Постанова № 678211, 23.05.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

"23" травня 2007 р. Справа № 17/112а

м. Чернігів « 23 »травня 2007 року

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представників позивача: ОСОБА_1 -особисто, паспорт;

ОСОБА_2 -представник, дов. б/н . від 07.03.07р.;

ОСОБА_3 -представник, дов. б/н . від 14.02.05р.;

Представника відповідача: Заворотний М.І. -гол.держподатревізор-інспектор, дов.№125/9/32-240 від 07.05.07р.

матеріали справи №17/112а

За ПОЗОВОМ: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 АДРЕСА_1

До ВІДПОВІДАЧА: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області

14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 11

Про скасування рішення

СУТЬ СПОРУ:

СПД ОСОБА_1 пред'явлено позов до РУ ДААК ДПА в Чернігівській області про скасування рішення Відповідача НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до Позивача в розмірі 7410 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії, та визнання незаконним та скасування акту перевірки НОМЕР_2.

В якості підстави своїх позовних посилається на наступне.

11.11.06р. уповноваженою особою Позивача, а саме його батьком ОСОБА_3 були надані до РУ ДААК ДПА в Чернігівській області платіжне доручення про сплату коштів за продовження ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та копія реєстраційного посвідчення НОМЕР_3 про реєстрацію РРО ECS MP-50». Працівником РУ ДААК ДПА в Чернігівській області в порушення вимог ст.15 Закону №481 не було складено опису документів, які приймаються, і належним чином не пояснено, як діяти при заміні касового апарата на нову модель.

Крім того, Позивач посилається на порушення працівниками Відповідачів порядку проведення позапланової перевірки, а саме що перевірка була проведена за відсутності Позивача чи його продавця ОСОБА_4

Також, Позивач вважає сфальсифікованим розрахунок суми штрафної санкції.

Відповідач проти позову заперечив, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Крім того, в зв'язку з реорганізацією Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Чернігівській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007р. №58 „Про реорганізацію Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів” та наказом ДПА України №43 від 31.01.2007р. „Про зміни в організаційній структурі органів ДПС”, на підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України Відповідач просить здійснити процесуальне правонаступництво.

Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України: „У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив”.

Згідно ч.1 ст.56 Господарського кодексу України.

«Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу,перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.»

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.59 Господарського кодексу України:

«Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

2. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

3. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

5. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.»

Згідно ч.ч.1,2 ст.104 Цивільного кодексу України:

«Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.»

Згідно ч.ч.1,2 ст.108 Цивільного кодексу України:

«Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.»

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що перетворення юридичної особи є одним з способів її реорганізації, суд не приймає заперечення представника Позивача про відсутність факту правонаступництва та вважає за необхідне замінити первинного Відповідача: Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Чернігівській області його правонаступником: Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків та дослідивши надані письмові докази, суд

ВСТАНОВИВ :

14 грудня 2006 року головним держподатінспектором РУ ДААК ДПА в Чернігівській області Заворотним М.І. та головним держподатревізором-інспектором ОДПА ОСОБА_6 була проведена перевірка магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та який належить СПД ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт перевірки від 14.12.06р.

Як вбачається із акту, перевіркою було встановлено, що в магазині здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями через електронно-касовий апарат, який не внесено до ліцензії.

В ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями зазначено реєстраційне посвідчення на ЕККА НОМЕР_4.

Фактично з 04.11.06р. здійснювалася реалізація алкогольних напоїв через електронний контрольно-касовий апарат: реєстраційне посвідчення НОМЕР_3.

Всього за період з 04.11.06р. по 14.12.06р. згідно денних Z-звітів (з Z-звіта НОМЕР_5 по Z-звіт НОМЕР_6) було реалізовано алкогольні напої на загальну суму 3870,45грн.

Згідно абз.6 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. №481/95-ВР (далі -Закон №481), яким передбачено, що за порушення норм Закону №481 до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень.

Згідно п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03р.

“Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

· акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

· результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

· матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.”

Відповідно до п.6 даного Порядку:

“Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Відповідачем прийняте спірне рішення НОМЕР_1 про застосування до Позивача фінансових санкцій в розмірі 7410грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії.

Згідно п.13 Порядку рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

З підстав, зазначених вище, Позивач звернувся з позовною заявою про скасування рішення Відповідача НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до Позивача в розмірі 7410 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії, та визнання незаконним та скасування акту перевірки НОМЕР_2.

Згідно ст.1 Закону №481:

«Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.»

Відповідно до ч.ч.11,12 ст.15 Закону №481, в редакції чинній на момент скоєння правопорушення та проведення перевірки:

«Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.

У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт підприємницької діяльності має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначається перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі.

У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом підприємницької діяльності зазначається адреса місця торгівлі і вказується перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.»

Як вбачається з копії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, НОМЕР_7, терміном дії з 20.02.06р. по 19.02.07р., наданої Позивачем, та додатку до вищевказаної ліцензії, наданої Відповідачем, і в ліцензії, і в додатку зазначено реєстраційне посвідчення на ЕККА НОМЕР_4.

Реєстраційне посвідчення НОМЕР_3 на РРО MP-50»видане ДПІ у Семенівському районі 03.11.06р.

Згідно ч.19 ст.15 Закону №481, в редакції чинній на момент скоєння правопорушення та проведення перевірки:

«У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту підприємницької діяльності ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта підприємницької діяльності), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності протягом трьох робочих днів видає суб'єкту підприємницької діяльності ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.»

Таким чином, єдиною підставою для видачі ліцензії з урахуванням зміни відомостей, в тому числі про заміну ЕККА, є відповідна заява суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з письмового пояснення представника Відповідача, з заявою на переоформлення вищезазначеної ліцензії СПД ОСОБА_1 звернувся до Регіонального управління 26.12.06р.

Разом з тим, ні копії письмової заяви про зміну відомостей від 17.11.06р. чи 20.11.06р., ні доказів її вручення чи надіслання Регіональному управлінню 17.11.06р., чи до цієї дати, Позивач не надав.

Як показав в судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_3, який є батьком Позивача, 17.11.06р. або 20.11.06р., а не 11.11.06р., як помилково зазначено в позові, ним особисто були надані працівниці РУ ДААК ДПА в Чернігівській області платіжне доручення про сплату коштів за продовження ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та копія реєстраційного посвідчення НОМЕР_3 про реєстрацію РРО S MP-50». Працівник реєстраційне посвідчення відразу відклав в сторону. Заяви про зміну відомостей представник Позивача не надавав, і працівник Регіонального управління про необхідність написання заяви йому не сказав.

Допитати в якості свідка працівника РУ ДААК ДПА в Чернігівській області, який приймав документи у ОСОБА_2, не представилося можливим, оскільки сторонами не надано інформації про дану особу, а саме її прізвище, ім`я та по-батькові.

Доводи Позивача, що працівником РУ ДААК ДПА в Чернігівській області в порушення вимог ст.15 Закону №481 не було складено опису документів, які приймаються, і належним чином не пояснено, як діяти при заміні касового апарата на нову модель, судом не приймаються з наступних підстав.

По-перше, стаття 15 Закону №481 не передбачає таких обов`язків працівників Департаменту.

По-друге, саме на суб'єкта підприємницької діяльності покладено ініціативу по написанню заяви в разі зміни відомостей, внесених до ліцензії.

Таким чином, Позивачем не доведено належними доказами, зокрема копією заяви з вхідним штампом Відповідача про прийняття чи повідомлення про вручення в разі направлення поштою, факту надання Відповідачу 17.11.06р. письмової заяви про заміну ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в зв`язку зі зміною ЕККА, а тому у Відповідача 17.11.06р. були відсутні передбачені ст.15 Закону №481 підстави для заміни ліцензії Позивача.

Крім того, суд відмічає той факт, що згідно пояснень представника Позивача реєстраційне посвідчення нового ЕККА ним було представлене в Регіональне управління 17.11.06р. або 20.11.06р., проте торгівля алкогольними напоями через новий ЕККА почала здійснюватися 04.11.06р., тобто ще за два тижні до надання реєстраційного посвідчення.

Досліджуючи питання обґрунтованості визначення розміру штрафних санкцій суд доходить наступних висновків.

Як вбачається з акту перевірки за період з 04.11.06р. по 14.12.06р. згідно денних Z-звітів (з Z-звіта НОМЕР_5 по Z-звіт НОМЕР_6) було реалізовано алкогольні напої через електронно-касовий апарат, який не внесено до ліцензії, на загальну суму 3870,45грн.

Як вбачається з наданого представником Відповідача розрахунку суми фінансової санкції, застосованої до СПД ОСОБА_1 сума реалізованих алкогольних напоїв через електронно-касовий апарат, який не внесено до ліцензії, складає 3705 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник Відповідача Заворотний М.І. сума 3870,45 грн. була обрахована в магазині на підставі документів, наданих продавцем під час перевірки. Після цього, листом від 15.01.07р. ДПІ у Семенівському районі направило Регіональному управлінню копії контрольних стрічок СПД ОСОБА_1 за період з 04.11.06р. по 14.12.06р. На підставі них, після повторного розрахунку була встановлена сума 3705 грн., на підставі якої і визначена сума штрафних санкцій у спірному рішенні.

Розбіжність сум пояснює арифметичними та механічними помилками при підрахунку на момент перевірки.

Як вбачається з наданої представниками Позивача заяви з доданими копіями контрольних стрічок:

· сума реалізації згідно фіскального чека НОМЕР_8 дорівнює 5,60 грн., а в розрахунку суми фінансової санкції, наданому податківцем - 6,50 грн., на 0,90 грн. більше;

· сума реалізації згідно фіскального чека НОМЕР_9 дорівнює 5,60 грн., а в розрахунку суми фінансової санкції, наданому податківцем - 6,50 грн., на 0,90 грн. більше;

· сума реалізації згідно фіскального чека НОМЕР_10 дорівнює 5,60 грн., а в розрахунку суми фінансової санкції, наданому податківцем - 6,50 грн., на 0,90 грн. більше;

· сума реалізації згідно фіскального чека НОМЕР_11 дорівнює 7,35 грн., а в розрахунку суми фінансової санкції, наданому податківцем - 11,20 грн., на 3,85 грн. більше;

· в розрахунку суми фінансової санкції, наданому податківцем двічі врахований фіскальний чек НОМЕР_12. Номер фіскального чека не може повторюватись, це не передбачено програмним забезпеченням касового апарату, з кожним продажем він збільшується на одиницю;

· сума реалізації згідно фіскального чека НОМЕР_13 дорівнює 12,95 грн., а в розрахунку суми фінансової санкції, наданому податківцем 15,65 грн., на 2,70 грн. більше.

З викладених документів вбачається, що сума реалізації збільшена Відповідачем на : 0,90+ 0,90+ 0,90+ 3,85+ 5,20+ 2,70 = 14,45 грн., і відповідно сума фінансової санкції на 28,90 грн.

На підставі викладеного Позивач вважає, що розрахунок суми фінансової санкції згідно акту перевірки НОМЕР_2., наданий головним держподатінспектором М.І. Заворотим М.І. на вимогу суду, сфальсифікований , а сума реалізації "підтасована" під суми фінансової санкції, вказаної в Рішенні НОМЕР_1.

З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що акт і розрахунок повністю сфальсифіковані, а тому і акт перевірки, і прийняте на підставі його спірне рішення мають бути скасовані в повному обсязі.

Проте, суд не може прийняти дані доводи з наступних підстав.

Як вбачається з вищенаведеного п.5 Порядку підставою прийняття рішення про застосування штрафних санкцій є не тільки акт перевірки, а й інші матеріали, зокрема і первинні документи (якими в даному випадку є контрольні стрічки Позивача) за результатами сукупного розгляду яких приймається рішення, що і було зроблено Відповідачем.

Крім того, Відповідач пояснює розбіжність розрахунків в акті та спірному рішенні арифметичними та механічними помилками при підрахунку, а Відповідач -фальсифікацією.

Згідно ст.366 Кримінального кодексу України службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, є злочином.

Згідно ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.»

Вироку суду, як і інших належних, достатніх та достовірних доказів, які підтверджують саме фальсифікацію працівниками Відповідача всього акту перевірки і розрахунку суми штрафної санкції, а не ненавмисну помилку при розрахунку даної суми, Позивачем та його представниками не надано.

Крім того, сума розбіжності штрафної санкції в розмірі 28,90 грн. становить 0,4% від загальної застосованої штрафної санкції в розмірі 7410 грн.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати сфальсифікованим весь акт і вважати повністю недоведеним факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронно-касовий апарат, який не внесено до ліцензії, на всю суму 3705 грн., а тому відсутні підстави для скасування спірного рішення в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про доведеність факту порушення Позивачем ст.15 Закону №481, відповідальність за яке передбачено абз.6 ч.2 ст.17 Закону №481, а саме факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 3705 грн. -14,45 грн. = 3690,55 грн. через електронно-касовий апарат, який не внесено до ліцензії, що підтверджується наданими Відповідачем копіями контрольних стрічок Позивача.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України:

«1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

2. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.»

Таким чином, в частині застосування до СПД ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 28,90 грн. спірне рішення має бути скасоване.

Досліджуючи доводи Позивача про порушення працівниками Відповідачів порядку проведення позапланової перевірки, а саме що перевірка була проведена за відсутності Позивача чи його продавця ОСОБА_4, суд доходить наступних висновків.

Згідно ч.7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N509-XII (далі Закон №509), в редакції чинній на момент перевірки:

“Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.”

Згідно ч.8 ст.11-1 Закону №509:

“Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.”

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11-2 Закону №509:

«Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.»

Відповідачем наданий наказ начальника РУ ДААК ДПА в Чернігівській області НОМЕР_16 про проведення перевірок, з доданим до нього переліком суб`єктів підприємницької діяльності, які підлягають перевірки, та направлення-посвідчення на перевірку НОМЕР_14, яким головному держподатінспектору РУ ДААК ДПА в Чернігівській області Заворотному М.І. була доручено провести перевірку СПД ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства, визначеного, в тому числі, і Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. Як зазначено у направленні-посвідченні НОМЕР_14, воно видане 14.12.06р. та дійсне по 14.12.06р., що спростовує доводи Позивача про відсутність дат початку та закінчення перевірки.

Також, Відповідачем наданий наказ начальника ДПІ у Семенівськомй районі НОМЕР_17 та направлення-посвідчення на перевірку НОМЕР_15, якими головному держподатревізору-інспектору ОДПА ОСОБА_6 було доручено провести позапланову перевірку СПД ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства, визначеного, в тому числі, і Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Як вбачається з наказу НОМЕР_17 в ньому зазначено, що перевірку провести з 14 по 15 грудня 2006 року. Зазначене спростовує доводи Позивача про відсутність дат початку та закінчення перевірки.

Посилання Позивача на відсутність в направленнях визначення виду перевірки судом не можуть бути прийняті, оскільки, як зазначено вище, згідно ч.7 ст.11-1 Закону №509, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду є позаплановими перевірками. Проведення планових перевірок дотримання Закону №481 чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з акту перевірки, перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_5, яка підписала акт перевірки без зауважень та поставила відмітки про отримання та ознайомлення з вищенаведеними наказом та направленнями-посвідченнями. Крім того, ОСОБА_5 дала під час перевірки письмове пояснення, в якому виявлене порушення пояснила тим, що при реєстрації нового касового апарату нам не пояснили, що потрібно вносити зміни до ліцензії. Реєстрацією займалася новий інспектор.

Як вбачається з позову, Позивач категорично заперечує працю в нього ОСОБА_5

Як показала в судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_4 вона працює продавцем у СПД ОСОБА_1 Магазин працює з 8 до 19 години. Перерва з 13 до 15 години. В день перевірки вона повернулася з обіду о 15 годині. Потім відчула себе погано, і десь через півгодини попросила свою подругу ОСОБА_5 посидіти в магазині і пішла додому. Повернулася близько 17 години 30 хвилин. ОСОБА_5 розповіла їй про перевірку та віддала документи.

Як показала допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, вона прийшла до магазину після обіду. Продавець магазину ОСОБА_4 яка є її подругою сказала її, що погано себе почуває, а зачинити двері магазину не може через поломку, попросила побути в магазині і пішла додому. Зайшла за прилавок, оскільки там знаходився каталог, який можна було подивитися. В цей час зайшов чоловік, як виявилося в наступному перевіряючий ОСОБА_6, та попросив продати пляшку горілки. На вигляд він знаходився у стані підпитку і вона, бажаючи йому допомогти, продала йому горілку. Після цього зайшов перевіряючий Заворотний М.І. Вони показали посвідчення та направлення. Попросили журнал по касі, який знаходився біля касового апарату, щось почали писати. Чек за горілку пробила по касі, оскільки колись навчалася на продавця, проте касу знімала за вказівкою ОСОБА_6, оскільки як це робити вона не знала. Перевірка закінчилася біля 7 години. Вона підписала акт, оскільки дуже злякалася представників державної податкової служби, разом з тим, вчинення до неї будь-якого тиску чи погроз з їх сторони заперечує. В цей приїхав СПД ОСОБА_1 Він забрав акт перевірки та сказав, що довезе перевіряючим документи за горілку. Продавець прийшла близько 19-30. На питання суду, чому в письмовому поясненні вона написала, що «виявлене порушення пояснила тим, що при реєстрації нового касового апарату нам не пояснили, що потрібно вносити зміни до ліцензії, та що реєстрацією займалася новий інспектор», тому що так сказав СПД ОСОБА_1

СПД ОСОБА_1 надав пояснення, що він приїхав до магазину коли перевірка вже закінчилася, проте в магазині знаходилися ОСОБА_5 та два перевіряючих, які сказали йому, що проводять перевірку його магазину. Вважаючи дану перевірку незаконною він відразу покинув магазин. Після від`їзду перевіряючих забрав залишений ними акт та інші документи.

Як показав представник Відповідача Заворотний М.І., який проводив перевірку, в магазин з іншим перевіряючим зайшли о 15 годині. ОСОБА_5 знаходилась за прилавком та представилася як продавець. Вона надавала їм документи з-під прилавку, роздруковувала касові документи з ЕККА та писала письмове пояснення щодо виявленого порушення. Їй були надані документи на право перевірки. Перевірку закінчили о 17 годині 40 хвилин. В кінці перевірки приїхав СПД ОСОБА_1, який дав пояснення по факт виявленого порушення і з його слів ОСОБА_5 написала пояснення.

Допитаний в якості свідка перевіряючий ОСОБА_6 дав аналогічні свідчення, додатково додавши, що вони з Заворотним М.І. чекали відкриття магазину після обіду. Магазин відчиняла саме ОСОБА_5 і здійснювала в ньому торгівлю, оскільки перед ними якийсь чоловік здійснював купівлю в магазині. Як знімати касу він їй не казав. Вона дзвонила в Семенівку, після чого приїхала якась жінка, яка представилась дружиною ОСОБА_1 з молодим чоловіком, який не представився.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України:

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.»

Як вбачається з акту перевірки та пояснень свідків, фактично перевірка проводилася з 15-20 до 17-40, тобто майже 2,5 години, протягом яких продавець ОСОБА_4 не з`явилася, а прийшла, згідно її свідчень, лише о 19-30, тобто більше ніж через чотири години. Весь цей час в магазині, що належить Позивачу та в якому знаходиться належний йому товар, знаходилася ОСОБА_5, яка згідно пояснень представників Позивача, немає жодного до нього відношення.

Зі слів ОСОБА_5, саме вона продала перевіряючому ОСОБА_6 пляшку горілки та провела дану покупку через касовий апарат.

Крім того, з її слів, така підміна нею ОСОБА_4 сталася випадково і саме в день приїзду в с.Жадове Семенівського району на перевірку працівників державної податкової служби з міста Чернігова -обласного центру.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 підписала акт перевірки без зауважень, написала під час перевірки пояснення, яке підтверджує вищевказане порушення, в судовому засіданні заперечувала застосування до неї з боку перевіряючих будь-якого тиску та погроз, чи інших дій, які дійсно могли викликати переляк, а тому вважає, що вона не була позбавлена жодної можливості пояснити перевіряючим під час перевірки, що вона не є продавцем СПД ОСОБА_1 і не може надавати та підписувати документи під час перевірки, та відповідно відобразити це в акті перевірки та письмовому поясненні, даному під час перевірки. Доводи ОСОБА_5 про переляк суд вважає надуманими, оскільки жодних достовірних причин переляку ОСОБА_5 не названо, лише посилання на те, що вони працівники податкової служби. Крім того, враховуючи не надання нею таких пояснень перевіряючим, вбачається, що в стані переляку вона знаходилася весь час перевірки, тобто більше 2 годин, тобто достатній час для заспокоєння та надання відповідних пояснень.

Також, зі слів ОСОБА_5 вбачається, що ще в момент знаходження в магазині перевіряючих приїхав СПД ОСОБА_1, який забрав акт перевірки, давав пояснення перевіряючим по факту виявленого порушення, і саме з його слів вона написала письмове пояснення. Проте, в акті перевірки, який фіксує порушення саме в момент перевірки, СПД ОСОБА_1 не відобразив жодних заперечень не по суті виявленого порушення, ні стосовно порядку проведення перевірки, в т.ч. її проведення при неповноважній основі.

Сам СПД ОСОБА_1 підтвердив, що він приїхав в магазин, коли там ще знаходилися перевіряючі, який пояснив, що нічого не підписував і покинув магазин, оскільки вважав перевірку незаконною. Проте, на питання суду якому саме Закону та в чому саме не відповідає порядок проведення перевірки не пояснив. Вважає, що перевірка незаконна, оскільки ОСОБА_5 не є його працівником, і перевіряючі не мали права проводити перевірки без нього чи його продавця ОСОБА_4 Разом з тим, приїхавши в кінці перевірки в магазин, за його словами одразу ж вийшов з магазину, замість того, щоб відобразити в акті та поясненнях незаконність проведення перевірки, при тому що в належному йому магазині, де знаходиться належний йому товар, в цей час знаходилися працівники податкової служби зі сторонньою особою ОСОБА_5 за відсутності будь-яких повноважних осіб Позивача. Крім того, Позивач не зміг пояснити, чому його продавець не був присутній у відкритому магазині більше чотирьох годин та не з`явився в магазині навіть до від`їзду Позивача з магазину.

Свідчення продавця ОСОБА_4, що вона повернулася близько 17 години 30 хвилин. ОСОБА_5 розповіла їй про перевірку та віддала документи не співпадають з показами самого Позивача, який, згідно його свідчень, забрав документи і не бачив ОСОБА_4, що взагалі викликає сумнів, чи приходила ОСОБА_4 в магазин в день перевірки, як після обіду, так і зранку.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що незважаючи на відсутність офіційних документів про прийняття на роботу ОСОБА_5, саме вона в день перевірки знаходилася в магазині, належному Позивачеві, та фактично здійснювала функції продавця, а тому суд не може прийняти як достовірні доводи Позивача, його представників та покази свідка ОСОБА_5, про те, що перевірка проведена за участю неповноважної особи Позивача, а отже є незаконною та безпідставною, та її висновки не можуть бути визнані належною підставою для прийняття спірного рішення.

Доводи представника Позивача, що на суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не може бути покладена відповідальність за неналежні дії його продавця судом не приймаються з наступних підстав.

Згідно статті 17 Закону №481, штрафні санкції за порушення вимог даного Закону покладаються саме на суб`єктів підприємницької діяльності, як юридичних, так і фізичних осіб, а не їх продавців.

Саме СПД отримує ліцензію на провадження певних дій з підакцизними товарами, саме СПД належить магазин, касовий апарат, товар, зокрема і алкогольні напої, торгівлю якими саме від імені СПД, а не від власного здійснює його продавець.

Такі доводи представника Позивача фактично звільняють суб`єктів підприємницької діяльності, які працюють з підакцизним товаром, від відповідальності, передбаченої ст.17 Закону №481, оскільки продаж та іншу діяльність стосовно підакцизних товарів всіх юридичних, та майже всіх фізичних осіб, які є суб`єктами підприємницької діяльності, здійснюють саме продавці та інші наймані особи, а не безпосередньо СПД.

Крім того, зазначені Позивачем обставини проведення перевірки не спростовують самого факту скоєного Позивачем порушення ст.15 Закону №481, а саме факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 3690,55 грн. через електронно-касовий апарат, який не внесено до ліцензії, за порушення якого на нього було накладено фінансові санкції спірним рішенням.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України від 16.01.03р., який набрав чинності з 01.01.04р.:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 даного Кодексу:

1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.”

Згідно ст.238 Господарського кодексу України:

“За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.”

Згідно ст.239 даного Кодексу:

“Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів (обов'язкових платежів);

зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування;

зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.241 вищевказаного Кодексу:

“Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.”

Штрафні санкції за порушення норм Закону №481 за своєю правовою природою є вищевказаними адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України:

“Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.”

Як вбачається з акту перевірки, перше порушення Позивачем чинного законодавства скоєне 04.11.06р., а спірне рішення винесено Відповідачем 27.01.07р., тобто Відповідачем не порушено вищевказані вимоги ст.250 Господарського кодексу України.

Вирішуючи позов в частині скасування акту перевірки Відповідача від 14.12.06р. суд доходить наступного висновку.

Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України:

“ До початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.”

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України:

“Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

· спорів про приватизації державного житлового фонду;

· спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

· спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

· спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

· інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.”

Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим, у розумінні п.1 ч.1. ст.12 ГПК України, не можуть оспорюватися у господарському суді акти перевірок державних контролюючих органів, в тому числі органів державної податкової служби, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру та самі по собі не встановлюють для суб'єктів підприємницької діяльності прав та обов'язків.

Разом з тим, господарським судам, в тому числі як адміністративним, підвідомчі справи у спорах про оскарження рішень та податкових повідомлень-рішень чи інших рішень органів державної податкової служби, прийнятих на підставі таких актів перевірок.

Оскільки чинним Кодексом адміністративного судочинства не передбачена можливість закриття провадження у справі з підстав не підвідомчості господарському суду, в тому числі як адміністративному, спору про оскарження певного акту, суд доходить висновку, що в частині скасування акту перевірки Відповідача від 14.12.06р. в позові має бути відмовлено.

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

«1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Відповідачем доведено дотримання працівниками державної податкової служби порядку проведення перевірки, підтвердження виявленого під час перевірки факту порушення Позивачем ст.15 Закону №481, відповідальність за яке передбачено абз.6 ч.2 ст.17 Закону №481, а саме факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 3690,55 грн. через електронно-касовий апарат, який не внесено до ліцензії.

В частині застосування до СПД ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 28,90 грн. спірне рішення має бути скасоване.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.”

Враховуючи, що по даній справі задоволено вимоги Позивача про скасування одного з двох оскаржуваних рішень на 0,4%, Позивачу має бути відшкодовано понесені судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн. / 2 х 0,004 = 1 коп.

Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Чернігівській області НОМЕР_1 в частині застосування до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_18) фінансових санкцій в розмірі 28 грн. 90 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31111095700002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_18) понесені судові витрати в розмірі 1 коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

5. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

7. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя І.В. Кушнір