Ухвала суду № 67805419, 13.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"13" липня 2017 р. м. Київ К/800/12717/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Пасічник С.С., Стародуба О.П.,при секретарі: Борілло Ю.В.,

за участю: Скригонюка І.В., - представника Міністерства внутрішніх справ України, -

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати, за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, після уточнення якого просив: визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с в частині звільнення його з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114); поновити його на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; виплатити йому грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу; стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь заробітну плату за період часу з 11 серпня 2014 року по 8 жовтня 2014 року включно в розмірі 10760,16 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення № 114. Поновлено позивача на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та зобов'язано виплатити йому грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

До суду касаційної інстанції від ОСОБА_5, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надійшли клопотання про розгляд даної справи без їх участі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_5 13 листопада 1993 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України, з 5 серпня 2013 року займав посаду начальника сектору карного розшуку Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с майора міліції ОСОБА_5, начальника сектору карного розшуку Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення № 114.

Підставою для цього був наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2014 року № 879, яким, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), наказано звільнити позивача з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення № 114 - за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

Притягненню ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення № 114 передувало службове розслідування, за результатами якого Міністром внутрішніх справ України 11 серпня 2014 року був затверджений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ вчинено також і позивачем.

Згідно висновку службового розслідування 28 лютого 2014 року в Артемівському міському відділі (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області комісією, до складу якої входив ОСОБА_5, проведено інвентаризацію зброї, боєприпасів та спеціальних засобів, які зберігалися в Артемівському міському відділі, за результатами якої складено інвентаризаційний опис № 3.

За результатами проведеної позапланової інвентаризації зброї, боєприпасів та спеціальних засобів, які знаходилися в Артемівському міському відділі станом на 5 серпня 2014 року, виявлено відсутність: бронежилету «Ескорт-2» - 1 штука, бронежилету «Панцир 3-95 - 2 м» - 1 штука, бронежилетів «Ескорт-3» - 3 штуки, бронежилетів «БЗТ-75» - 6 штук, балонів «Кобра» - 48 штук, ПР-73 - 127 штук, виробів БР - 93 штуки та інших спеціальних засобів.

Відповідно до пункту 12.6 Інструкції із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2008 року № 141, контроль за наявністю в працівників табельної вогнепальної зброї, боєприпасів та спеціальних засобів, які закріплені на постійне носіння, здійснюється безпосередньо начальником - щотижня під час перебування працівника на службі, про що робиться відповідна відмітка в листі контролю.

Позивач проходив службу на посаді начальника сектору карного розшуку Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, а тому виявлення фактів зникнення спеціальних засобів в Артемівському міському відділі, неналежний контроль за діями підлеглих працівників та порушення положень вказаної Інструкції стало підставою для звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Вважаючи незаконним звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення № 114, ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу вважається доведеним, якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постановою суду в справі про адміністративне правопорушення, якщо вони набрали законної сили, а відповідачем не надано суду доказів (обвинувальний вирок суду в кримінальній справі, постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили), які б слугували підставою для звільнення позивача зі служби з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення № 114, що є підставою для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с в частині звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення № 114, поновлення його на займаній посаді та стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Так, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом № 565-XII (який був чинним на час виникнення спірних відносин), Дисциплінарним статутом та Положенням № 114.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення № 114.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення № 114 передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Так, в пункті 66 Положення № 114 зазначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Отже, за порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, а в разі скоєння особою вчинку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, таку особу може звільнено за пунктом 66 Положення № 114.

Звільнення за пунктом 66 Положення № 114 є найсуворішою санкцією відповідальності працівника органів внутрішніх справ і може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання особою своїх обов'язків.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися із висновком судів, що доказами вчинення дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є виключно обвинувальний вирок суду в кримінальній справі, постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб, та за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, і відповідні факти мають знайти своє підтвердження в ході проведеного службового розслідування, а не встановлені виключно обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав або постановою суду в справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили.

Скасовуючи оспорюваний наказ відповідача від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с та поновлюючи ОСОБА_5 на займаній до звільнення посаді, суд першої інстанції не урахував усіх вимог законодавства, не вказав дати, з якої позивача поновлено на посаді, а зазначивши у резолютивній частині своєї постанови про виплату ОСОБА_5 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, не вказав яким органом має бути здійснена відповідна виплата, а також не визначив період вимушеного прогулу позивача та розмір грошового забезпечення, який підлягає виплаті.

Апеляційний суд допущені судом першої інстанції порушення не виправив.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини,

що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини цієї справи та вирішити її згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.