Постанова № 67810664, 03.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року Справа № 915/1324/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О.,розглянувши матеріали касаційноїскаргидержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016у справі№ 915/1324/16 господарського суду Миколаївської області за позовомдержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"докомунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" простягнення 17 690 091,96грн.

за участі представників сторін:

від позивача - Рубіна А.А.,

від відповідача - Борець Ю.І.,

У С Т А Н О В И В:

05.12.2016 державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" звернулися до господарського суду Миколаївської області з позовом до комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про стягнення 17 690 091,96грн., у тому числі 13 808 932,66грн. основного боргу, 887 669,92грн. інфляційних втрат, 234 383,03грн. 3% річних, 566 625,20грн. 7% штрафу. Позов вмотивовано порушенням комунальним підприємством зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії від 29.12.2015 р. № 140 у частині повного розрахунку за поставлені обсяги теплової енергії.

20.12.2016 рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя Корицька В.О.), залишеним без змін 28.02.2017 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г., Аленін О.Ю.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" 13 808 932,66грн. основного боргу, 887 669,92грн. інфляційних втрат, 234 383,03грн. 3% річних, 400 000,00грн. пені, 100 000,00грн. штрафу та судовий збір. Судові акти мотивовані ст.ст.525, 526, 530, 551, 625, 629 ЦК України, ст.ст.193, 233 ГК України, ст.83 ГПК України та фактом доведеності позовних вимог. При цьому, суди взяли до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, зменшивши відповідні суми нарахувань з огляду на значне перевищення розміру збитків позивача, які останній зазнав у результаті невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Частково не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.42, 43, 83, 84 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України, без належного дослідження усіх обставин справи, просили судові рішення скасувати в частині зменшення розміру 7% штрафу та пені, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. У решті судові рішення не оскаржуються, тому перевіряються касаційною інстанцією лише в оспорюваній частині.

Беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши доводи касаційної скарги на підставі встановлених господарськими судами фактичних обставин у сукупності з іншими матеріалами справи, перевіривши застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як установлено господарськими судами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, 29.12.2015 між комунальним підприємством "Теплопостачання та водо - каналізаційне господарство" (теплопостачальна організація) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно - Українська АЕС" (теплогенеруюча організація) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії № 140, відповідно до п.1.1. якого теплогенеруюча компанія бере на себе зобов'язання у 2016 році постачати теплопостачальній компанії теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання споживачів, приєднаних до теплових мереж відповідача, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану ним теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Оплата за фактично спожиту теплову енергію здійснюється теплопостачальною компанією щомісячно на підставі пред'явлених теплогенеруючою компанією рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку, який вручається цінним листом з повідомленням про вручення (п.4.1. договору). Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та діє з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку (п. 11.1 договору).

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач як покупець порушив свій обов'язок щодо повної та своєчасної оплати отриманої у період з січня 2016 по червень 2016 року теплової енергії, згідно актів про обсяги теплової енергії та актів купівлі-продажу теплової енергії, на підставі яких позивачем виписані та направлені цінним листом з повідомленням про вручення відповідачу рахунки за січень-червень 2016 року на загальну суму 13 808 932,66грн., отримані останнім. Звіривши суму наявної заборгованості, місцевий суд правомірно застосував норми ст.ст.526, 530 ЦК України, 193 ГК України та стягнув з відповідача розмір боргу. Крім того, судами обох інстанцій застосовано ст.ст. 231, 232 ГК України, ст.625 ЦК України та дійшли до висновку про доведеність позовних вимог в частині нарахування пені та 7% штрафу, зі зменшенням цих сум з огляду на фінансовий стан відповідача.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом пункту 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Надаючи правову оцінку мотивам, викладеним у рішенні суду першої інстанції, підтриманими судом апеляційної інстанції, у сукупності з наявними у матеріалах справи доказами, які свідчать про скрутне становище відповідача, зважаючи на баланс інтересів сторін, а також ту обставину, що крім пені та 7% штрафу з відповідача підлягають стягненню також і 3% річних та інфляційні втрати, ураховуючи ненадання позивачем у порядку ст.33 ГПК України доказів понесення ним збитків через несвоєчасну оплату відповідачем теплової енергії, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, які скориставшись передбаченим ст.83 ГПК України правом, зменшили ці суми, частково задовольнивши клопотання відповідача. Доводи касаційної скарги щодо безпідставності застосування положень ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України є необгрунтованими.

У відповідності до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші твердження заявника щодо порушення та неправильного застосування господарськими судами норм права не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 у справі № 915/1324/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяЖ.О. Корнілова