Ухвала суду № 67804860, 19.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року справа №805/524/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року в справі № 805/524/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2016 року № 0010281200 та № 0010271200, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕП» звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дій Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо складення податкових повідомлень-рішень від 17.10.2016 № 0010281200 та № 0010271200;

- визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0010281200, яким зобов'язано ТОВ «СТЕП» сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 81916,39 грн за затримку грошового зобов'язання в сумі 409581,95 грн за платежем податок на додану вартість на 61, 57, 57, 34, 31, 31, 31, 31, 31, 31 календарних днів;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0010271200, яким зобов'язано ТОВ «СТЕП» сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 27382,29 грн за затримку грошового зобов'язання в сумі 273822,90 грн за платежем податок на додану вартість на 30, 30, 30, 29, 29, 28, 28, 27, 26, 25, 24, 22, 13 календарних днів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2015 року, сплачені позивачем в установлений законодавством термін. Суд першої інстанції посилався на наявність станом на 27.09.2014 недоїмки в розмірі 33185,39 грн, яка виникла за податковими повідомленнями-рішенням від 15.09.2014 № 0012211501 та № 0012201501 на загальну суму 33185,39 грн. Проте, судом не враховано, що вказані податкові повідомлення-рішення були оскарженні позивачем в адміністративному та судовому порядку. Оскарження тривало з вересня 2014 року по квітень 2017 року. Так, позивачем після отримання вказаних ППР було подано на них скаргу, відповідь на яку ТОВ «СТЕП» не отримано. Також, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вищезазначених ППР, проте, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року по справі № 805/33/16-а, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017, у задоволені позовних вимог відмовлено. Таким чином, з урахуванням положень п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України зазначені суми грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями вважаються неузгодженими. Отже, відповідачем протиправно в період з серпня 2014 року по грудень 2015 року включено в рахунок погашення нібито існуючого податкового боргу грошові кошти, сплачені позивачем в якості податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На думку апелянта, судом не враховано положення ст. 87 та ст.126 ПК України, що визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов'язані здійснити органи податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій податковою службою. Також, після ухвалення постанови від 16.05.2017 по справі № 805/524/17-а позивачем було частково оплачено грошове зобов'язання, що випливає з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.10.2016 № 0010281200 та № 0010271200, на суму 39366,20 грн.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від ТОВ «СТЕП» надійшла заява про перенесення судового засідання, яку обґрунтовано географічною віддаленістю підприємства через яку представник позивача не може бути присутнім у судовому засіданні.

Також від ТОВ «СТЕП» надійшла заява про зупинення провадження у справі, яку обґрунтовано необхідністю надання додаткових доказів щодо предмету спору.

За приписами частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справ, належних чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Окрім цього колегія звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що його представник матиме змогу прибути в судове засідання, у разі його перенесення на іншу дату, а також не зазначено, які саме докази будуть ним надані та підстави неможливості надати їх до суду вчасно.

За таких обставин, заяви ТОВ «СТЕП» про перенесення судового засідання та про зупинення провадження у справі не підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕП» (далі - позивач, товариство) є юридичною особою, перебуває на податковому обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач, Маріупольська ОДПІ).

Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Маріупольською ОДПІ на підставі пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в порядку статті 76 ПК України було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «СТЕП» за період з 30.09.2014 по 03.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2016 № 195/05-81-12-01/20392491. Актом встановлено порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України, а саме несвоєчасна сплата суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по наступним деклараціям: серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у в'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за наступні періоди: листопад 2014 року, грудень 2014 року, травень 2015 року.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав до відповідача письмовими заперечення від 12.10.2016. Податковий орган листом від 20.10.2016 № 40516/10/05-81-12-01 повідомив, що зазначені заперечення залишенні відповідачем без розгляду, оскільки подані з порушенням строків визначених ПК України.

На підставі акту № 195/05-81-12-01/20392491 Маріупольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року № 0010271200, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених у країні товарів (робіт, послуг), визначеного пунктом 57.1 статті 57 ПК України та на підставі статті 126 ПК України за затримку на 30, 30, 30, 29, 29, 28, 28, 27, 26, 25, 24, 22, 13 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 273822,90 грн товариству нараховано штраф у розмірі 10 % у сумі 27382,29 грн за платежем податок на додану вартість.

Також, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року № 0010281200, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених у країні товарів (робіт, послуг), визначеного пунктом 57.1 статті 57 ПК України та на підставі статті 126 ПК України за затримку на 61, 57, 57, 34, 31, 31, 31, 31, 31, 31 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 409581,95 грн позивачу нараховано штраф у розмірі 20 % у сумі 81960,39 грн за платежем податок на додану вартість.

Товариство, не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішенням звернулось до Головного правління ДФС у Донецькій області із скаргою № 162 від 27.10.2016, яку рішенням від 23.12.2016 № 7445/10/05-99-10-01-12-1 було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року № 0010281200 та № 0010271200 - без змін.

Вважаючи, що вказані рішення прийняті податковими органами всупереч вимогам чинного законодавства, ТОВ «СТЕП» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 ПК України базовий податковий (звітний) період, це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 203.1, 203.2 статті 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Положеннями ст. 38 ПК України регламентовано, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, платник податків зобов'язаний у визначений ПК України строк сплачувати самостійно визначене податкове зобов'язання, яке є узгодженим. У разі порушення цього строку платник податків притягується до відповідальності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем самостійно було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в податкових деклараціях за: серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року та уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у в'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за наступні періоди: листопад 2014 року, грудень 2014 року, травень 2015 року.

Відповідно до пояснень позивача та наявним платіжним дорученням ним сплачувались вищезазначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Разом з цим, відповідно до інтегрованої картки платника з податку на додану вартість ТОВ «СТЕП» станом на 27.09.2014 у позивача обліковувалась недоїмка в розмірі 33185,39 грн, яка виникла на підставі прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 15.09.2014 за № 0012211501 та № 0012201501 на загальну суму 33204,92 грн.

Тому сплачені позивачем кошти у період з серпня 2014 року по жовтня 2015 року, відповідачем зараховані в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, згідно з черговістю його виникнення.

На підставі зазначеного та даних інтегрованої картки вбачається, що позивачем порушено строк сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у перелічених податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках, що зумовило притягнення позивача до відповідальності за порушення строків сплати.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України під погашенням податкового боргу розуміється зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Пункт 87.1 статті 87 ПК України визначає, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надходять у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 року № 765 затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (далі - Порядок № 765). Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 765 у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 4 розділу V Порядку № 765 встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган Міндоходів самостійно здійснює розподіл такої суми в порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що незалежно від визначеного платником податку призначення платежу в платіжному документі, у разі наявності у нього податкового боргу, сума такого платежу зараховується саме на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, оскільки це прямо передбачено нормами Податкового кодексу України.

З приводу посилання апелянта, що податкові повідомлення-рішення від 15.09.2014 за № 0012211501 та №0012201501 на загальну суму 33204,92 грн були оскарженні позивачем в адміністративному та судовому порядку, який тривав з вересня 2014 року по квітень 2017 року, тому з урахуванням положень п. 56.15 ст. 56 ПК України ця сума не може визнаватися узгодженим податковим боргом, що спричиняє безпідставність зарахування сплачених позивачем сум на його погашення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з п. 56.15 ст. 56 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Також, за приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку цей платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, якщо платником податків у вищезазначений строк розпочато процедуру адміністративного оскарження, шляхом подання відповідної скарги на податкове повідомлення-рішення, виконання платником податків грошових зобов'язань зупиняється, а таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять жодного підтвердження, що позивач у встановлений ПК України строк звертався зі скаргою на вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року в справі № 805/33/16-а, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного сулу України від 04.04.2017, вбачається, що предметом спору у цій справі було податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20 %, а саме 11001,17 грн за платежем податок на додану вартість. Тобто, позивачем у вказаній справ оскаржувалось тільки, податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року № 0012211501. Крім того, позивач з позовом звернувся у січні 2016 року, тобто з цього моменту було розпочато процедуру судового оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 15.09.2014 за № 0012211501 та № 0012201501 податкові зобов'язання на загальну суму 33204,92 грн на час зарахування відповідачем сум в рахунок їх погашення, вважались узгодженими в розумінні ПК України.

Отже, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати сум грошових зобов'язань, є правомірним.

З приводу доводів апелянта, що положення ст. 87 та ст. 126 ПК України не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок такого погашення податкового боргу податковою службою, суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 126 ПК України передбачає відповідальність саме за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом. Отже, обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Кодексом. Правопорушення, відповідальність за яке встановлена вказаною нормою, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість є саме діями податкового органу щодо зарахування сум, які не звільняють позивача від відповідальності за несвоєчасність сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Стосовно посилання апелянта на часткове погашення грошового зобов'язання, що випливає з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у розмірі 39366,20 грн після ухвалення постанови від 16.05.2017 по справі № 805/524/17-а, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваній постанові, що зарахування податковим органом коштів, які надходили від ТОВ «СТЕП» в оплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість за відповідний період на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, є правомірним, а отже Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року в справі № 805/524/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2016 року № 0010281200 та № 0010271200, визнання протиправними дій - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року в справі № 805/524/17-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук