Ухвала суду № 67818488, 11.07.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_5 в грудні 2013 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», в якому просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.12.2011 року щодо звернення стягнення на приміщення магазину «Техніка», вбудованого в житловий будинок №37 по вул. Шевченко в смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, що належить на праві власності позивачу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року відкрито провадження у даній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 6).

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року дану цивільну справу №200/17478/13-цпередано за підсудністю до Солонянського районного суду Дніпропетровської області (а.с.210-211).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Розглянувши матеріали, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ч. 12 ст. 110 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.

У п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК України). Згідно з положеннями ст. 81 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, даний спір має розглядатися з дотриманням правил ч. 12 ст. 110 ЦПК, оскільки судом розглядається саме вимога про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, де по суті оскаржуються дії приватного нотаріуса, а не з приводу нерухомого майна.

Частиною 12 ст. 110 ЦПК України позивачеві надано право вибору підсудності, зокрема за правилами ч. 1 ст. 109 ЦПК щодо підсудності справ за місцезнаходженням відповідача або за альтернативною підсудністю за місцем виконання оспореного виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»в особі Дніпропетровської філії, що знаходиться в м. Дніпро по вул. Січових Стрільців (Артема), 20, яка за адміністративно-територіальним поділом міста відноситься до Шевченківського (Бабушкінського) району міста.

Тому висновок суду першої інстанції про підсудність даного спору Солонянському районному суду Дніпропетровської області за місцезнаходженням нерухомого майна, є неправильним та таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2013 року суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у даній справі було відкрито провадження та справу розглянуто по суті позовних вимог з ухваленням 26 серпня 2014 року заочного рішення. В подальшому ухвалою суду від 24 жовтня 2014 року вказане заочне рішення скасоване та справу призначено до судового розгляду в загальному порядку (а.с.6, 51-53, 126).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилось, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про безпідставне застосування місцевим судом положення п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України.

Дана цивільна справа перебуває в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська понад три роки – з грудня 2013 року. Колегія звертає увагу на необхідність дотримання вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року, де, зокрема, передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий судовий розгляд впродовж розумного строку.

Таким чином, оскаржувана ухвала про передачу справи на розгляд до іншого суду підлягає скасуванню з направленням справи до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 311 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року –скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий

Судді