Вирок № 67822039, 19.07.2017, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 403/223/17

провадження № 1-кп/403/46/17

В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Гарбар С.І., за участю учасників судового провадження: прокурора Мазуренко Д.С., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017120290000086 від 25.04.2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с.Димитрове Устинівського району Кіровоградської

області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не

працюючого, освіта неповна середня, не одруженого, маючого

на утриманні малолітню дитину, громадянина України,

військовозобов"язаного, відповідно до ст.89 КК України

визнаного таким, що не має судимості

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2017 року близько 15 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1, проїжджаючи на власному автомобілі марки ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1, біля перехрестя вулиць Молодіжна та Димитрівська в АДРЕСА_3, побачив біля дороги металеву телекомунікаційну розподільчу шафу, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Укртелеком», внаслідок чого в нього раптово виник умисел на її таємне викрадення. Реалізуючи в подальшому свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, переслідуючи мету особистого збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зупинив автомобіль та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії ніким не будуть помічені, підійшов до місця знаходження металевої телекомунікаційної розподільчої шафи РШ 30х2 та, взявши її з обох сторін руками, підняв із грунту, оскільки шафа не була прикріплена до нього, після чого переніс та поклав вказану шафу до салону належного йому автомобіля на заднє сидіння. В подальшому із викраденим з місця злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» майнову шкоду на суму 1718 грн.00 коп..

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в скоєному злочині визнав повністю, суду показав, що дійсно в квітні 2017 року, в післяобідній час, точних дати та часу він не пам"ятає, він на власному автомобілі їхав з м.Долинська Кіровоградської області, де проживає, до своєї матері, яка проживає АДРЕСА_2. Проїжджаючи біля перехрестя вулиць Молодіжна та Димитровська в АДРЕСА_3, побачив біля дороги металеву телекомунікаційну шафу, яку вирішив забрати. Підійшовши до металевої шафи, яка просто стояла на землі і не була до чогось прикріплена та перебувала в неробочому стані, він підняв її та переніс до свого автомобіля, поклавши на заднє сидіння салону, після чого поїхав до своєї матері, в якої і залишив дану металеву шафу для використання в господарських цілях, зокрема, насипати в неї зерно.В скоєному щиро розкаявся. Судовий розгляд кримінального провадження здійснюється, в порядку ст.325 КПК України, за відсутності представника потерпілого ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_3, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та надав до суду письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі за наявними у справі доказами, в якій заявив про відмову від пред"явлення цивільного позову та відсутність будь-яких претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1. Тому, з урахуванням думки учасників судового провадження, які вважали за можливе з'ясувати всі обставини під час судового розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого, приймаючи до уваги, що згідно ч.3 ст.56 КПК України брати участь у судовому провадженні є правом потерпілого, і за відсутності наміру представника потерпілого скористатися цим правом, суд приходить до висновку про можливість продовження судового розгляду за відсутності представника потерпілого.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд, з урахуванням думки учасників судового провадження: прокурора та обвинуваченого, які не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ними визнаються та не оспорюються, зокрема, події кримінального правопорушення (часу, місця, способу вчинення), винуватості обвинуваченого у його вчиненні, виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, переконавшись, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз'яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, характеризуючих особу обвинуваченого.

Враховуючи зазначені обставини та показання обвинуваченого ОСОБА_1, який в судовому засіданні надав послідовні показання щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, щомало місце діяння, у вчиненні якого він обвинувачується; це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, є встановленою та доведеною і він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин класифікується як злочин середньої тяжкості.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

З урахуванням викладеного, судом становлено, що обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до п.8 ч.1 ст.89 КК України являється особою раніше не судимою. Засуджувався за вироком Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2003 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений по відбуттю покарання 04.11.2006 року. На час вчинення злочину не працюючий, по місцю проживання характеризується задовільно. Не одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6. Згідно відповіді Устинівської центральної районної лікарні Кіровоградської області обвинувачений ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.п.43-51).

За змістом досудової доповіді, складеної начальником Устинівського районного сектору пробації РСП Південного МРУ ПВКПП МЮ України стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, останній згідно соціально-психологічної характеристики проживає разом з із сином в орендованій квартирі, є фізичною особою-підприємцем. Вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, розкаюється, планує надалі вести загальноприйняте життя. Адекватно сприймає ситуації, характеру притаманна спокійність, замислюється над своїми помилками. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький. Виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі за умови здійснення нагляду. У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням доцільним є покладення обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України (а.п.26).

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні крадіжки металевої телекомунікаційної шафи, розкаюється та готовий нести кримінальну відповідальність за вчинене, що свідчить про належну критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів та роз'яснення, що містяться в абзаці 2 п.2 вказаної вище Постанови, відповідно до яких із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 з урахуванням: ступеня тяжкості вчиненого ним злочину,який є злочином середньої тяжкості, умисним та закінченим; особи обвинуваченого, який відповідно до ст.89 КК України визнаний таким, що не має судимості, по місцю проживання характеризується задовільно та має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_7; його щирого каяття у вчиненому злочині та відсутності обтяжуючих покарання обставин, приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нових злочинів, буде покарання у виді штрафу, призначене в межах санкції ч.1 ст.185 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, що, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації юридичної відповідальності буде відповідним характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його небезпечності та даним про особу обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся. Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 371, 373-376, 392, 395, 532 КПК України, суд,- У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п"ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 850 грн. 00 коп. (вісімсот п"ятдесят гривень 00 копійок). Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся. Процесуальні витрати по справі відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. Речовий доказ: металеву телекомунікаційну розподільчу шафу РШ 30х2, яка знаходиться на зберіганні в голови Димитровської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області ОСОБА_5 (АДРЕСА_3), повернути потерпілому Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» (01601, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, код ЄДРПОУ 21560766, індивідуальний податковий № 215607626656, свідоцтво № 200016523, видане 02.01.2012 року) як власнику, анулювавши розписку.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст.349 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий С.Ю.Атаманова