Постанова № 67811879, 17.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2017 справа №908/324/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4за участю представників сторін від позивача: від відповідача-1: не зявився; не зявився;від відповідача-2: від відповідача-3: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 за довіреністю; ОСОБА_6 за довіреністю; 1. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжя; 2. Державного підприємства "Сетам", м. Київ 3. Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київна рішення господарського суду Запорізької областівід30.03.2017 р.у справі№ 908/324/17 (суддя: Смірнов О.Г.)за позовомПриватного підприємства "Юлія+А", м. Запоріжжядо відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжя Державного підприємства "Сетам", м. Київ Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київпровизнання електронних торгів недійсним та скасування протоколу електронних торгів

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Юлія+А" (далі ПП "Юлія+А", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, відповідач-1), Державного підприємства "Сетам" (далі ДП "Сетам", відповідач-2), Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" (далі ПАТ "Таскомбанк", відповідач-3) про:

- визнання електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності ПП "Юлія+А" недійсними;

- скасування протоколу № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності ПП "Юлія+А".

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи позивачем також подано заяву про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, резолютивна частина якої викладена у наступній редакції:

- визнати недійсними електронні торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130, що належить на праві власності ПП Юлія+А (ідентифікаційний код юридичної особи: 136204448, адреса: 69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3);

- скасувати протокол № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130, що належить на праві власності ПП Юлія+А (ідентифікаційний код юридичної особи: 136204448, адреса: 69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3);

- скасувати акт від 17.02.2017 року про реалізацію предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130;

- скасувати свідоцтво, серія та номер 390, видане 03.03.2017 року Публічному акціонерному товариству Таскомбанк (ідентифікаційний код юридичної особи: 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 на нерухоме майно - нежиле приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130.

Вказана заява позивача в частині вимог про скасування акту від 17.02.2017 р. про реалізацію предмета іпотеки та скасування свідоцтва серії та номер 390 від 03.03.2017 р. судом першої інстанції розцінена як подання іншого позову, у звязку з чим господарським судом розглянуті первісно заявлені позовні вимоги.

Крім того, під час розгляду спору по суті господарським судом Запорізької області відповідач-1 заявив клопотання про заміну процесуального статусу Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області з відповідача-1 на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 та відповідача-3.

Зазначене клопотання відповідача-1 судом першої інстанції залишено без задоволення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2017 р. позовні вимоги задоволено:

- визнано електронні торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А недійсними;

- скасовано протокол № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А;

- з відповідача-2 на користь позивача стягнуто витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.;

- з відповідача-3 на користь позивача стягнуто витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2017 р., відповідач-1 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норми ст. 111-28 ГПК України внаслідок неврахування правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.02.2016 р. у справі № 3-1150гс15 (тобто позицію, яка висловлена пізніше ніж та, на яку посилався суд у рішенні), а також не взято до уваги останню постанову Верховного Суду України з аналогічного спору від 30.03.2016 р. у справі № 6-2411цс15.

28.04.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга відповідача-2 на рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2017 р., в якій ДП "Сетам" просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач-2 вважає, що оскільки в ході проведення перших та других електронних торгів учасники, які б хотіли придбати відповідне майно, були відсутні, тому стверджувати, що предмет іпотеки придбано за заниженою ціною є некоректним, адже попитом зазначене майно не користувалося взагалі.

Відповідач-2 стверджує, що судом першої інстанції помилково встановлено необхідність застосування до спірних правовідносин редакцію Закону України «Про іпотеку» чинну на момент укладення кредитного договору, а саме з урахуванням внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VІ від 22.09.2011 р.

ДП "Сетам", посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.02.2016 р. у справі № 3-1150гс15 та від 16.03.2016 у справі № 6-72цс16, постанову Вищого господарського суду України від 02.03.2017 р. у справі № 914/1662/16, зазначає, що, на його думку, під час проведення електронних торгів № 193257, які відбувалися з 06.02.2017 р. по 08.02.2017 р., а саме предмета іпотеки - нежиле приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130, необхідно застосовувати саме редакцію ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (зі змінами внесеними Законом України № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р.) чинним на момент проведення електронних торгів, що й було зроблено ДП "Сетам" шляхом проведення уцінки нерухомого майна до 70 % від початкової ціни, яка була на перших торгах.

Відповідач-2 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач не надав жодних доказів того, яку норму Порядку порушено та яким чином це порушення могло вплинути на результат торгів та порушити законні інтереси і права позивача.

03.05.2017 р. Донецьким апеляційним господарським судом отримана апеляційна скарга відповідача-3, в якій ПАТ "Таскомбанк" просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач-3 стверджує, що висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки кредитний договір між Банком та ПП "Юлія+А" укладено 05.10.2007 р., то порядок реалізації та уцінки майна на торгах регулюється редакцією Закону України «Про іпотеку», що була чинною на дату укладання кредитного договору, є безпідставним та таким, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду України по аналогічним справам, зокрема у постанові від 23.04.2014 р. у справі № 6-26цс14, у постанові від 30.03.2016 р. у справі № 6-2411цс15.

Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2017 р. проти апеляційних скарг заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-1 у судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 17.07.2017 р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача-3 у судових засіданнях підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, відповідача-3, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів -1, -2, -3 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Щодо заяви позивача про уточнення позовних вимог судова колегія враховує наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.

Позивачем в позовній заяві заявлено вимоги про: визнання електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А недійсними, скасування протоколу № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації вказаного предмета іпотеки, тобто 2 вимоги немайнового характеру.

Проте, в заяві про уточнення позовних вимог позивач просить додатково скасувати акт від 17.02.2017 року про реалізацію предмета іпотеки вказаного нежилого приміщення та скасувати свідоцтво, серія та номер 390, видане 03.03.2017 року ПАТ Таскомбанк приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 на вказане нерухоме майно, тобто позивачем заявлено ще 2 вимоги немайнового характеру.

З огляду на викладене, заяву про уточнення позовних вимог в частині вимог про скасування акту від 17.02.2017 року про реалізацію предмета іпотеки та скасування свідоцтва серії та номер 390 від 03.03.2017 року судом першої інстанції обґрунтовано розцінено як подання іншого позову.

Таким чином, господарським судом Запорізької області на законних підставах розглянуто первісні позовні вимоги, заявлені позивачем в позовній заяві.

Щодо клопотання відповідача-1 про зміну його процесуального статусу з відповідача-1 на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 та відповідача-3 судова колегія зазначає, що згідно з ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Вказана норма передбачає можливість залучення до участі у справі іншого відповідача та можливість заміни неналежного відповідача на належного. Водночас нормами чинного господарського процесуального законодавства України не передбачено вилучення сторони у справі зі статусу відповідача та заміна такого статусу на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тому зазначене клопотання місцевим господарським судом правомірно залишено без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2007 року між Акціонерним банком ТАС-Бізнесбанк, як банком, правонаступником якого є ПАТ Таскомбанк, та Закритим акціонерним товариством Юлія", як позичальником, укладено кредитний договір № КР 69-2007.

Пунктом 1.1. Статуту ПП Юлія+А визначено, що вказане підприємство - самостійний субєкт господарювання, який є юридичною особою і заснований на приватній власності відповідно до Господарсько кодексу України, Цивільного кодексу України та іншого чинного законодавства України шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства Юлія". Підприємство є правонаступником Закритого акціонерного товариства Юлія".

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у розмірі 5000000,00 гривень (пять мільйонів гривень 00 коп.), далі ліміт кредитної лінії, на термін по 04 жовтня 2012 року, на умовах, передбачених даним договором, з оплатою відсотків та комісій, обумовлених цим договором.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику для рефінансування заборгованості в ЗАТ ОСОБА_8 - Україна, поповнення обігових коштів, придбання основних засобів. Забезпеченням виконання зобовязань позичальника за цим договором є:

- нежиле приміщення літ. А-9 за адресою м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, прим. 130,

- порука власника ОСОБА_9

На забезпечення виконання зобов'язань позичальника (правонаступником якого є позивач) за кредитним договором № КР 69-2007 від 05.10.2007 року, між Акціонерним банком ТАС-Бізнесбанк, як банком або іпотекодержателем, та Закритим акціонерним товариством Юлія" (правонаступником якого є позивач), як іпотекодавцем або позичальником, укладено іпотечний договір № ДЗ 112-07 від 05.10.2007 року, засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 05.10.2007 року.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору іпотекодавець забезпечує іпотекою виконання усіх своїх зобов'язань, у тому числі тих, що можуть виникнути у майбутньому за кредитним договором № КР 69-2007 від 05.10.2007 року.

Згідно з п. 1.2. іпотечного договору іпотекодавець, з метою забезпечення виконання зобовязань перед банком, що зазначені у п. 1.1. цього договору, на умовах, що визначені цим договором, передає в іпотеку нежиле приміщення літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (три), приміщення 130 (сто тридцять), загальною площею 2573,5 кв.м.

Пунктом 4.1. іпотечного договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його нотаріального посвідчення та діє до настання одного з випадків, що передбачені ст. 17 Закону України Про іпотеку.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 позовні вимоги ПАТ Таскомбанк до ПП Юлія+А задоволено, зокрема вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки: об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 кв.м. і належить на праві власності ПП Юлія+А за початковою ціною, встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.2013 року 9082984 (девять мільйонів вісімдесят дві тисячі девятсот вісімдесят чотири) в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.2007, на суму 6421361 (шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (пять мільйонів) грн. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот пятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені на користь ПАТ Таскомбанк, а також стягнуто з ПП Юлія+А на користь Пат Таскомбанк 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

На виконання прийнятого господарським судом Запорізької області рішення від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 видані відповідні накази від 08.07.2013 року, в тому числі наказ про звернення стягнення на предмет іпотеки: об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 кв.м. і належить на праві власності ПП Юлія+А за початковою ціною, встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.2013 року 9082984 (девять мільйонів вісімдесят дві тисячі девятсот вісімдесят чотири) в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.2007 року на суму 6421361 (шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (пять мільйонів) грн. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот пятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені на користь ПАТ Таскомбанк.

21.12.2015 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_11 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області № 7/5009/2158/11 від 08.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 7/5009/2158/11, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 р., задоволено заяву ПАТ "Таскомбанк" про зміну способу виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року, змінено спосіб виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року у справі 7/5009/2158/11 шляхом видозмінення майнової форми виконання на грошову; а саме: стягнуто з ПП Юлія+ на користь ПАТ Таскомбанк заборгованість за кредитним договором, що встановлена рішенням суду в сумі 6421361 (шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот пятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 7/5009/2158/11 скасовано, заяву ПАТ "Таскомбанк" про зміну способу виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2016 року в задоволенні заяви ПАТ Таскомбанк від 30.11.2015 року про зміну способу виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 відмовлено.

Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області здійснювалися наступні виконавчі дії в рамках виконавчого провадження ВП № 49656494 з примусового виконання наказу № 7/5009/2158/11 від 08.07.2013 року, зокрема: винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.12.2015 року, складено акт опису та арешту майна від 28.01.2016 року, винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 10.02.2016 року, винесено постанову про поновлення виконавчого провадження від 03.03.2016 року.

27.09.2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_11 було направлено до Запорізької філії ДП Сетам заявку на реалізацію арештованого майна (предмету іпотеки) № 17812-6-303.4.

ДП Сетам прийнято дану заявку до виконання та вчинено дії щодо проведення електронних торгів.

Відповідно до протоколу № 208612 проведення електронних торгів торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 за стартовою ціною 9082984,00 грн. (час початку проведення торгів 31.10.2016 року, час закінчення торгів 02.11.2016 року) не відбулися у звязку з відсутністю допущених учасників торгів.

Відповідно до протоколу № 221844 проведення електронних торгів (другі торги) торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 за стартовою ціною 7720536, 40 грн. (час початку проведення торгів 19.12.2016 року, час закінчення торгів 21.12.2016 року) не відбулися у звязку з відсутністю допущених учасників торгів. Тобто стартова ціна продажу предмета іпотеки на других торгах зменшилась у порівнянні з ціною на перших торгах з 9082984,00 грн. до 7720536,40 грн., що складає 85 %.

08.02.2017 року предмет іпотеки був реалізований шляхом продажу на електронних торгах за стартовою ціною 6358088,80 грн. єдиному учаснику торгів - ПАТ "Таскомбанк", що було оформлено протоколом проведення електронних торгів № 234353.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулювалися нормами Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 року, який набрав чинності з 28.05.1999 року.

05.10.2016 року Закон України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 року втратив чинність на підставі Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Починаючи з 05.10.2016 року набрав чинність новий Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, перелічені вище виконавчі дії в рамках виконавчого провадження ВП № 49656494 з примусового виконання наказу № 7/5009/2158/11 від 08.07.2013 року проводилися державним виконавцем в період до набрання чинності Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що слід керуватися нормами саме Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 року, які були чинними на той час.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Нормою п. 1 ч. 1 ст. 32 вказаного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

При цьому, реалізація арештованого майна (предмету іпотеки) шляхом продажу на електронних торгах відбулась в період дії Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Особливості звернення стягнення на заставлене майно врегульовані приписами ст. 51 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Так, приписами ч. 7 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". Аналогічна норма також містилась і в ч. 8 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 року.

Приписами ч. 1, 2 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Порядок проведення електронних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна передбачений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року.

Згідно з абз. 1 п. 2 розділу 7 Порядку реалізації арештованого майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України Про іпотеку.

Відповідно до абз. 15 п. 2 розділу 7 Порядку реалізації арештованого майна зменшення ціни предмета іпотеки на електронних торгах проводиться відповідно до вимог статті 49 Закону України Про іпотеку.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує електронні торги з реалізації вказаного предмета іпотеки саме у звязку з порушенням вимог ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку з посиланням на те, що спірне майно продано за заниженою ціною.

Права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, в тому числі порядок визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах визначені приписами ст. 49 Закону України Про іпотеку.

Частиною ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку в чинній редакції встановлено, що якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна.

До редакції ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку вносилися неодноразово зміни, зокрема Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 3201-IV від 15.12.2005 року, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг № 3795-VI від 22.09.2011 року, Законом України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір № КР 69-2007 від 05.10.2007 року та іпотечний договір № ДЗ 112-07 від 05.10.2007 року, за якими провадиться звернення стягнення згідно з наказом від 08.07.2013 року у справі № 7/5009/2158/11, укладено до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг № 3795-VІ від 22.09.2011 року.

Приписами ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) передбачено, що якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

Законом № 3795-VI частину другу статті 49 Закону «Про іпотеку» доповнено реченням такого змісту: «Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна».

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №3795-VІ цей Закон набрав чинності 16 жовтня 2011 року. Дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи те, що кредитний договір № КР 69-2007 від 05.10.2007 року та іпотечний договір № ДЗ 112-07 від 05.10.2007 року укладені до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг № 3795-VІ від 22.09.2011 року, відтак до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція Закону України Про іпотеку, яка була чинною на момент їх виникнення.

Судовою колегією враховано правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 23.09.2014 року у справі № 3-113гс14, від 16.12.2015 року у справі № 3-1117гс15.

Судовою колегією враховано також висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1. 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК, за ІІ півріччя 2015 р. в яких, зокрема, висловлено правову позицію про те, що оскільки кредитний та іпотечний договори, за якими проводилося звернення стягнення на спірне нерухоме майно, було укладено до набрання чинності Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-ІV у редакції від 22.09.2011 р., до спірних правовідносин має бути застосовано положення ст. 49 зазначеного Закону саме в редакції, яка діяла на час укладення цих договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено вище, ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) передбачає призначення проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

При цьому вказана редакція ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку не передбачала можливості проведення третіх прилюдних торгів.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку початкова ціна предмету іпотеки 9082984,00 грн. може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків, що складає 2270746,00 грн., тобто початкова ціна на других торгах повинна складати не менше 6812238,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що стартова ціна продажу предмета іпотеки на других торгах зменшилась у порівнянні з ціною на перших торгах з 9082984,00 грн. до 7720536,40 грн., а на третіх торгах, на яких предмет іпотеки був реалізований шляхом продажу стартова ціна зменшилась до 6358088,80 грн.

Таким чином, при зменшенні початкової ціни продажу на третіх торгах було допущено порушення норм ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), яка дозволяє зменшення початкової ціни продажу не більше ніж на 25 відсотків, тобто не більше ніж до суми 6812238,00 грн.

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, предмет іпотеки 08.02.2017 року реалізовано шляхом продажу на третіх електронних торгах за стартовою ціною 6358088,80 грн., в той час як ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) не передбачала можливості проведення третіх прилюдних торгів.

Зменшення початкової ціни продажу предмета іпотеки є складовою процедури проведення торгів, яка повинна здійснюватися у відповідності до норм чинного законодавства України.

Отже, висновок місцевого господарського суду про необхідність керуватися нормами попереднього закону при визначенні правових наслідків всіх юридичних фактів, які виникають при розвитку в часі правовідносин сторін за кредитним та іпотечним договорами, є обґрунтованим.

Матеріали справи свідчать, що результат проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, що розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 шляхом продажу за стартовою ціною 6358088,80 грн. єдиному учаснику торгів - ПАТ "Таскомбанк", оформлений протоколом проведення електронних торгів № 234353.

Позивачем та матеріалами справи доведено факт порушення вимог ч. 2 ст. 49 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) при проведенні електронних торгів з реалізації предмета іпотеки шляхом продажу, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 234353 в частині заниження початкової ціни продажу предмета іпотеки.

За таких обставин, позовні вимоги ПП Юлія+А до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, ДП Сетам, ПАТ Таскомбанк про визнання електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності ПП Юлія+А, недійсними господарським судом Запорізької області задоволені на законних підставах.

Враховуючи визнання недійсними електронних торгів з реалізації спірного предмета іпотеки позовні вимоги ПП Юлія+А до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, ДП Сетам, ПАТ Таскомбанк про скасування протоколу № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації вказаного предмета іпотеки судом першої інстанції обґрунтовано задоволені.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційними скаргами відповідачів покладаються на заявників скарг.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державного підприємства "Сетам", Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2017 р. у справі № 908/324/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2017 р. у справі № 908/324/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийН.В. Будко

Судді:Н.О. Мартюхіна

ОСОБА_3