Постанова № 67803728, 14.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2017 р. № 820/2203/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1, в якому просить суд скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 505897 від 22.12.2010 року виданою Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, функціональним правонаступником якого є Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області в частині накладення арешту на майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що арешт, накладений постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, поширюється на іпотечне майно, заставодержателем якого є ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", у зв'язку із чим такий арешт порушує права та інтереси позивача.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду 14.07.2017 року надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 (Позичальник) та між АКІБ "УкрСиббанк» (Банк) Договір про надання споживчого кредиту № 11372503000 від 21.07.2008 року.

За умовами договору Банк зобов'язується надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 79000,00 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

В забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та АКІБ "УкрСиббанк» (Іпотекождержатель) був укладений Договір іпотеки від 21.07.2008 року (надалі - Іпотечний договір), за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором наступне нерухоме майно: двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1

Вказаний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2303. Також, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_1

Відповідно до Договору факторингу № 4 від 11.06.2012 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги, існуючі або майбутні, Клієнта до Боржників і Гарантів щодо погашення заборгованості, що виникли на підставі Первинних договорів і Договорів Забезпечення. Зокрема, права вимоги включають право вимагати: повернення суми кредиту; сплати процентів за користування кредитом; сплати процентів за користування кредитом, сплати сум комісійної винагороди за надання та користування кредитними коштами.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що відповідно до Договору факторингу № 4 АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги за кредитним договором № 11372503000, укладеним 21.07.2008 року з ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк".

Таким чином, ТОВ «Кей-Колект» є іпотекодержателем іпотечного майна відповідно до Договору іпотеки від 21.07.2008 року.

26.04.2017 року позивачу стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 505897 від 22.12.2010 року виданою Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, функціональним правонаступником якого є Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Оцінивши встановлені обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань , якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Згідно статті 58 Закону України "Про заставу", якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Перхун Ю.М. від 09.11.2010 року ВП №22453952 відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 3-5116/10/16, виданої 30.08.2010 року Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з боржника штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 2500,00 грн.

Представник відповідача у наданих до суду письмових поясненнях зазначив, що згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, реєстраційний номер обтяження № 10643920, підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 5058947 від 22.12.2010 року. Вказана постанова за серією АА № 5058947 не вносилася до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, а була частиною виконавчого провадження в матеріальному вигляді, передавалася до виконання органам державної реєстрації обтяження майна. У самій постанові за подібною серією вказувалася підстава обтяження: назва, номер, дата та ким виданий виконавчий документ, сума заборгованості та сторони виконавчого провадження, об'єкт обтяження. Отже, у зв'язку з відсутністю вказаної постанови в наявності, надати достовірні відомості не є можливим.

Між тим, із матеріалів справи судом встановлено, що постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Перхун Ю.М. від 24.01.2011 року № ВП 22453952 виконавче провадження з примусового виконання постанови № 3-5116/10/16, виданої 30.08.2010 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з боржника штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 2500,00 грн. закінчено, припинено чинність арешту майна боржника за постановою АА № 5058947 від 22.12.2010 року та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Таким чином, вказаною постановою державного виконавця припинено чинність арешту майна боржника за постановою АА № 5058947 від 22.12.2010 року та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач фактично оскаржує арешт, накладений постановою Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 505897 від 22.12.2010 року, тоді як постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Перхун Ю.М. від 24.01.2011 року № ВП 22453952 припинено чинність арешту майна боржника за постановою АА № 5058947 від 22.12.2010 року та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 505897 від 22.12.2010 року виданою Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в частині накладення арешту на майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1 про скасування постанови - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 19 липня 2017 року.