Рішення № 6781320, 29.10.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2009 р. Справа № 4/80/09

Позивач Відкрите акціонерне товариство “Інгул”,

вул. Гмирьова, 8, м. Миколаїв, 54028

Відповідач 1. Миколаївська міська рада,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-Торгстрой”,

вул. Радгоспна, 76, смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл., 52005

                                                                                           Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача           - Віштал Л.В. довіреність № 101 від 11.02.09р.,

Від відповідача-1           - Горобченко О.В. довіреність № 2872/20/01 від 24.11.08р.

Від відповідача-2 - довіреність від 22.06.09р.

СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним п.1 та п. 1.1 рішення Миколаївської міської ради від 20.12.07р. за № 20/50 та визнання і припинення на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 01.02.08р. № 5531 та зобов’язання повернути земельну ділянку позивачу.

Заявою від 27.04.09р. позивач з’ясував позовні вимоги в частині припинення договору оренди земельної ділянки від 01.02.08р. № 5531 з часу його укладення.

Заявою від 16.07.09 позивач змінив позовні вимоги і просить визнати недійсним п.1 та п. 1.1 рішення Миколаївської міської ради від 20.12.07р. за № 20/50 “Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва”. Визнати недійсним і припинити договір оренди земельної ділянки від 01.02.2008 № 5531, укладений між відповідачами, за адресою по вул. Космонавтів, 76/1 (Ленінський район) у частині земельної ділянки площею 1350 кв.м.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за заявою від 16.07.2009р.

Відповідач-1 позов не визнав, оскільки згідно 7.3 розділу VІІ Порядку надання та вилучення земельних ділянок, оформлення документів на право користування або право власності на землю юридичним особам та громадянам у м. Миколаєві, затвердженого рішенням міської ради "Про затвердження Порядку оформлення документів на право користування земельними ділянками юридичним особам та громадянам у м. Миколаєві" встановлено, що заявник, який має у власності житлові та не житлові будівлі, споруди або вбудовані приміщення на території багатоквартирних будинків, зобов'язаний в термін до одного місяця з моменту набуття права власності на будівлі, споруди та приміщення, розпочати оформлення документів на право користування земельною ділянкою. Доводи позивача щодо порушення норм Закону України "Про оренду землі" з боку проведення аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки необґрунтовані, так як дані порушення, якщо вони навіть і мали місце, не мають ніякого відношення до відповідача-2. Так як, відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 509 - VІ від 6.09.2008 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництва" встановлено, що прийняті і не виконані до набирання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідач-2 вважає посилання позивача на порушення вимог ч.6.ст.16 Закону України "Про оренду землі", а саме не проведення аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки, необґрунтованими. Позивач не надав жодних доказів у підтвердження того, що ним подавались заяви саме на ту земельну ділянку (не зазначив меж, площі, координат), що була відведена відповідачу 2.

Позивач взагалі втратив право на користування земельною ділянкою відповідно до договору № 106-93 на право тимчасового користування землею під будівництво об'єктів на умовах оренди, укладеного 2 грудня 1993 року з Миколаївською міською радою народних депутатів, враховуючи наступне:           відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. у чинній редакції на момент реорганізації ВО "Інгул", право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється в тому числі у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації; селянського (фермерського) господарств. З 1994 року на підставі наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 1809 від 30.12.1994 р. відбулась реорганізація Виробничого об'єднання "Інгул" у Відкрите акціонерне товариство "Інгул".           Таким чином, з моменту реорганізації у позивача фактично припинилось право користування земельною ділянкою під будівництвом 14-ти поверхового житлового будинку. Жодних дій, спрямованих на укладення нового договору, починаючи з 1994 року ним здійснено не було.

Відповідачем 2 на підставі договору купівлі-продажу майна від 24.11.2004 року, було придбано у Концерну "Український капітал" нежитлові приміщення загальною площею 205,3 кв. метрів по вул. Космонавтів,76. У 2006 році відповідачем-2 було отримано свідоцтво про право власності на придбане нерухоме майно від 13.10.2006р. № l998499, відповідно до якого він є єдиним та одноособовим власником придбаного майна (частка 1/1), а тому не має у спільному користуванні, у дольовій власності з позивачем майна на першому поверсі 14-ти поверхового будинку.

Таким чином, ним виконано усі умови, зазначені у рішенні № 20/50 Миколаївської міської ради щодо відведення земельної ділянки, а підстави для погодження проекту землеустрою із суміжними землекористувачами, а саме з позивачем відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

                                        В С Т А Н О В И В:

Позивач просить визнати недійсними п.1 та п. 1.1 рішення Миколаївської міської ради № 20/50 від 20.12.2007 р. та договір оренди землі від 01.02.08р. № 5531, укладений на підставі незаконного рішення від 20.12.2007р., посилаючись на те, що:

Він користується земельною ділянкою площею 0,85 га на підставі рішення № 413 від 28.11.1990 року Миколаївського виконкому та договору на право тимчасового користування землею під будівництво об'єктів на умовах оренди від           02.12.1993.

Відповідно до договору оренди землі від 01.02.2008 року частина земельної ділянки, яка надавалась для будівництва незавершеного житлового будинку позивачу, надана в оренду іншій юридичній особі - ТОВ “АТБ-Торгстрой”. Таким чином договір оренди землі від 01.02.2008 року порушує інтереси ВАТ “Інгул”, яке, зверталось до Миколаївської міської ради з заявою про переоформлення договору оренди ще 18.11.2004 р. та вже має договір оренди земельної ділянки від 02.12.1993р. на цю ж земельну ділянку.

Вищезгаданий договір від 01.02.2008 року укладено на підставі рішення Миколаївської міської Ради № 20/50 від 20.12.2007 р. «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва.

Вказане рішення є оформленням правової документації про надання земельної ділянки в оренду третій особі, на якій з 1990 року знаходиться нерухоме майно - багатоквартирний недобудований житловий будинок, замовником будівництва якого є позивач;

з 2004 року позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з листами, у яких просив здійснити переоформлення права користування, через зміни ставки орендної плати, зміну законодавства, але відповідач-1 ні разу не надав відповідь, передбачену законом, не провів конкурсу, що є порушенням Закону України «Про оренду землі»у тій редакції, яка діяла на момент видання рішення, зокрема ч.6 ст. 16 цього Закону, ч.5 ст. 116, ст. ст.55, 151, 198 Земельного Кодексу України, ст.27 Закону України «Про оренду землі».

Договір укладений на підставі недійсних правових актів не може бути законним, оскільки відповідно до 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому договір оренди земельної ділянки є також недійсним. Отже , визнання недійсним розпорядження органу влади, на підставі якого укладено договір оренди землі, тягне за собою визнання недійсним договору оренди землі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

20.12.2007р. Миколаївська міська Рада прийняла рішення за № 20/50 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва».

У пунктах 1, 1.1. рішення № 20/50 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2000 кв.м., за рахунок земель міста не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель іншого призначення (землі поточного будівництва), для будівництва прибудови до вбудованих приміщень магазину, які розташовані на 1-му поверсі багатоквартирного недобудованого житлового будинку по вул. Космонавтів, 76/1 за умови узгодження відповідачем -2 проекту землеустрою із співвласниками майна на першому поверсі будинку. Крім того, міська рада передала в оренду відповідачу-2 строком на 2 роки вищезазначену земельну ділянку площею 2000 кв.м., для будівництва прибудови до вбудованих приміщень магазину, які розташовані на 1-поверсі багатоквартирного недобудованого житлового будинку по вул. Космонавтів 76/1.

Відповідач-2 на підставі договору купівлі-продажу майна від 24.11.2004 року придбав у Концерну "Український капітал" нежитлові приміщення загальною площею 205,3 кв. метрів по вул. Космонавтів,76, у 2006 році отримав свідоцтво про право власності на придбане нерухоме майно, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 13.10.2006р., відповідно до якого він став єдиним та одноособовим власником придбаного майна (частка 1/1), а тому відповідач - 2 не має у спільному користуванні, у дольовій власності, з позивачем майна на першому поверсі 14-ти поверхового будинку.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування .

Визначені в позові листи від 18.11.04, від 09.06.08, від 30.07.08 жодним чином не доказують, що позивачем подавались заяви саме на ту земельну ділянку , що була відведена відповідачу 2. Отже, посилання позивача на необхідність проведення конкурсу згідно ст.16 ЗУ «Про оренду землі»є необгрунтованими.

Крім того, відповідно до ст. 12 ЗКУ до повноважень міської ради належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування тощо. відповідно до п.34 ч.1 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції міської ради і вирішується на пленарних засіданнях.          

Відповідно до ст.116, 124 ЗКУ - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування (оренди) земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом. Миколаївська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади міста, здійснює відповідно до закону від імені і в інтересах територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, зокрема, землею.

Рішенням № 35/48 від 18.06.09 питання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу площею 1780 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування , для закінчення будівництва багатоповерхового будинку по пр.Миру ріг вул.Космонавтів,76 знято з розгляду, але позивач вказане рішення не оскаржив.

28.11.1990 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради своїм рішенням № 413 «Про відвід Миколаївському трансформаторному заводу земельної ділянки під будівництво житлового будинку по вул. Мира ріг вул. Космонавтів»передав функції замовника заводу та відвів йому земельну ділянку за вищевказаної адресою.

Відповідно до акту відводу від 17.12.1990р., земельна ділянка площею 0,85 га була відведена Миколаївському трансформаторному заводу у межах, визначених на плані в натурі.

Згідно до ст. 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (далі –ЗКУ від 18.12.90) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, повинно було оформлено договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлювалися Кабінетом Міністрів України. Проте, між Миколаївським трансформаторним заводом та відповідачем-1 такий договір не укладався.

Згідно наказу № 23 Міністерства електронної промисловості від 16.01.91 «Про організацію ВО «Інгул»на базі Миколаївського трансформаторного заводу було створено ВО «Інгул», а наказу Мінмашпрому України № 1809 від 30.12.04р. на базі державного підприємства «Миколаївський трансформаторний завод»було створене Відкрите акціонерне товариство «Інгул».

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.09.2007р. по справі № 21/515 ВАТ "Інгул" було визнано правонаступником майна, прав та обов’язків Виробничого об'єднання "Інгул".

02.12.1993 року ВО «Інгул»та відповідач-1 уклали договір № 106-93 на право тимчасового користування землею під будівництво об'єктів на умовах оренди.

При цьому, в пунктах 1.1, 1.2 договору зазначено, що відповідач-1 надає на підставі рішення міськради від 25.05.93 № 17/11, а ВО «Інгул»приймає у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,6 га, на умовах оренди на період будівництва 14 поверхового житлового будинку з магазином «Кулінарія»по пр. Миру.

Проте, рішення ХVІІ сесії ХХІ скликання Миколаївської міськради від 25.05.93 № 17/11 не містить відомостей щодо відведення земельної ділянки ВО «Інгул» (т.2 а.с.15-46).

Відповідно до ст. 19 ЗКУ від 18.12.90р. до повноважень міської Ради народних депутатів було віднесено надання земельних ділянок (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Отже, договір оренди № 106-93 від 02.12.93 з боку відповідача-1 було укладено особою з перевищенням повноважень, передбачених законом та адміністративним актом, тобто з порушенням вимог ст.62 ЦК УРСР.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 27 ЗКУ від 18.12.90, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства.

Статтею 37 Цивільного кодексу УРСР і ст. 34 Закону України "Про підприємства на Україні", що діяв на той час, було встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, розподілу, виділення, перетворення).

Згідно договору № 106-93 від 02.12.1993 року земельна ділянка площею 0,6 га була надана у користування ВО «Інгул». Як визначено в рішенні господарського суду м. Києва від 20.09.2007р. по справі № 21/515: « питання про припинення ВО «Інгул»було вирішено наказом Мінпромполітики України від 20.03.07 за № 116 «Про ліквідацію ВО «Інгул». В зв’язку з чим, провадження по справі № 21/515 в цій частині було припинено.

Таким чином, реорганізація трансформаторного заводу, а потім ВО «Інгул»шляхом перетворення на ВАТ "Інгул" є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою, а посилання позивача на те, що право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору і те, що спірну земельну ділянку ніхто не вилучав є необґрунтованими, оскільки ВО «Інгул»було ліквідовано.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України ( 2768-14 чин. з 01.01.2002 року), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) й отримання документа, що засвідчує це право. Статтею 23 Земельного кодексу України і статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування на Україні" ( 280/97-ВР ) передбачено, що право власності або право постійного користування землею завіряється державними актами, що їх видають та реєструють місцеві ради. Державний акт на право землекористування ні ВО «Інгул», ні ВАТ «Інгул»у встановленому порядку не оформили.

Наведені вище дані свідчать, що після реорганізації трансформаторного заводу та ВО «Інгул», ВАТ «Інгул»не набуло у встановленому законом порядку права на користування спірною земельною ділянкою.

Отже, при прийнятті рішення 20.12.2007р. за № 20/50 Миколаївська міська Рада не мала потреби припиняти право ВАТ «Інгул»на землекористування, оскільки воно такого права не мало.

Крім того, надані позивачем та відповідачем-1 примірники договору № 106-93 (т.1 а.с.14, т.2 а.с.13) відрізняються в частині визначення строку будівництва. У пункті 1.2 примірника відповідача-1визначено, що земельна ділянка надається на умовах оренди на період будівництва строком на 30 місяців до 1.07.93 для будівництва 14-ти поверхового житлового будинку з магазином «Кулінарія»по пр.Миру. Примірник позивача взагалі не містить строків оренди та будівництва. Дозвіл на будівництво № 126 свідчить, що він надавався на будівництво саме трансформаторному заводу строком до 31.12.93(т.2 а.с.98, т.3 а.с.24).

У пункті 3.2 на ВО «Інгул» покладено обов’язок щорічно до 01 лютого поточного року пролонговувати договір оренди з урахуванням можливих змін орендної плати. Позивач доказів пролонгації договору відповідно до чинного законодавства не надав.

Відповідно до ст.ст.1, 15 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 р. - оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а строк дії договору відноситься до істотних умов.

Отже, посилання позивача на те, що закінчення строку договору оренди земельної ділянки визначено шляхом настання події, а саме закінчення будівництва житлового будинку - оскільки будівництво до цього часу не закінчено, дія договору оренди не припинено, є хибним. До того ж, листом № 1014 від 18.11.04 сам позивач звертався до відповідача-1 з проханням передати в оренду земельну ділянку строком на два роки та оформити правові документи.

Щодо виконання умов договору оренди № 106-93 з боку позивача, то це спростовується податковими розрахунками позивача та відповідними платіжними документами, згідно яких позивач сплачує податок на землю, а не орендну плату (т.1 а.с.16, 64-109).

Згідно довідки позивача станом на 1.03.09 готовність житлового будинку складає 78%, але з 2003р. будівництво не ведеться (т.2 а.с.112-154).

Таким чином , позивач не довів належними доказами своє право користування земельною ділянкою, її розмір, не зазначив меж, координат та не надав доказів у підтвердження того, що ним подавались заяви саме на ту земельну ділянку , що була відведена відповідачу 2.

Тим більш, що розмір орендованої площі за договором від 01.02.08 № 5531 складає 2000 кв.м, а позивач просить визнати недійсним та припинити цей договір оренди у частині земельної ділянки площею 1350кв.м, не обґрунтовуючи саме цей розмір.

Крім того, правові наслідки визнання недійсним правочину передбачені у ст.216 ЦК України, яка не передбачає припинення договору як того вимагає позивач..

За таких обставин, посилання позивача на те, що рішення Миколаївської міськради № 20/50 від 20.12.2007 р. прийнято з порушенням вимог ч.5 ст. 116 Земельного Кодексу України не може бути прийняте судом до уваги, оскільки не було підстав вилучати земельну ділянку у позивача в порядку, передбаченому цим кодексом, в зв’язку з відсутністю у позивача належним чином оформленого права користування земельною ділянкою .

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач свої вимоги належним чином не довів, тому в позові слід відмовити, судові витрати віднести за рахунок позивача.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.

Заявою від 30.09.09 відповідач-2 заявив клопотання про стягнення судових витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката Широкого С.В., з позивача в сумі 20000грн.

Враховуючи, що послуги адвоката відносяться до судових витрат і підтверджені договором № 23/07/09 від 23.07.09 та додатком до нього, видатковим касовим ордером від 30.09.09, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, суд вважає за доцільне клопотання задовольнити частково, виходячи з розумності винагороди за виконану роботу, оскільки адвокат Широкий С.В приймав участь у двох судових засіданнях, а підготовка відзиву та документів відбувалась за участю іншого адвоката,           

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

                                        ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Інгул” (вул. Гмирьова, 8, м. Миколаїв, код 20915842) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-Торгстрой” (вул. Радгоспна, 76, смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл., код 32010549) суму 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати другому відповідачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

Суддя

          Рішення підписано та оформлено суддею згідно ст. 84 ГПК України 12.11.2009 р.