Ухвала суду № 67805421, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 липня 2017 року К/800/22524/17

Суддя Вищого адміністративного суду України А.Ф. Загородній,

розглянувши матеріали касаційної скарги Тернопільського об"єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року

у справі № 819/585/17

за позовом ОСОБА_1

до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у місті Тернополі

про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Тернопільське об"єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області , не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями , подало касаційну скаргу.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Відповідно до п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з п.15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або придбавають житло вперше.

Суди зазначають, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 у розділі «Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно» вказано лише квартиру АДРЕСА_1, яка набута на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.01.2017р.

Виходячи з вищенаведеного суди дійшли обгрунтованого висновку, що позивач 17.01.2017р. вперше придбав нерухоме майно (квартиру) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 4114,32 грн., який підлягає поверненню, оскільки, відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», позивач не є платником зазначеного збору.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільського об"єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у місті Тернополі про зобов'язання вчинити певні дії .

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного А.Ф. Загородній

суду України