Ухвала суду № 67819292, 18.07.2017, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/323/17 провадження № 1-м/403/1/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

з участю прокурора Павлюченко Л.В.,

розглянувши клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Комсомольського районного суду м.Тольятті Самарської області Російської Федерації від 05.08.2016 року стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Кіровоградської

області, адреса місця проживання, зареєстрована у

встановленому законом порядку: с.Степанівка Устинівського

району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не

одруженого, громадянина України, засудженого вироком

Комсомольського районного суду м.Тольятті Самарської

області Російської Федерації від05.08.2016 року за ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до позбавлення волі на строк 9 років з відбуванням у виправній колонії суворого режиму

у відповідність із законодавством України на підставі ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 606-610 КПК України,-

В С Т А Н О В И В:

Вироком Комсомольського районного суду м.Тольятті Самарської області Російської Федерації від 05.08.2016 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.30 п. «г» ч.4 ст.228.1КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у великому розмірі), та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (девять) років з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму.

27.06.2017 року Міністерство юстиції України звернулося до суду з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, в якому прохає суд: визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винним вироком Комсомольського районного суду м.Тольятті Російської Федерації від 05.08.2016 року та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2 на підставі вказаного вироку суду.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не зявився. Про час, місце та дату розгляду клопотання був повідомлений належним чином. За змістом клопотання прохає суд розглянути клопотання в судовому засіданні без його участі, яка не є обов»язковою відповідно до ч.1 ст.610 КПК України.

В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України щодо приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідно до чинного законодавства України наркотичні засоби, за замах на незаконний збут яких гр-н України ОСОБА_2 був засуджений вироком Комсомольського районного суду м.Тольятті Російської Федерації, а саме: піролідіновалерофенон, та метил-3,3-диметил-2 (1-циклогексилметил-1Н-індазол-3-іл-карбоксамидо) бутиноат, не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №770 зі змінами. Таким чином, на час вчинення ОСОБА_2 замаху на збут наркотичних засобів на території Російської Федерації вказані речовини не були визнані на території України речовинами, обіг яких обмежений чи заборонений. Тому у випадку, коли ОСОБА_2 здійснював збут вказаних речовин на території України, в його діях був би відсутній склад кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, прокурор просив у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України відмовити.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, з урахуванням отриманого на запит суду листа Кіровоградського науководослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді клопотання встановлено, що вироком Комсомольського районного суду м.Тольятті Російської Федерації від 05.08.2016 року ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.30 п.«г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації, а саме: замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у великому розмірі, до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму (а.п.5-12).

Відповідно до розпорядження про виконання вироку Комсомольського районного суду м.Тольятті Самарської області від 05.08.2016 року вирок стосовно ОСОБА_2 набрав законної сили 16.08.2016 року (а.п.13).

Згідно матеріалів клопотання засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія №26 УФСВП Росії по Самарській області», початок строку відбування ОСОБА_2 покарання 28.04.2016 року, кінець строку відбування покарання - 27.04.2025 року. В строк покарання зарахований строк перебування ОСОБА_2 під вартою з 28.04.2016 року по 05.08.2016 року включно. Згідно заяви засудженого ОСОБА_2 останній виявив бажання бути переданим в Україну для подальшого відбування покарання (а.п.16-17).

Відповідно до ч.3 ст.609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України, звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч.1ст.610 КПК Україниклопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції.

Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 11.04.2017 року №6.5/5056-17 останнім відомим місцем проживання - зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою проживання ОСОБА_2 в Україні станом на 04.04.2016 року є: с.Степанівка Устинівський район Кіровоградська область (а.п.21).

За змістом ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.603 КПК України при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд встановлює, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою (Глава 46 КПК України). При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

З урахуванням викладеного, суд при вирішенні клопотання Міністерства юстиції України зазначає, що відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» від 22.09.1995 року, вказана Конвенція набрала чинності для України з 01.01.1996 року та відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Судом встановлено, що вироком Комсомольського районного суду м.Тольятті Російської Федерації від 05.08.2016 року ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.30 п.«г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації, а саме: замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у великому розмірі. При цьому з вироку вбачається, що ОСОБА_2 був засуджений за замах на збут таких наркотичних засобів як піролідіновалерофенон, що є похідним N-метилефедрона загальною масою 17,139 г. та метил-3,3-диметил-2 (1-циклогексилметил-1Н-індазол-3-іл-карбоксамидо) бутиноат, що є похідним метилового ефіру 3-метил-2-(1-пентил-1Н-індазол-3-карбоксамидо) бутанової кислоти загальною вагою 163,973 г..

Вказане кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_2 був засуджений, останній вчинив на території Російської Федерації в період часу з 26.04.2016 року по 27.04.2016 року.

Відповідно до законодавства України належність певної речовини до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на території України визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770( із змінами від 26.12.2014 року № 712) «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (далі - Постанова КМУ №770).

Згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою КМУ №770, речовини з хімічною формулою піролідиновалерофенон та метил-3,3-диметил-2 (1-циклогексилметил-1Н-індазол-3-іл-карбоксамидо) бутиноат, - у вказаному Переліку відсутні.

Крім того, як слідує із наданого на запит суду листа Кіровоградського науководослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №19/112-6395 від 18.07.2017 року, речовини, зазначені у вироку Комсомольського районного суду м.Тольятті Самарської області Російської Федерації від 05.08.2016 року, а саме: піролідиновалерофенон та метил-3,3-диметил-2 (1-циклогексилметил-1Н-індазол-3-іл-карбоксамидо) бутиноат, згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року (зі змінами), до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів не віднесені (а.п.40).

На підставі викладеного судом встановлено, що в період часу з 26.04.2016 року по 27.04.2017 року, коли засудженим ОСОБА_2 було вчинено замах на збут на території Російської Федерації наркотичних засобів: піролідіновалерофенон, що є похідним N-метилефедрона, та метил-3,3-диметил-2 (1-циклогексилметил-1Н-індазол-3-іл-карбоксамидо) бутиноат, що є похідним метилового ефіру 3-метил-2-(1-пентил-1Н-индазол-3-карбоксамидо) бутанової кислоти, вказані речовини не були віднесені до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, обіг яких на території України обмежений чи заборонений.

За змістом ст.2 КК Українипідставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно ч.ч.1, 3, 4ст.3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становитьКримінальний кодекс України, який ґрунтується наКонституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.4 КК України передбачено, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно з ч.4ст.10 КК України виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

За змістом п.«е» ч.1 ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року (01.01.1996 року дата набрання чинності для України), засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов, зокрема, якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що на час вчинення ОСОБА_2 замаху на збут наркотичних засобів: піролідіновалерофенону, що є похідним N-метилефедрона, та метил-3,3-диметил-2 (1-циклогексилметил-1Н-індазол-3-іл-карбоксамидо) бутаноат, що є похідним метилового ефіру 3-метил-2-(1-пентил-1Н-индазол-3-карбоксамидо) бутанової кислоти, на території Російської Федерації, вказані речовини не були визнані на території України речовинами, обіг яких обмежений чи заборонений, суд приходить до висновку про те, що у разі вчинення ОСОБА_2 спроби збуту піролідіновалерофенона та метил-3,3-диметил-2 (1-циклогексилметил-1Н-індазол-3-іл-карбоксамидо) бутиноат в період з 26.04.2016 року по 27.04.2016 року на території України, його дії не містили б складу кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, кримінальна відповідальність за які передбачена КК України.

Виходячи з викладеного, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Комсомольського районного суду м.Тольятті Самарської області Російської Федерації від 05.08.2016 року стосовно ОСОБА_2, яким останній був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.30 п. «г» ч.4 ст.228.1КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у великому розмірі), у відповідність із законодавством України не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-12 Конвенції "Про передачу засуджених осіб" 1983 року, ст.ст.369, 372, 392, 610КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Комсомольського районного суду м.Тольятті Самарської області Російської Федерації від 05.08.2016 року стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: с.Степанівка Устинівського району Кіровоградської області, - відмовити.

Копію ухвали надіслати Міністерству юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий С.Ю.Атаманова