Постанова № 67811897, 05.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2017 р. Справа№ 911/827/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Дядюк Є.М., дов. № б/н від 17.03.2017 р.,

від відповідача - не прибув,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО»

на рішення Господарського суду Київської області

від 04.05.2017 року

у справі № 911/827/17 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-

торгівельна компанія «Гермопласт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО»

про стягнення 365 898,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.05.2017 року по справі № 911/827/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гермопласт» 365 673,08 грн. основного боргу та 5 485,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2017 року по справі № 911/827/17 скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2017 року.

05.07.2017 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гермопласт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гермопласт» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» у судове засідання не прибув.

05.07.2017 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з участю його представника у іншому судовому засіданні.

Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Участь представників відповідача у судовому засіданні 05.07.2017 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів не надходило. Юридичну особу також може представляти її керівник.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.11.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гермопласт» (далі - позивач, Продавець, ТОВ «ВТК «Гермопласт») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - відповідач, Покупець, ТОВ «ФРАМ КО») було укладено Договір № 13 (далі - Договір).

За умовами Договору Продавець поставляє, а Покупець приймає і оплачує продукцію медичного призначення (далі - Продукція) на умовах, обумовлених у Договорі.

Продавець поставляє продукцію за цінами і кількістю, вказаними в рахунках - фактурах і накладних (п. 2.1 Договору).

Загальна сума Договору визначається сумами, вказаними в накладних за весь час дії Договору (п. 2.2 Договору).

Покупець проводить розрахунки за продукцію відповідно до умов, викладених в Додаткових угодах до цього Договору (п. 3.1 Договору).

Додатковою угодою від 17.11.2016 року до Договору (далі - Додаткова угода) сторони погодили, що Продавець відпускає Покупцеві Товар на умовах 100 % попередньої оплати або з відстрочкою платежу (п. 1.1 Додаткової угоди), а саме на 14 календарних днів з моменту поставки, як зазначено у спірних накладних за Договором.

Окрім того, п. 13 Додаткової угоди сторони погодили продовжити дію Договору до 31.12.2017 року.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом січня 2017 року - березня 2017 року було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 1 362 525,60 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідач в порушення умов Договору та Додаткової угоди, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати Товару не виконав, розрахувавшись частково на суму 994 053,10 грн.

За ствердженням позивача, неоплаченими залишились видаткові накладні: № 312 від 24.02.2017 року на суму 138 650,08 грн., № 313 від 24.02.2017 року на суму 65 510,91 грн., № 314 від 24.02.2017 року на суму 963,61 грн., № 315 від 24.02.2017 року на суму 108 696,07 грн., № 316 від 24.02.2017 року на суму 963,61 грн., № 317 від 24.02.2017 року на суму 69 265,63 грн. (а.с. 17-22).

При цьому, позивач зазначив, що Товар на суму 2 573,72 грн. відповідачем було повернуто.

Відтак, за розрахунком позивача загальна сума боргу, з урахуванням заяви про зменшення позову від 19.04.2017 року, складає 365 673,08 грн.

Зазначений розмір заборгованості підтверджується також Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 22.03.2017 року. Він підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 48-54).

З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 365 673,08 грн. заборгованості за Договором.

Відповідач, в свою чергу, як під час розгляду даного спору у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду даної справи, проти позову заперечував, посилаючись на те, що вищеперелічені видаткові накладні не можуть бути належними доказами поставки Товару за спірним Договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію. Крім того, відповідач наголошував на відсутності в доданих до позову документах заявок відповідача на замовлення Товару, у зв'язку з чим, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було зазначено вище, за розрахунком позивача загальна сума боргу на дату подачі позову складає 365 898,78 грн. Зокрема, неоплаченими залишились видаткові накладні № 313 від 24.02.2017 року на суму 65 510,91 грн., № 314 від 24.02.2017 року на суму 963,61 грн., № 315 від 24.02.2017 року на суму 108 696,07 грн., № 316 від 24.02.2017 року на суму 963,61 грн., № 317 від 24.02.2017 року на суму 69 265,63 грн. (а.с. 17-22), не повністю оплаченою є накладна: № 312 від 24.02.2017 року на суму 138 650,08 грн., та Товар на суму 2 573,72 грн. відповідачем було повернуто.

Відповідач стверджує, що спірні видаткові накладні не можуть бути належними доказами поставки Товару за Договором, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів первинних документів, що підтверджують дану господарську операцію та посилання на відсутність в доданих до позову документах заявок відповідача на замовлення Товару.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Як вбачається із спірних видаткових накладних (а.с. 17-22), вони містять посилання на Договір № 13 від 23.11.2015 року, підписані обома сторонами. Зокрема, в графі «прийняв» міститься підпис представника ОСОБА_4, зазначена дата, наявний відтиск печатки з позначкою «отримано».

Матеріали справи містять Довіренність від 08.02.2017 року № 976К (а.с 23), яка видана підприємством відповідача на ім'я приймальника товару - ОСОБА_4, та у зазначеній довіреності вказано, що спірний товар буде отримуватись від ТОВ «ВТК «Гермопласт».

Крім того, у зазначеній довіреності визначено цінності, які буде отримано за нарядами №№ 312, 311, 313, 315, 314, 316, 317 від 24.02.2017 року, що співпадає з номерами спірних видаткових накладних по даній справі.

У товарно-транспортній накладній від 24.02.2017 року (а.с. 24) також наявний перелік у графі «документи за вантажем» вищеперелічених видаткових накладних, ттн містить підпис довірителя відповідача - ОСОБА_4 з відміткою печатки «отримано».

Вищенаведених доказів відповідач не спростував, його заперечення базуються лише на бездоказових ствердженнях, які нічим не підтвердженні.

Слід також звернути увагу, що Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 22.03.2017 року, підписаний головними бухгалтерами обох сторін та скріплений печатками підприємств, підтверджує наявність заборгованості.

Колегією суддів враховано те, що акт звірки взаємних розрахунків є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується виключно первинними документами - договором, видатковими, накладними, рахунками тощо.

При цьому, слід взяти до уваги, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відтак, з огляду на фактичні обставини справи, враховуючи наявність у матеріалах справи первинних доказів наявного боргу - видаткових накладних, товарно-транспортної накладної, які підписані та скріплені печатками сторін, згаданий акт звіряння, з урахуванням конкретних обставин, може також прийматись до уваги у даному випадку.

Серед іншого, за оцінкою колегії суддів, цілком вірним є висновок суду першої інстанції про те, що про визнання зобов'язань з оплати Товару свідчить також факт часткової оплати Товару. Вказане відповідачем жодним чином не заперечено. Доказів повної оплати поставленого товару відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що надані позивачем накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі Товару та отримання його уповноваженим представником відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів та відсутність у справі передбачених Договором заявок на отримання Товару, не спростовують фактичної поставки Товару та отримання його відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 365 673,08 грн.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2017 року по справі № 911/827/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2017 року по справі № 911/827/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/827/17 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець

Повний текст рішення складено 10.06.2017 року.