

Як це підтверджується змістом рахунку порту №21396 від 31.12.2008р. одержувачем послуг за надання плавзасобів - буксирів був т/х «Радужний», який експлуатувався КП «Іллічівське муніципальне пароплавство». Факт надання таких послуг КП «Іллічівське муніципальне пароплавство» не заперечує

Відповідно до п. 23 „Положення про портові збори”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. N 1544 причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу, тобто причальний збір на сьогоднішній день підлягає оплаті, скільки судно стояло біля причалу.

Таким чином, зобов'язаною стороною по сплаті портових зборів є саме судновласник -КП «Іллічівське муніципальне пароплавство».

Заперечення КП «Іллічівське муніципальне пароплавство»не заслуговують на увагу, та відхиляються судом.

За таких обставин, вимоги за позовом до КП «Іллічівське муніципальне пароплавство»є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу віднести за рахунок КП «Іллічівське муніципальне пароплавство»пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Іллічівське муніципальне пароплавство» (68001, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе,23, код 30194482) на користь державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт” (м. Іллічівськ, вул. Праці,6, код 01125672) 114 063,03 грн. боргу, 1140,63 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт” до чорноморського головного морського агентства „Інфлот” відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 02.11.2009 р.

Суддя