Рішення № 6782073, 26.10.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2009 р.Справа № 16-11/129-09-2542 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шаманська К.П. за довіреністю від 07.07.2009р.

Від відповідача: Фурман Н.В. за дов. від 09.09.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст.. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛЕРОН” до відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” про стягнення 189801,45 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ОЛЕРОН” (далі по тексту ТОВ „ОЛЕРОН”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (далі по тексту ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”) 185816,80 грн. загальної заборгованості за договором на поставку нафтопродуктів №23/1-08 від 23.04.2008р., у тому числі 165999,99 грн. основного боргу, 16751,38 грн. –інфляційних нарахувань та три відсотка річних у розмірі 3065,43 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаних від ТОВ „ОЛЕРОН” товарів.

Під час розгляду даної справи, ТОВ „ОЛЕРОН” розмір позовних вимог було збільшено. Так, згідно з останньою заявою про збільшення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду Одеської області 21.09.2009р., позивач просить суд стягнути з відповідача 189801,45 грн. загальної заборгованості за договором на поставку нафтопродуктів №23/1-08 від 23.04.2008р., у тому числі 165999,99 грн. основного боргу, 19685,45 грн. –інфляційних нарахувань та три відсотка річних у розмірі 4116,01 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог ТОВ „ОЛЕРОН” згідно з заявою, яка надійшла до господарського суду Одеської області 21.09.2009р., є остаточною, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймається господарським судом для розгляду по суті.

Відповідачем, згідно з клопотанням, наданим представником ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 165999,99 грн., інфляційних витрат у розмірі 19685,45 грн., а також 3% річних у сумі 3930,33 грн. були визнані. Проте, відповідач заперечує проти стягнення 3% річних у сумі 185,68 грн., посилаючись на невірність здійсненного позивачем розрахунку даної грошової суми. Крім того, під час розгляду даної справи ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” було заявлено клопотання про розстрочку виконання судового рішення по даній справі на один рік з щомісячною сплатою 15801,31грн., в обґрунтування відповідач якого посилається на складне фінансове становище підприємства та кризову ситуацію у молочній галузі, а також наголошує на значній соціальній ролі, яку відіграє підприємство.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ „ОЛЕРОН” (Постачальник) та ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (Покупець) було укладено договір на поставку нафтопродуктів №23/1-08 від 23.04.2008р., відповідно до умов п.п. 1.1 якого Постачальник зобов’язувався продати, а Покупець купити нафтопродукти в асортименті, кількості та за ціною, вказаних у рахунках, накладних на кожну партію товару.

Згідно положень ст. 712 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.п. 2.2, 3.1 договору № 23/1-08 від 23.04.2008р. сторонами було обумовлено, що товар відвантажується автомобільним транспортом згідно з замовленнями Покупця зі зазначенням обсягу та реквізитів поставки. При цьому, право власності на продукцію виникає у Покупця при отриманні товару на складі.

На виконання умов договору № 23/1-08 від 23.04.2008р., вимог ст. 712 ЦК України, згідно з видатковими накладними № 278 від 18.08.2008р., № 280 від 21.08.2008р., № 298 від 01.09.2008р., № 318 від 11.09.2008р., № 352 від 02.10.2008р., № 381 від 23.10.2008р., № 401 від 07.11.2008р. ТОВ „ОЛЕРОН” було поставлено, а ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” отримано товар на загальну суму у розмірі 986004 грн. Факт поставки товару на вищевказану суму відповідач під час розгляду даної справи не спростовував.

При цьому, відповідно до п. п. 2.1 договору № 23/1-08 від 23.04.2008р. сторонами було обумовлено, що Покупець оплачує товар платіжними дорученнями по факту отримання товару згідно з виставленими рахунками або товарними накладними. При цьому, згідно з п. 4.1 договору у випадку, коли товар було відвантажено, а оплата здійснена не повністю, Покупець зобов’язаний погасити заборгованість протягом 5-ти банківських днів.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Але в порушення умов п.п. 2.1, 4.1 договору № 23/1-08 від 23.04.2008р., вимог ст.ст. 525, 526, 193 ЦК України ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” оплата товару була здійснена частково у сумі 820004,01 грн. До теперішнього часу залишок заборгованості за отриманий від позивача товар, оплачено не було, внаслідок чого за Покупцем утворилась заборгованість перед ТОВ „ОЛЕРОН” по вказаному договору на загальну суму у розмірі 165999,99 грн., яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено.

Посилаючись на неналежне виконання Покупцем договірних зобов’язань по оплаті вартості придбаного ним за договором № 23/1-08 від 23.04.2008р. товару, ТОВ „ОЛЕРОН” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” 189801,45 грн. загальної заборгованості за договором на поставку нафтопродуктів №23/1-08 від 23.04.2008р., у тому числі 165999,99 грн. основного боргу, 19685,45 грн. –інфляційних нарахувань та три відсотка річних у розмірі 4116,01 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем, згідно з клопотанням, наданим представником ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 165999,99 грн., інфляційних витрат у розмірі 19685,45 грн., а також 3% річних у сумі 3930,33 грн. були визнані. Проте, відповідач заперечує проти стягнення 3% річних у сумі 185,68 грн., посилаючись на невірність здійсненного позивачем розрахунку даної грошової суми.

На думку суду, розмір основного боргу у сумі 165999,99 грн. ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” перед ТОВ „ОЛЕРОН” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується накладними про передачу відповідачеві обумовлених договором № 23/1-08 від 23.04.2008р. товарів, банківськими виписками на підтвердження здійснення часткової оплати, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог в цій частині позову, викладеним позивачем у позовній заяві. Доказів, спростовуючих викладене відповідачем до господарського суду не представлено.

При цьому, зважаючи на правову позицію відповідача щодо позовних вимог ТОВ „ОЛЕРОН” в частині стягнення основного боргу у розмірі 165999,99 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 165999,99 грн. задовольнити.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ „ОЛЕРОН” про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 19685,45 грн., а також 3% річних у сумі 4116,01 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань по договором № 23/1-08 від 23.04.2008р. ТОВ „ОЛЕРОН” додатково було нараховано до сплати ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” 4116,01 грн. 3% річних (за період з 19.11.2008р. по 28.08.2009р.) та 19685,45 грн. інфляційних витрат (за період з грудня 2008 року по червень 2009р.).

Однак, як вбачається з розрахунку, викладеного позивачем в уточненнях до позовної заяви, нарахування позивачем інфляційних витрат було здійснено помилково: виходячи із сум боргу за вказаною угодою, збільшеної на суму інфляційних, що не відповідає приписам ст. 625 ЦК України, якими визначається порядок нарахування інфляційних витрат, а також суперечить методиці застосуванні індексів інфляції, викладеній у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду про неналежне виконання відповідачем зобов’язань з оплати поставлених товарів, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” 19685,45 грн. –збитків від інфляції задовольнити частково, а саме: присудити до стягнення з відповідача на користь ТОВ „ОЛЕРОН” інфляційних витрат у розмірі 19582, 00 грн. ( 185999,99 грн. х 1,091 (середній індекс інфляції за період з грудня 2008р. по квітень 2009р.) –185999,99 = 16926 грн. та 165999,99 грн. х 1,016 (середній індекс інфляції за період з травень 2009р. по червень 2009р.) - 165999,99 грн. = 2656 грн.).

При цьому, слід зазначити, що з огляду на наведений по тексту рішення вище правовий аналіз здійсненого позивачем розрахунку інфляційних витрат, визнання відповідачем позовних вимог про стягнення інфляційних в частині грошової суми у розмірі 103,45 грн. (19685,45 грн. - 19582, 00 грн.) суперечить діючому законодавству, та не може бути прийнята судом до уваги.

Проте, приймаючи до уваги вищенаведені висновки суду про неналежне виконання ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” грошових зобов’язань перед позивачем, а також зважаючи на правомірність здійсненого розрахунку 3% річних в сумі 4116,01 грн., суд керуючись ч. 2 ст.. 625 ЦК України, доходить висновку про необхідність задоволення вимог в цій частині позову.

При цьому, судом критично оцінюються доводи відповідача про помилковість здійсненого розрахунку 3% річних, з огляду на наступне. Нарахування вказаної грошової суми позивач правомірно здійснював за період з 19.11.2008р. по 28.08.2009р. (185999,99 грн. х 3% х 155 днів = 2369,59 грн. та 165999, 99 грн. х 3% х 128 днів = 1746, 42 грн.). У контексті аналізу правомірності розрахунку 3% річних, здійсненого позивачем слід зазначити, що оскільки остання поставка товару відповідачу здійснювалася 07.11.2008р., грошові зобов’язання з оплати поставленої продукції виникли у відповідача з 17.11.2008р. В свою чергу, в той час як відповідач розрахував 3% річних за період з 01.12.2008р. по 28.08.2009р., тобто останнім безпідставно не було враховано період з 19.11.2008р. по 30.11.2008р.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ТОВ „ОЛЕРОН” позовних вимог в частині стягнення з відповідача 165999,99 грн. основного боргу, 4116,01 грн. 3% річних та 19582, 00 грн. –інфляційних нарахувань та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 611, 615, 617, 625, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 264 - 271 ГК України.

При цьому, стосовно, клопотання, заявленого представником відповідача під час розгляду даної справи про рострочку виконання даного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на зниження рівня рентабельності виробництва основних видів молочної продукції, як наслідок світової фінансової кризи, а також збільшення кредитних ставок, підвищення тарифів на енергоресурси, що призвело до важкого фінансового становища підприємства. З огляду на викладене, ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” вважає, що ненадання відстрочки призведе до незворотних економічних наслідків, що може призвести до збою виробництва та часткового звільнення працівників. При цьому, на підтвердження наведених обставин, заявником було надано суду довідку № 23/2300-08-2 від 18.05.2009р., зі змісту якої вбачається, що станом на 01.05.2009р. прострочена заборгованість відповідача по кредитам та відсоткам відсутня, а також копію Звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість за перший квартал 2009р., який свідчить про значний рівень як дебіторської, так і кредиторської заборгованості відповідача.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на положення 121 ГПК України, якими визначаються підстави розстрочення судового рішення.

Так, відповідно до ст.. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333„Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, пояснень відповідача та документів наданих ним під час розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” на ухвалу господарського суду Одеської області про вжиття заходів до забезпечення позову від 09.07.2009р., відповідач здійснює господарську діяльність та продовжує випускати продукцію. При цьому, незважаючи не те, що підприємство в умовах світової фінансової кризи відчуває певні фінансові труднощі, ці проблеми ані унеможливлять чи ані ускладнять виконання рішення по даній справі, оскільки на раху нку відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат” постійно наявні кошти. Наведені висновки, крім іншого, були покладені Одеським апеляційним господарським судом, зокрема, в обґрунтування підстав відмови у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача згідно з постановою від 20.08.2009р. по даній справі.

Таким чином, відповідачем не було належним чином доведено суду наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема, не було доведено відсутність у нього грошових коштів на погашення заборгованості, у зв’язку з чим у суду відсутні правові підстави для надання розстрочки виконання даного рішення.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 611, 615, 617, 625, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 264 - 271 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” / 66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, код ЄДРПОУ 04689582/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛЕРОН” / 27502, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул.. Калініна, 16/1, код ЄДРПОУ 31972697 / 165999 грн. 99 коп. /сто шістдесят п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять грн. 99 коп./ - основного боргу; 4116 грн. 01 коп. / чотири тисячі сто шістнадцять грн. 01 коп./ - 3% річних; 19582 грн. 00 коп. /дев’ятнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят дві грн.. 00 коп./ –інфляційних витрат; 1896 грн. 98/ одна тисяча вісімсот дев’яносто шість грн. 98 коп./ - держмита; 314 грн. 83 коп./ триста чотирнадцять грн. 83 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          Видати товариству з обмеженою відповідальністю „ОЛЕРОН” / 27502, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул.. Калініна, 16/1, код ЄДРПОУ 31972697 / довідку на повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 39 грн. 86 коп. / тридцять дев’ять грн. 86 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 26.10.2009р.

Суддя Желєзна С.П.