Рішення № 67811831, 18.07.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2017 р. Справа № 926/1749/17

За позовом публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 5027,96 грн.

Суддя Ковальчук Т. І.

За участю представників:

Позивача - не з'явився

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 5027,96 грн. за договором оренди приміщення від 01.02.2013 р., у тому числі 1474,20 грн. заборгованості з орендної плати, 2747,62 грн. компенсації комунальних послуг та 806,14 грн. пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на порушення умов договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р. відповідач не сплатив орендну плату і компенсаційні платежі в заявленій до стягнення сумі, у зв'язку з чим відповідно до договору йому також нараховано пеню за період прострочки.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.05.2017 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 13.06.2017 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати оригінал підписаного відповідачем договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2013 р. для огляду в судовому засіданні та його засвідчену копію для долучення до матеріалів справи; оригінал і засвідчену копію акту приймання-передачі орендованого приміщення відповідачеві в оренду; відомості, чи не припинено дію договору оренди від 01.02.2013 р., якщо припинено, то коли, з яких підстав та в якому порядку, чи повернуто відповідачем приміщення по акту-приймання передачі, якщо так, надати копію акту повернення майна з оренди; докази надіслання відповідачеві рахунків на оплату комунальних послуг, заборгованість з оплати яких включена до ціни позову; копії актів наданих послуг щодо оренди приміщень за місяці, в яких у відповідача виникла заборгованість з орендної плати; докази сплати відповідачем авансу в порядку п. 6.7 договору оренди від 01.02.2013 р. та інформацію про його використання/не використання позивачем; документально підтверджену розшифровку заборгованості по кожному з видів компенсаційних платежів, включених до ціни позову (електроенергія, водопостачання, теплопостачання тощо). Цією ж ухвалою відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази на його обґрунтування.

Ухвалою від 13.06.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 27.06.2017 р. у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 23.05.2017 р., неподанням відзиву на позов, відсутністю доказів вручення ухвали від 23.05.2017 р. відповідачеві ФОП ОСОБА_2

До початку судового засідання 27.06.2017 р. через канцелярію суду від позивача надійшов лист від 21.06.2017 р. № 1566/5 з повідомленням про втрату оригіналів документів, які витребовував суд, у зв'язку із закриттям відділення ПАТ "Енергобанк" у м. Чернівці (а.с. 51).

Ухвалою від 27.06.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 18.07.2017 р. у зв'язку з неявкою представників, не поданням відзиву на позов та враховуючи, що ухвала від 13.06.2017 р. відповідачеві ФОП ОСОБА_1 не вручена.

У судове засідання 18.07.2017 р. представники сторін повторно не з'явились без повідомлення причин неявки.

Від позивача надійшло клопотання б/н від 13.07.2017 р. про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують визнання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за договором оренди.

Надіслана відповідачеві ФОП ОСОБА_1 ухвала від 23.05.2017 р. повернута без вручення з відміткою підприємства зв'язку про повернення за закінченням терміну зберігання (а.с. 75-78). Згідно з результатами пошуку за штрихкодовим ідентифікатором ухвали від 13.06.2017 р. та від 27.06.2017 р. відповідачеві не вручені під час доставки (а.с. 54, 55, 79-80).

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі від 23.05.2017 р. та про відкладення розгляду справи від 13.06.2017 р. та 27.06.2017 р. надіслані відповідачеві на його адресу, зазначену в ЄДРПОУ (а.с. 45-47), і про зміну цієї адреси ФОП ОСОБА_1 суд не повідомляла, вона вважається такою, що належним чином повідомлена про місце, дату і час розгляду справи, тому її неявка в судове засідання і неподання відзиву на позов не перешкоджають вирішенню спору.

У зв'язку з викладеними обставинами справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 р. № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.06.2015 р. № 115 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" з 12 червня 2015 р. розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Енергобанк", уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" призначено Ільчука О.П. строком на 1 рік - по 11.06.2016 р. включно (а.с. 33-33). Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14.07.2015 р. № 136 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку призначено Брайка А.С. з 15.07.2015 р., а рішенням від 26.05.2016 р. № 842 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" і повноваження ліквідатора Брайка С.А., визначені статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на два роки по 11.06.2018 р. (а.с. 35-37). Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31.05.2017 р. № 22287 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" призначено Паламарчука В.В. та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ "Енергобанк", передбачені ст.ст. 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 52).

Позов у справі пред'явлено публічним акціонерним товариством "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Енергобанк", що відповідає приписам пунктів 1, 5 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У позовній заяві позивач вказує, що між ПАТ "Енергобанк" та ФОП ОСОБА_1 01 лютого 2013 року було укладено договір оренди нежилого приміщення, на підставі якого відповідачеві (орендарю) передано в тимчасове платне користування частину нежилого приміщення загальною площею 35,10 м2 за адресою АДРЕСА_2 для ведення господарської діяльності. Невиконання відповідачем умов даного договору щодо сплати орендної плати за користування нежилим приміщенням і оплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат є предметом спору у даній справі.

Оглянувши додану до позовної заяви копію названого договору, суд констатує, що він не містить підпису орендаря - ФОП ОСОБА_1 (а.с. 10-15).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, в тому числі, договори та інші правочини.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України, ст. 180 ГК України).

У пункті 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Водночас господарським судам необхідно враховувати, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Досліджуючи обставини, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, суд встановив, що відповідач ФОП ОСОБА_1 у вересні та листопаді 2014 року сплачувала банку орендну плату, компенсацію за комунальні платежі та податок за землю, що підтверджується квитанціями від 02.09.2014 р. № ПН552 на суму 321,89 грн., № ПН551 на суму 66,58 грн., № ПН549 на суму 2457,00 грн., від 23.09.2014 р. № ПН 1403 на суму 2538,47 грн., від 30.09.2014 р. на суму 3337,52 грн., від 07.11.2014 р. № ПН782 на суму 3401,55 грн. та меморіальними ордерами №№ PN93Z, PN94Z, РN95Z від 02.09.2014 р., № PN156Z від 30.09.2014 р. та № PN138 від 07.11.2014 р. (а.с. 61-66, 67-71).

Дані платежі відповідача позивач у бухгалтерському обліку обліковував як орендну плату, компенсаційні платежі за комунальні послуги і експлуатаційні витрати за укладеним з ФОП ОСОБА_1 договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.02.2013 р. (приміщення за адресою АДРЕСА_2), що підтверджується випискою по особовим рахункам ПАТ "Енергобанк" (Арх. баланс) за період з 01.01.2014 р. по 08.11.2016 р. (а.с. 16-28).

Таким чином, суд доходить висновку, що названі докази в сукупності підтверджують факт укладання і виконання сторонами договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р., на підставі якого відповідачеві передано в тимчасове платне користування частину нежилого приміщення загальною площею 35,10 м2 за адресою АДРЕСА_2 для ведення господарської діяльності з визначеною орендною платою 70 грн. за 1 кв.м фактичної площі за місяць (з урахуванням ПДВ).

Як вбачається, зокрема, з квитанції № ПН549 від 02.09.2014 р., саме в розмірі 2457,00 грн. згідно з названим договором відповідач оплачувала оренду плату за серпень 2014 р. (35,1 кв.м х 70 грн.).

Суд приймає доводи позивача, що оригінали договору, акту приймання-передачі приміщення в оренду, рахунки на сплату комунальних послуг і актів наданих послуг щодо оренди приміщень позивачем втрачено в зв'язку із закриттям відділення ПАТ "Енергобанк" у м. Чернівці (а.с. 51) та виходить з того, що між сторонами існують правовідносини з оренди, що виникли з договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р.

Згідно вказаного договору місячна орендна плата становить 2457,00 грн. (35,1 кв.м х 70 грн., пункт 1.1 договору оренди), плата за неповний (перший та/або останній) місяць оренди нараховується і сплачується пропорційно до кількості днів, протягом яких орендар користувався приміщенням (пункт 6.3), сплатити щомісячну орендну плату орендодавцю орендар зобов'язаний до 10 числа поточного місяця (пункт 6.6).

Як слідує з позовної заяви і виписки по особовим рахункам ПАТ "Енергобанк" (Арх. баланс) за період з 01.01.2014 р. по 08.11.2016 р. за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати в розмірі 1474,20 грн. за період з 01 по 18 листопада 2014 року. Таку заборгованість позивач обчислив у зв'язку з достроковим припиненням з 19.11.2014 р. договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р. (а.с. 26, 30).

Суду не подано акта про повернення позивачеві об'єкта з оренди за договором оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р. та будь-яких документів, які б свідчили про проведення процедури дострокового припинення договору (повідомлення орендаря, запрошення на складання акту-передачі тощо), відтак, суд не може перевірити доводи позивача, що дія названого договору припинена саме 19.11.2014 р. Адже у відповідності до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документам (актом), який підписується сторонами договору і з цього моменту договір найму припиняється.

Разом з тим, відсутність документа, який підтверджує припинення договору оренди, автоматично означає наявність у орендодавця права на отримання орендної плати за користування об'єктом оренди за договором та існування відповідного зобов'язання в орендаря таку плату сплатити за умови, що це зобов'язання не спростоване орендарем. При цьому, у відповідності до ст. 22 ГПК України зазначення позивачем періоду, за який утворилася заборгованість, є його виключною прерогативою, а суд зв'язаний предметом і підставами позову та повинен на підставі належних доказів встановити обставини справи і дати їм правову оцінку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, якій кореспондує норма ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

За приписами ст. 762 Цивільного кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Дослідивши надані позивачем докази та оцінивши їх у сукупності у відповідності до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що підтверджений документально факт виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати свідчить про укладення договору оренди, яким позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, і його доводи не спростовані відповідачем, суд доходить висновку, що між сторонами спору було укладено договір оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р. та що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати орендної плати в розмірі 1474,20 грн. за період з 1 по 18 листопада 2014 року, тому в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

У позові позивач також просить стягнути з відповідача 2747,62 грн. заборгованості за компенсацію комунальних послуг.

Згідно з умовами договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р. орендар, крім орендної плати, сплачує орендодавцю компенсацію вартості комунальних послуг, експлуатаційних витрат на підставі належним чином оформлених і переданих йому орендодавцем рахунків (п. 6.2.1 договору).

Відповідно до п. 6.2.3 договору розрахунок компенсації витрат орендодавця по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг включає:

1) витрати на електроенергію, постачання газу та водопостачання розраховуються на підставі показів індивідуальних лічильників, встановлених в приміщенні, та діючих тарифів постачальників послуг;

2) витрати на каналізацію, теплопостачання, утримання прибудинкової території, вивіз твердих побутових відходів, податок на землю, розраховуються пропорційно площі, що її займає орендар, та згідно з діючими тарифами.

Витрати на електроенергію та водопостачання на період з моменту передачі приміщення орендарю до встановлення індивідуальних лічильників сплачуються орендарем на користь орендодавця в розмірі 1000,00 грн. щомісячно в строки, обумовлені п. 6.2.5 договору.

Згідно з п. 6.2.5 договору компенсаційні виплати здійснюються орендарем протягом 10 днів з моменту отримання відповідного рахунку від орендодавця.

На вимогу ухвали суду від 23.05.2017 р. позивач не надав ані доказів надіслання відповідачеві рахунків на оплату комунальних послуг, заборгованість з яких включена до ціни позову, ані документально підтвердженої розшифровки заборгованості по кожному з видів компенсаційних платежів, включених до ціни позову.

Згідно з випискою по особовим рахункам ПАТ "Енергобанк" (Арх. баланс) за період з 01.01.2014 р. по 08.11.2016 р. заборгованість відповідача по компенсації комунальних платежів у сумі 2747,61 грн. сформована позивачем із суми 1906,51 грн., нарахованих 28.11.2014 р. як "комісія за комунальні послуги" та із суми 841,11 грн., нарахованих 18.12.2014 р. також як "комісія за комунальні послуги" (а.с. 27-28).

Проте, договір оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р. не містить таких видів платежів орендаря, як "комісія за комунальні послуги". З наданої виписки неможливо встановити, за який період утворилася заборгованість в сумі 2747,61 грн., та її складові: які саме суми і за які комунальні послуги включено до заборгованості, на підставі чого вони нараховані.

За відсутності рахунків позивача на оплату відповідачем компенсації вартості комунальних послуг, як це передбачено п. 6.2.1 договору, та розрахунків компенсації витрат позивача по сплаті комунальних послуг та експлуатаційних витрат згідно з п. 6.2.3 договору неможливо встановити склад і розмір заявлених до стягнення компенсаційних платежів та перевірити їх на відповідність первинним документам і умовам договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, самі по собі дані бухгалтерського обліку без первинних документів не можуть бути підтвердженням здійснення господарських операцій, оскільки є похідними від них.

Проте, первинних документів, на підставі яких сформовано заборгованість відповідача в розмірі 2747,61 грн. компенсації комунальних платежів, позивач не надав, не довів періоду, за який виникла вказана заборгованість, та види платежів, що увійшли до вказаної суми.

За такого суд доходить висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами заборгованість відповідача з компенсації комунальних платежів у розмірі 2747,61 грн., у зв'язку з чим у цій частині вимог у позові належить відмовити.

Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 806,14 грн. за прострочення сплати орендної плати і компенсації комунальних платежів за період з 11.11.2014 р. по 09.05.2015 р. (а.с. 29) підлягають задоволенню частково.

Так, відповідно до п. 8.3 договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р. у випадку прострочення сплати орендарем орендної плати та/або інших платежів, передбачених у договорі, орендодавець має право стягнути з орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендодавцем щомісячно до 10 числа поточного місяця, тобто, в даному випадку передбачено попередню оплату орендної плати. Однак, пеня на попередню оплату нараховуватися не може, оскільки попередня оплата (авансовий платіж) не є грошовим зобов'язанням.

Так, відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, встановлена Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У пункті 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Тобто, йдеться про оплату вже виконаного зобов'язання з поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Отже, прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати настає у разі несплати такої за визначений в договорі період, в якому надавалися послуги оренди, в даному випадку - по закінченню місяця оренди починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем оренди, тому початок періоду нарахування пені з 11.11.2014 р. за несвоєчасну сплату орендної плати за листопад 2014 р. позивачем визначено неправильно.

У суду відсутні також підстави для нарахування пені починаючи з 19.11.2014 р. у відповідності до п. 2.5 договору оренди нежилого приміщення від 01.02.2013 р., яким передбачено, що до моменту підписання сторонами акту повернення приміщення орендар зобов'язаний здійснити оплату всіх платежів, передбачених договором та не мати заборгованості по платежах, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням приміщення. Адже акт повернення приміщення з оренди який би підтверджував, що таке відбулося саме 19.11.2014 р., чи інші документи, які б свідчили про повідомлення відповідача про дострокове припинення договору і його обов'язок провести остаточний розрахунок по платежах, позивач суду не надав.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 1474,20 грн. за 18 днів листопада 2014 року підлягає нарахуванню за період починаючи з 01.12.2014 р. по 09.05.2015 р. (як визначено позивачем та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України) і складатиме 279,09 грн. згідно з розрахунком суду (а.с. 74) і в цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. Решта пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати, стягненню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні вимог про стягнення заборгованості з компенсації комунальних платежів суд також відмовляє у задоволенні вимог про стягнення нарахованої на цю суму пені.

Судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (58000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 9/9, код ЄДРПОУ 19357762) 1474,20 грн. основного боргу з орендної плати, 279,09 грн. пені та 557,92 грн. судового збору.

3. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення підписаний 18 липня 2017 року.

Суддя Т.І. Ковальчук