Рішення № 67815714, 19.07.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1572/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4секретарОСОБА_5

за участю:

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

05 травня 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 10-29/4260 від 25.09.2007 року у сумі 574 943 гривні 94 копійки, а саме: однокімнатної квартири № 47, загальною площею 38,90 кв.м., житловою площею 20,20 кв. м., що знаходиться за адресою проспект 40-річчя Жовтня, 108 корп. 3 в м. Київ та належить ОСОБА_7

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 25.09.2007 року, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_7 було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4260, відповідно до якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 505 000 гривень 00 копійок, зі сплатою 14,25 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 24.09.2019 року на умовах, визначених Договором кредиту, а відповідач зобов'язався повернути Кредит та сплатити проценти на умовах та у строки, визначених цим Договором та додатковими угодами до цього Договору, а також сплачувати комісії у встановленому порядку та розмірі.

29.05.2008 року, 07.07.2009 року, 19.02.2010 року між сторонами було укладено додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювався розмір процентної ставки, ліміт кредитування та встановлено кінцевий термін повернення заборгованості до 24.09.2029 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 25.09.2007 року, між сторонами було укладено Іпотечний договір № 02-10/3278, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за номером № 3759, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку однокімнатну квартиру № 47, загальною площею 38,90 кв.м., житловою площею 20,20 кв. м., що знаходиться за адресою проспект 40-річчя Жовтня, 108 корп. 3 в м. Київ.

Свої зобов'язання кредитор виконав повністю належним чином, однак, відповідач всупереч умовам кредитного договору та діючому законодавству взяті на себе зобов'язання по сплаті відсотків та внесення чергових частин кредитних коштів припинив виконувати, чим порушив умови кредитного договору, ст. ст. 525, 526, 536, 1048, 1050 ЦК України та права кредитора на вчасне отримання частини наданих кредитних коштів та процентів за надання грошових коштів.

Станом на 11.11.2014 року, заборгованість за кредитним договором склала 574 943 гривні 94 копійки.

З урахуванням змінених позовних вимог, ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути із ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в розмірі 574 943,94 грн.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено, у звязку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження судом обставин справи при розрахунку заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, порушення судом норма матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Встановлено, що 25.09.2007 року, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_7, було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4260 (кредитний договір), відповідно до якого банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 505 000 гривень 00 копійок, зі сплатою 14,25 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 24.09.2019 року.

29.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду згідно якої, зокрема, було збільшено процентну ставку до рівня 18,00% річних та зазначено дату початку дії збільшеної процентної ставки, а саме: з 17.06.2008 року.

07.07.2009 року, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 згідно якої, зокрема, було збільшено максимальний ліміт кредитування.

19.02.2010 року, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії, згідно якої, зокрема, збільшено розмір відсоткової ставки до 19,23% та встановлено кінцевий термін повернення заборгованості до 24.09.2029 року.

Згідно п. 2.4 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360. Відповідно до п. 2.4.1. сплата процентів здійснюється у валюті кредиту не пізніше 10 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобовязаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4 цього договору за попередній робочий день.

У пункті 3.3.5 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 10- 29/4260 від 25.09.2007 року зазначено, що позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати транші Кредиту, в строки, визначені п. 1.1.2 цього Договору.

Згідно п. 3.3.6 вказаного договору, позичальник зобов'язаний погасити в повному обсязі всі Транші Кредиту та сплатити нараховані проценти за фактичний час використання Кредиту та можливі штрафні санкції, у термін, визначений п. 1.1.2 цього Договору.

У п. 3.3.7 договору вказано, що позичальник зобов'язаний достроково погасити всі Транші Кредиту та сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції у випадках, передбачених п.п. 2.6.3, 3.2.3, 4.4,5.4 цього Договору.

Пунктом 1.1.2 договору визначено, що погашення траншів Кредиту буде здійснюватися в наступному порядку: до 10 числа кожного місяця починаючи з січня 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із вказаним позовом.

Однак, колегія суддів повністю погодитись з таким висновком не може.

Так, колегія суддів погоджується із висновком суду, що відповідач ОСОБА_7 допустив неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених пп. 3.3.7 - 3.3.8 кредитного договору, оскільки з 10.01.2008 року (останній платіж здійснений 09.01.2008 року) не сплатив кредит та проценти за його користування відповідно до умов договору.

Згідно п. 4.5 кредитного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обовязків, визначених п.п. 3.3.6., 3.3.7. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобовязаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Отже, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобовязання, та визначили умови такого повернення коштів.

Таким чином, згідно з п. 4.5 договору обов'язок відповідача ОСОБА_10 погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції настав через 90 днів, тобто 10 квітня 2008 року, та не був ним виконаний, а тому з 11 квітня 2008 року банк мав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі наведеного суд першої інстанції вважав, що звернувшись до суду із даним позовом 05.05.2015 року, банк пропустив строк позовної давності.

Проте, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором: 12.05.2008 року 3582,45 грн.; 09.06.2008 року 3581,55 грн.; 17.06.2008 року 3582 грн.; 07.09.2011 року 6670,86 грн.; 05.09.2013 року 791,41 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Враховуючи наведене, у звязку зі сплатою відповідачем вказаних сум строк позовної давності перервався та почав відраховуватись із 06.09.2013 року (дата останнього платежу 05.09.2013 року).

Таким чином, подання позивачем позову 05 травня 2015 року було здійснено в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у строк, визначений у зобовязанні.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 11.11.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 574943,94 гривні, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 430616,60 гривень; заборгованості за відсотками у сумі 125260,54 гривень; заборгованості за пенею за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1967,94 гривень; заборгованості за пенею за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 7522,68 гривні; інфляційних витрат за кредитом у сумі 1982,67 гривні та інфляційних витрат за відсотками у сумі 7593,51 гривні.

Колегія суддів вважає вказаний розрахунок належним доказом, оскільки відповідачем не надано іншого розрахунку, а також доказів, що підтверджують сплату заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо доведення позивачем своїх позовних вимог та необхідності задоволення позову у повному обсязі.

Крім того, в порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви в сумі 3654 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 4019,40 грн., а всього 7673,40 грн.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню апелянту за його відповідною заявою. Так, ПАТ «Укрсоцбанк» сплатило 9486,57 грн. судового збору, у той час як необхідно було сплатити 4019,40 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задовольняє, рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року скасовує і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягує із ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 11.11.2014 року в сумі 574943,94 гривні, у тому числі: заборгованість за кредитом - 430616,60 гривень; заборгованість за відсотками - 125260,54 гривень; заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту - 1967,94 гривень; заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків - 7522,68 гривні; інфляційні втрати за кредитом - 1982,67 гривні та інфляційні втрати за відсотками - 7593,51 гривні. Стягує із ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати в сумі 7673,40 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 10-29/4260 від 25.09.2007 року станом на 11.11.2014 року в сумі 574943,94 гривні, у тому числі: заборгованість за кредитом - 430616,60 гривень; заборгованість за відсотками - 125260,54 гривень; заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту - 1967,94 гривень; заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків - 7522,68 гривні; інфляційні втрати за кредитом - 1982,67 гривні та інфляційні втрати за відсотками - 7593,51 гривні.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати в сумі 7673,40 грн.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :