Ухвала суду № 67800797, 17.07.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3013/17

Провадження № 1-кс/522/12374/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Попревич В.М.,

секретар судового засідання - Торчинська О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання володільця майна ТОВ "Портпромсервіс" у кримінальному провадженні №420161600000001057 від 16.12.2016 року про скасування арешту майна -

В С Т А Н О В И В:

Директор ТОВ "Портпромсервіс" ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про скасування арешту з розрахункових рахунків №26007010005615 (українська гривня), №26041010005615 (українська гривня) відкриті ТОВ «Портпромсервіс» (код ЭДРПОУ 39788724) у Акціонерному банку «Південний» (МФО 328209), мотивуючи наступним.

10.05.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси накладено арешт на розрахункові рахунки ТОВ «Портпромсервіс» (код ЭДРПОУ 39788724) у Акціонерному банку «Південний» (МФО 328209). Однак, володілець майна, вважає, що необхідність у накладенні арешту на даний час відпала, розрахункові рахунки підприємства не є речовими доказами, крім того, такий арешт унеможливлює здійснення ТОВ "Портпромсервіс" своєї господарської діяльності, тому варто скасувати накладений арешт.

Представник власника майна до судового засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду клопотання.

Прокурор в судове засідання не зявився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, арешт на майно було накладено в рамках розслідування кримінального провадження за №420161600000001057 від 16.12.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З урахуванням вище наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що справді, за вказаних у клопотанні обставин, подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту не є доцільним, а тому обмеження особи володінням своїм майном не є обєктивно необхідним.

Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).

Таким чином з урахуванням вище викладеного та практики Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування арешту з майна.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 174, 309, 369 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання володільця майна ТОВ "Портпромсервіс" у кримінальному провадженні №420161600000001057 від 16.12.2016 року про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2017 року, з розрахункових рахунків №26007010005615 (українська гривня), №26041010005615 (українська гривня) відкриті ТОВ «Портпромсервіс» (код ЭДРПОУ 39788724) у Акціонерному банку «Південний» (МФО 328209).

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту його проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Попревич В.М.

17.07.2017