Рішення № 6781590, 03.11.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2009 р. Справа № 8/231/09

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представників:

від позивача: Поштар Т.П., дов. № 4038 від 16.09.2009р.,

від відповідача 1: Рундаєва Г.М., дов. № 47 від 19.10.2009р.,

від відповідача 2: не з’явився.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г,

до відповідача –1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Граніт”, 54044, м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15-В,

до відповідача –2: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –будівельної фірми “Конструктор”, 54044, м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15-В,

про стягнення коштів у сумі 89707грн. 89 коп.,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” (далі - позивач) звернулося з позовом до ТОВ “Укр - Граніт” (далі –відповідач - 1) та ТОВ виробничо – будівельна фірма “Конструктор” (далі –відповідач - 2) про стягнення у солідарному порядку грошових коштів у сумі 89707 грн. 89 коп., з яких: 68277 грн. 85 коп. –основний борг за договором фінансового лізингу від 10.07.2007 року № 070710 –13/ФЛ –Ю –С; 2417 грн. 74 коп. –пеня; 323 грн. 54 коп. –3% річних; 584 грн. 49 коп. –збитки від інфляції; 18104 грн. 27 коп. –штраф.

Заявою від 30.10.2009 року № 30/10 позивач просить суд стягнути з відповідачів додаткові судові витрати у сумі 3032 грн. 36 коп., сплачені за послуги адвоката (а.с. 121 - 136).

У судовому засіданні 03.11.2009 року позивач уточнив позовні вимоги, остаточно виклавши їх таким чином: стягнути з відповідачів 18104 грн. 27 коп. штрафу; 236 грн. –інформаційно –технічне забезпечення судового процесу; 897 грн. 09 коп. –державне мито; 3032 грн. 36 коп. –додаткові судові витрати; всього –22269 грн. 72 коп. (а.с. 137).

Відповідачі позов не визнали, відповідач – 1 надав суду докази погашення 93395 грн. 48 коп. (а.с. 103 –104), до складу яких входять основний борг, пеня, 3% річних та збитки від інфляції, в загальній сумі 71603 грн. 62 коп. Несплаченою залишилася сума штрафу –18104 грн. 27 коп.; відповідач –1 її не визнає, посилаючись на те, що звіти за встановленою додатком № 3 до договору формою, надав позивачу вчасно.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про звільнення відповідача –2 від відповідальності у повному обсязі; про припинення провадження у справі в частині стягнення суми 71603 грн. 62 коп.; про стягнення з відповідача –1 18104 грн. 27 коп. штрафу та судових витрат. Висновок суду ґрунтується на такому: 10.07.2007 року між позивачем та відповідачем –1 було укладено договір фінансового лізингу № 070710 –13/ФЛ –Ю – С (далі - Договір). За умовами Договору позивач зобов’язався передати відповідачу – 1 у фінансовий лізинг універсальний екскаватор –навантажувач JCB 3СХ державний номер 11620 КС вартістю 452606 грн. 70 коп., а відповідач –1 –прийняти об’єкт лізингу, вчасно сплачувати лізингові та інші платежі. Пунктом 8.2.1 Договору на відповідача – 1 покладений обов’язок щоквартально письмово інформувати позивача (лізингодавця) про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення звіту у формі, встановленій сторонами (додаток №3 до Договору, а. с. 39). За неподання інформації про стан та місцезнаходження майна відповідач –1 повинен сплатити позивачеві штраф у розмірі 1% від загальної вартості майна на момент укладення Договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.3 Договору, а.с. 32).

          В якості забезпечення виконання відповідачем –1 своїх Договірних зобов’язань перед позивачем, 16.07.2007 року позивач уклав з відповідачем –2 договір поруки № 070716 –15/П (далі –Договір поруки). Згідно з п.п. 2, 3 Договору поруки відповідач –2 зобов’язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем –1 усіх грошових зобов’язань в повному обсязі, а саме:

- сплату лізингових платежів;

- сплату пені за затримку сплати лізингових платежів;

- сплату штрафних санкцій, збитків та усіх інших виплат, сплата яких покладається на відповідача –1.

          При невиконанні або неналежному виконанні відповідачем –1 своїх зобов’язань за Договором, відповідач –1 і відповідач –2 будуть відповідати перед кредитором (позивачем) солідарно.

          Пунктом 5 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем – 1 зобов’язання, виконання якого забезпечується цим договором, відповідач –2 зобов’язаний виконати таке зобов’язання перед позивачем за відповідача –1 протягом трьох банківських днів з дня отримання відповідної вимоги від позивача.

          Позивач виконав зобов’язання за Договором у повному обсязі, передав відповідачу –1 об’єкт лізингу за актом від 25.07.2007 року (а.с. 45); відповідач –1 своїх зобов’язань належним чином не виконував, внаслідок

чого станом на 01.09.2009 року за ним утворився борг у сумі 68277 грн. 85 коп., на який позивачем цілком правомірно нараховані 2417 грн. 74 коп. пені, 323 грн. 54 коп. 3% річних та 584 грн. 49 коп. збитків від інфляції. Несплатою цього боргу відповідач –1 порушив вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та змусив позивача звернутися до суду. Під час провадження у справі відповідач –1 повністю погасив заборгованість, що підтверджено платіжним дорученням № 863 від 16.10.2009 року на суму 93395 грн. 48 коп. (а.с. 104) та самим позивачем у заяві № 29/10 від 29.10.2009 року (а.с. 116). За таких обставин, відповідно до п.1№ ст. 80ГПК України, провадження у справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмета спору.

          Щодо стягнення штрафу у сумі 18104 грн. 27 коп. на підставі п. п. 8.2.1, 11.2.3 Договору, суд виходить з такого: за твердженням позивача відповідач не надав йому звіти про стан і місцезнаходження об’єкту лізингу за ІІІ, IV квартали 2008 року і І, ІІ квартали 2009 року. Виходячи з приписів ст. ст. 251, 252, ч. ч. 2, 3 ст. 254 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, днями або годинами. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року; строк, що визначений місяцями (а, відповідно й кварталами), спливає у відповідне число останнього місяця (кварталу) строку. Отже, звіти за ІІІ, IV квартали 2008 року відповідач –1 мав надати позивачу 30.09.2008 року та 31.12.2008 року, а за І, ІІ квартали 2009 року –31.03.2009 року та 30.06.2009 року. З матеріалів справи вбачається, що звіт за ІІІ квартал 2008 року складений 01.10.2008 року, надісланий позивачу 12.12.2008 року (а.с. 84, 85); за IV квартал 2008 року: складений –01.01.2009 року, надісланий –08.01.2009 року (а.с. 86, 87); за І квартал 2009 року: складений –01.04.2009 року, надісланий –17.03.2009 року, тобто ще до складання, що є алогічним (а.с. 88, 89); за ІІ квартал 2009 року: складений –01.07.2009 року, надісланий –01.07.2009 року (а.с. 90, 91). З наведеного вбачається, що строки надання щоквартальних звітів відповідачем –1 дійсно порушені, відтак, застосування позивачем санкцій у вигляді штрафу в сумі 18104 грн. 27 коп., встановлених пунктом 11.2.3 Договору, є цілком правомірним.

Однак з вимогами позивача про стягнення грошових сум з відповідачів в солідарному порядку, суд не погоджується, виходячи з такого: згідно з п. 5 Договору поруки відповідач –2 зобов’язаний виконати перед позивачем зобов’язання за відповідача –1 протягом трьох банківських днів з дня отримання відповідної вимоги від позивача.

Факт пред’явлення вимоги до відповідача –2 матеріалами справи не підтверджений, не згадує про це позивач і у позовній заяві. Відтак, суд вважає, що відповідач –2 не порушив право позивача на отримання з нього боргу за відповідача –1, оскільки не пред’явив до відповідача –2 вимоги про оплату. За таких обставин спору між позивачем та відповідачем –2 не існує, тому відповідача –2 слід звільнити від відповідальності за даним позовом.

Щодо заявлених до відшкодування судових витрат в загальній сумі 4165 грн. 45 коп., суд виходить з такого: згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з державного мита, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно поніс ці витрати (державне мито –платіжне доручення № 4314 від 01.09.2009 року на суму 897 грн. 09 коп.; інформаційно –технічне забезпечення судового процесу –платіжне доручення № 4315 від 01.09.2009 року на суму 236 грн.; послуги адвоката –платіжне доручення № 5698 від 30.10.2009 року на 3032 грн. 36 коп., аркуші справи 15, 16, 132), тому, згідно зі ст. 49 ГПК України, вони підлягають покладенню на відповідача –1, оскільки спір виник з його вини.

Позовні вимоги про стягнення 18104 грн. 27 коп. штрафу підтверджені матеріалами справи, закону і договору не суперечать, тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 526 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1№ ст. 80, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ “Укр - Граніт” (54044, м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15-В; ідентифікаційний код 33513801) на користь ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354) 18104 грн. 27 коп. штрафу; 897грн. 09коп. державного мита; 236грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу; 3032 грн. 36 коп. витрат на послуги адвоката.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 71603грн. 62коп. основного боргу, пені, 3% річних та збитків від інфляції –провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя