Ухвала суду № 67804037, 12.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду

12 липня 2017 р. справа № 820/6320/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Самігулліної К.В.

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Биковченко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Харківській області, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області №225 о/с від 20.05.2015 р., в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого карного розшуку Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.05.2015 року.

У судовому засіданні позивач надав суду клопотання про визнання поважними причин пропуску звернення до суду та просив поновити його з 09.11.2016 року. В обґрунтування клопотання позивач вказав, що витяг з наказу ГУМВС України в Харківській області №225 о/с від 20.05.2015 р. про звільнення та трудову книжку позивач отримав лише 09.11.2016 року, при ознайомленні ним з матеріалами особової справи, звідки й дізнався про підстави звільнення з органів внутрішніх справ.

Позивач та його представник підтримали доводи клопотання та просили суд визнати поважним пропущений строк на звернення до адміністративного суду та поновити його.

Представник відповідача Биковченко Н.І. у судовому засіданні заперечував проти визнання поважними пропуску строку звернення до суду та наголосив, що звільнення позивача відбулося на підставі його рапорту про звільнення, а отже, останній був обізнаний про його звільнення.

Суд, вислухавши доводи клопотання позивача та заперечення проти нього, дослідивши матеріали адміністративної справи, виходить з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого карного розшуку ВМ (с.Козача Лопань) Дергачівського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області.

Наказом ГУМВС України в Харківській області від 20.05.2015 року №225 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач 17.11.2016 року звернувся до суду із даним позовом.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що вказаний спір відноситься до справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, до спірних правовідносин повинен застосовуватись спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, що передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України, тобто місячний строк.

В свою чергу, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як свідчать матеріали справи, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ на підставі його рапорту про звільнення, однак, як зазначає позивач в позовній заяві вказаного рапорту не складав, оскільки взагалі в день його складення перебував за межами території м.Харків.

Позивач вказує, що 09.11.2016 року під час ознайомлення з матеріалами особової справи йому стало відомо про те, що він був звільнений з органів внутрішніх справ.

Крім того, з матеріалів особовою справи позивача встановлено, що витяг наказу про звільнення позивача №225 о/с від 20.05.2015 року та трудову книжку позивач отримав лише 26.10.2016 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008р., зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що саме з моменту отримання трудової книжки або копії наказу про звільнення, особа вважається такою, що повідомлена про звільнення з органів внутрішніх справ, а відтак має право у випадку незгоди із підставами звільнення, реалізувати своє право на їх оскарження у судовому порядку у встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк.

В свою чергу, позивачем витяг із оскаржуваного наказу та трудову книжку було видано позивачу лише 26.10.2016 року.

Таким чином, саме з моменту отримання витягу з наказу про звільнення позивач мав право реалізувати своє право на судовий захист у встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом 17.11.2016 року, тобто в межах встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України місячного строку.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Разом з тим, згідно із положеннями ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску.

Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

Як зазначив під час розгляду справи позивач, підставою для пропуску строку звернення до суду слугував факт реалізації позивачем встановленого права на досудовий порядок вирішення спору.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію" (закону, який діяв на час звільнення позивача з ОВС), міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 статті 18 вищенаведеного Закону встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Розділу 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСУ від 29.07.1999 року №114, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Згідно до положень ст.47 Кодексів законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи та підтверджено під час судового розгляду справи, ГУМВС України в Харківській області не було вчинено жодних дій щодо ознайомлення позивача із спірним наказом про звільнення.

Представник відповідача наполягав, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з огляду на те, що позивач був обізнаний про складання ним рапорту про звільнення з лав органів внутрішніх справ, а відтак мав знати про спірний наказ.

Враховуючи наведене та беручи до уваги відсутність у позивача можливості ознайомитись із обставинами, які слугували підставами для звільнення із органів внутрішніх справ, що як наслідок перешкоджає належній реалізації останнім права на судовий захист, та факт проведення процедуру досудового врегулювання спору, суд доходить висновку, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За таких підстав суд дійшов висновку, що в даному випадку існували такі обставини, які можна визнати поважними.

Отже, клопотання позивача щодо поновлення строку звернення до суду слід задовольнити частково та визнати поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Керуючись положеннями ст. 99, 100, 155, 160, 165, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 17 липня 2017 року.

Суддя О.В. Панченко