Постанова № 67810666, 11.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 910/20991/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшко І.А.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року у справі №910/20991/16 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донагрофінанс", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий урожай", про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

Позивача: Разумов М.А., дов. № 152 від 21.03.2017 року,

Відповідача: не з'явився,

третя особа: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк", Позивач, Заявник) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донагрофінанс" (далі - ТОВ "Донагрофінанс", Відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий урожай" (далі - ТОВ "ТД "Золотий урожай", Третя особа), про зобов'язання ТОВ "Донагрофінанс" в особі його ліквідаційної комісії визнати вимоги ПАТ "Сбербанк" та включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги у розмірі 24414801,03 дол. США, 311258434,85 російських рублів і 179157590,28 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року, у задоволенні позову ПАТ "Сбербанк" відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ПАТ "Сбербанк" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, яку ухвалою суду цієї інстанції від 27.02.2017 року було повернуто Заявнику без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Сбербанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 44, 97 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 27.02.2017 року та направити справу до суду цієї інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 12.01.2017 року у даній справі.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Сбербанк", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вказувалось вище, предметом спору у даній справі є вимоги про зобов'язання ТОВ "Донагрофінанс" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги ПАТ "Сбербанк" та включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги у розмірі 24414801,03 дол. США, 311258434,85 російських рублів і 179157590,28 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у даній справі, ПАТ "Сбербанк" при поданні апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 3031,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6924018 від 26.01.2017 року.

При цьому, повертаючи без розгляду апеляційну скаргу Заявника, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказував на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги було сплачено не у повному обсязі, оскільки позов містить дві вимоги: майнову - про включення до проміжного ліквідаційного балансу Відповідача вимог Позивача у розмірі 24414801,03 дол. США, 311258434,85 російських рублів і 179157590,28 грн. та немайнову - про зобов'язання Відповідача визнати вказані вимоги Позивача, у зв'язку з чим, то і судовий збір за подання апеляційної скарги слід було оплачувати у розмірі 228885,80 грн. з розрахунку 110% від 208078,00 грн., де остання сума - це сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви і включає в себе: 206700,00 грн., що становить суму оплати судового збору за майнову вимогу і 1378,00 грн., що становить суму оплати такого збору за немайнову вимогу.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України закріплено обов'язок скаржника при поданні апеляційної скарги додавати докази сплати судового збору.

Водночас, статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому відношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 4 цього ж Закону за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати. За подання апеляційної скарги на рішення господарського суду ставка судового збору становить - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При цьому, п. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У зв'язку з цим, в ч. 1 п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 також роз'яснено, що у разі об'єднання двох або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Крім того в пункті 2.2.1. цієї ж Постанови Пленуму роз'яснено, що до позовних заяв немайнового характеру, відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Як вказувалось вище, вимогами ПАТ "Сбербанк" у даній справі є вимоги про зобов'язання ТОВ "Донагрофінанс" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги ПАТ "Сбербанк" та включити такі у розмірі 24414801,03 дол. США, 311258434,85 російських рублів і 179157590,28 грн. до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Донагрофінанс", що обгрунтовувалось Позивачем нормами матеріального права, зокрема, відповідними положеннями ст. 112 Цивільного кодексу України.

Тобто, в даному випадку, згідно поданої ПАТ "Сбербанк" позовної заяви, даний позов містить фактично дві вимоги немайнового характеру - про зобов'язання Відповідача визнати вимоги Позивача та про включення таких вимог до проміжного ліквідаційного балансу, шляхом вчинення Відповідачем відповідних дій.

У зв'язку з цим, частиною 8 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

При цьому, частиною 3 ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 111 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" помилково визначив майновою вимогу про включення до проміжного ліквідаційного балансу Відповідача вимог Позивача, оскільки така вимога, що міститься у позові, спрямована лише на встановлення відповідної юридичної дії і не може ототожнюватись з встановленням майнового права, оскільки зазначений ліквідаційний баланс тільки в наступному буде предметом оцінки Відповідача та суду при порушенні відповідного провадження у справі про банкрутство.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції помилково повернув без розгляду апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк", на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неналежною сплатою судового збору, який ПАТ "Сбербанк" було сплачено у розмірі 3031,60 грн., виходячи з двох вимог немайнового характеру.

Між тим, згідно приписів ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу Позивача підлягає скасуванню повністю, а справа - її направленню до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження судом цієї інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року у справі № 910/20991/16 скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у справі №910/20991/16 до апеляційного розгляду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Плюшко І.А.

Самусенко С.С.