Постанова № 6781225, 20.11.2009, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-а-4860/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 листопада 2009 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мазур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на відповідному обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради. До 10 квітня 2009 року позивачеві була встановлена ІІІ група інвалідності, а з 10 квітня 2009 року – ІІ група інвалідності. У відповідності до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач має право на отримання різниці у компенсаціях  у випадку встановлення вищої групи інвалідності, оскільки для інвалідів ІІІ групи встановлена одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а для інвалідів ІІ групи – 45 мінімальних заробітних плат. Відповідачем УПСЗН Будьоннівської районної ради у м. Донецьку позивачу нарахована виплату такої різниці у компенсації у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме – 94 гривні 80 копійок, але зазначені кошти на час подання позову до суду не виплачені. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного закону, оскільки розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 605 гривень. Таким чином УПСЗН не донарахувало позивачеві різницю у одноразовій компенсації в розмірі 9075 гривень ((45-30)х605). Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату зазначеної суми, на що отримав відмову.

Позивач просить:

- визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради у виплаті одноразової компенсації у зв’язку із переходом з ІІІ на ІІ групу інвалідності згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві одноразову компенсацію у зв’язку з переходом з ІІІ на ІІ групу інвалідності згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 9075 гривень.

Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, належним чином та завчасно сповіщене про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило, про причини неявки суду не повідомило. Надало суду письмові заперечення на позов, згідно яких нарахування позивачеві компенсації у разі підвищення групи інвалідності здійснена у розмірі, визначеному Кабінетом міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Підстави для перерахунку такої компенсації відсутні. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії посвідчення з вкладкою (а.с. 6), листа УПСЗН (а.с. 4), та листа УПФУ (а.с. 5), позивач ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), мав третю групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно копії довідки МСЕК (а.с. 7) при огляді МСЕК 22 квітня 2009 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності у зв’язку з захворюванням пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС починаючи з 10 квітня 2009 року. Позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом, на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання одноразової компенсації, розмір якої становить інвалідам ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У зв’язку з встановленням інвалідності вищої групи позивач має право на виплату різниці в таких компенсацій. Згідно копії листа УПСЗН (а.с. 4), 18 травня 2009 року позивачеві відмовлено у нарахуванні такої різниці у компенсації у розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Згідно копії розпорядження по УПСЗН (а.с. 29), ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради зазначена різниця у компенсаціях була нарахована 12 червня 2009 року виходячи з розмірів компенсацій, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме у розмірі 94 гривні 80 копійок. Згідно довідки УПСЗН (а.с. 30), на час розгляду справи в суді різниця у компенсаціях позивачеві не виплачена.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи ... виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІ групи – 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 2 групи – 284 гривні 40 копійок, інвалідів 3 групи – 189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 63 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Суд враховує, що визначений Кабінетом Міністрів розмір разової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили – Закон. Нарахування різниці позивачеві у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності здійснювалася УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який визначається на момент встановлення позивачеві ІІ групи  інвалідності і становив станом на 10 квітня 2009 року 625 гривень (Закон України № 835-VI від 26.12.2008 р.).

Суд оцінює як безпідставне посилання представника відповідача - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку разової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки в них передбачається обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідні роки. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри разової грошової компенсації залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Сторонами не оспорюється право позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання одноразової компенсації у розмірі: інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат, та його право на отримання різниці у компенсаціях таких виплат, яке пов’язане з встановленням позивачеві вищої групи інвалідності. За наведених обставин, позовні вимоги до УПСЗН щодо визнання незаконними дій та зобов’язання до вчинення дій підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір недоплаченої різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності, яку відповідач УПСЗН зобов’язаний виплатити позивачеві, суд виходить з наступних розрахунків:

(45-30) х 625 = 9375 гривень

Суд враховує, що позивач в своїх розрахунках невірно визначив розмір заробітної плати, в кратних розмірах якої визначається компенсація, та помилково визначив розмір компенсації, що підлягає до сплати у 9075 гривень. Суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі заявлених позивачем вимог оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити в повному обсязі.

Визнати  дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради при визначенні ОСОБА_1 різниці в компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності, такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов’язати  ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (83030, м. Донецьк, Будьоннівський р-н, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 26000300) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілкової дивізії, б. 44, кв. 32, нарахування та виплату різниці в компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності у розмірі 9375 (дев’ять тисяч триста сімдесят п’ять) гривень.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне  оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складений 20 листопада 2009 року.

Головуючий :