Рішення № 67818878, 12.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/26/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів: Гайсюка О.В., Голованя А.М.,

за участю секретаряЯковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб прокурора та служби у справах дітей Устиніської районної державної адміністрації, про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 квітня 2011 року ОСОБА_6 отримала від позивача грошові кошти в сумі 82810 грн. на власні потреби і зобовязалася їх повернути за рік. Свої зобовязання позичальник не виконала. 9 січня 2015 року ОСОБА_6 померла. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 6,37 га, яка розташована на території Брусівської сільської ради, Устинівського району, Кіровоградської області, вартість якої станом на 2015 рік становить 181652 грн. 26 коп. Відповідачі прийняли спадщину, а отже зобовязані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому кожен із відповідачів зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. З урахуванням заяви про утчнення позовних вимог (т. 1 а. с. 98 100) позивач просив суд зобовязати ОСОБА_7 і ОСОБА_4 погасити заборгованості спадкодавця ОСОБА_6 у розмірі 82810 грн. відповідно до частки кожного з них, а також стягнути борг у розмірі 82810 грн. з відповідачів, пропорційно частці кожного з них у спадщині та в межах вартості спадкового майна.

Відповідачі звернулися із зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним, який ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2015 року залишено без розгляду (т. 1 а. с. 103). Вказана ухвала сторонами не оскаржувалася.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2015 року (т. 1 а. с. 171 172) позов задоволено. Суд постановив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 82810 грн. 00 коп. у розмірі, який відповідає частці спадкоємця у спадщині ОСОБА_6 та відшкодування судового збору в сумі 487 грн. 20 коп.

Додатковим рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 5 січня 2016 року (т. 1 а. с. 200 201) в позовних вимогах ОСОБА_2 а про зобовязати ОСОБА_3, ОСОБА_8 погасити борг спадкодавця ОСОБА_6 в сумі 82810 грн. у розмірі, який відповідає частці спадкоємця відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції від 7 грудня 2015 року, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. у поданій ним апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилався на розгляд справи суддею, який підлягав відводу. Крім того вказував, що суд поклав відповідальність за борги спадкодавця на відповідачів, які фактично не прийняли спадщину.

Додаткове рішення суду сторонами не оскаржувалося.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_9 повідомлені належним чином судовими повістками про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотніми повідомленнями про отримання поштових відправлень (Том №2, а.с. 44-46), однак в судове засідання не зявились, причини своєї неявки суду не повідомили.

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_10 повідомлена належним чином судовою повісткою про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про відстеження пересилання поштових відправлень (т 2, а. с. 47). Позивач та представник позивача у судове засідання не зявилась, причини своєї неявки не повідомили.

Треті особи: Служба у справах дітей Устинівської районної державної адміністрації та Устинівський відділ Олександрійської місцевої прокуратури, повідомлені належним чином судовими повістками про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про отримання поштових відправлень (т 2, а. с. 42, 43), однак в судове своїх представників не направили.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, які належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

У звязку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив такі обставини і факти.

21 квітня 2011 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_6 позику, грошові кошти в сумі 82810 грн., а позичальник зобовязалася повернути позику за рік, що підтверджено розпискою ОСОБА_11.

ОСОБА_6 померла 9 січня 2015 року. За життя борг позивачу не повернула.

Внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на земельну ділянку кадастровий № 3525881600:02:000:0146 площею 6,37 га на території с. Брусівка Устинівського району Кіровоградської обл., яка за даними відділу Держгеокадастру в Устинівському районі Кіровоградській області належала ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 150). Нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки станом на 1 січня 2015 року становила 181652 грн.

ОСОБА_6 являлася матірю ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а тому в силу ст. 1261 України відповідачі являються спадкоємцями першої черги за законом право.

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являлися неповнолітніми і відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України являються такими, що прийняли спадщину.

За заявами спадкоємців про видачу свідоцтв про право на спадщину за заоном приватний нотаріус Устинівсього районного нотаріального кругу ОСОБА_12 виніс постанови про відмову ОСОБА_3 і погреб юку Д.В. увидачі свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку у звязку з ненаданням правовстановлюючого документу.

Приватний нотаріус ОСОБА_12 постановою від 14 вересня 2015 року відмовив у вчиненні нотаріальної дії за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_4, так як спадкоємцями на надано правовстановлюючого документу про право власності у ОСОБА_6 на земельну ділянку

Апеляційний суд, на підставі копії спадкової справи до майна ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 120 134), встановив, що ОСОБА_5 відмовився від спадщини, подавши нотаріусу відповідну заяву в межах строку на її прийняття.

Крім того, 2 лютого 2015 року позивач по справі звернувся до нотаріуса з письмовою вимогою до спадкоємців померлої ОСОБА_6 про сплату боргу (т. 1 а. с. 127).

Рішенням Устинівського районного суду кіровоградської області від 23 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду кіровоградської області від 23 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на спадкове майно земельну ділянку, відмовлено у звяжу з неправильно обраним позивачем способом захисту порушеного права.

Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обовязків, зазначених у ст. 1219 ЦК України (ст. ст. 1218, 1231 ЦК).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 2 ст. 1268 ЦК).

Оскільки зі смертю боржника зобовязання з повернення позики входять до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми ст.і 1282 ЦК України щодо обовязку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Саме на підставі норм ст. ст. 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємців.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків предявлення ним вимог до спадкоємців.

Встановивши, позивач являвся кредитором ОСОБА_13 за договором позики і зобовязання позичальник не виконала, що після смерті ОСОБА_6 спадщину на земельну ділянку прийняли ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і вартість прийнятого ними у спадщину майна становить 181652 грн., тобто перевищує розмір несплаченого спадкодавцем боргу, а також встановивши, що кредитор у межах встановлених законом строків предявив вимоги до спадкоємців боржника, але ті відмовилися задовольняти його вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з них боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК).

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обовязком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але з будь яких причин не отримав свідоцтво про право на спадщину, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Отже доводи апеляційної скарги про те, що спадщина ОСОБА_3 не була прийнята є безпідставними так, як він спадщину прийняв. А неотримання ним свідоцтва про право на спадщину не звільняє від обовязку перед позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя підлягав відводу теж не заслуговують на увагу так, як скасування ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі не перешкоджає повторній участі того ж судді у розгляді справи (ст. 21 ЦПК).

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України кожен спадкоємаць несе відповідальність перед кредитором особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Всупереч цьому суд, встановивши що спадкоємців є двоє, не визначив частки кожного з них та не поклав відповідальність на кожного з них окремо.

Оскільки за ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними і спадкоємці не змінювали розмір часток, то частки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у спадщині є рівними і становлять по ? для кожного з них.

Відповідно з кожного з них окремо на користь позивача підлягає стягненню борг по 41405 грн.

У звязку з цим оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ОСОБА_14 41405 (сорок одна тисяча чотириста пять) грн. 00 коп. боргу та 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 ОСОБА_14 борг за договором позики в сумі 41405 (сорок одна тисяча чотириста пять) грн. 00 коп. у розмірі, який відповідає частці спадкоємця у спадщині ОСОБА_6 та відшкодування судового збору в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: