Рішення № 6779902, 14.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09                                                                                           Справа№ 33/86

14 липня 2009 рокуСправа № 33/86

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Відкритого акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд»(м. Червоноград)

до відповідача :11 окремого колійного загону Державної спеціальної служби транспорту, військової частини Т 0200 (м. Червоноград)

про :стягнення 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Воляник С. Б. –представник (довіреність № 02-04/303 від 17.06.2009 р.)

Відповідача:Гальчинський С.О. –представник (довіреність № 2/1-155 від 15.06.29 р.)

Майкут Х.Я. –представник (довіреність № 2/1-33 від 09.02.2009 р.) Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 02 червня 2009 року на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3864 поступила позовна заява від Відкритого акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд»(м. Червоноград) до 11 окремого колійного загону Державної спеціальної служби транспорту, військової частини Т 0200 (м. Червоноград) про стягнення 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп.

Ухвалою суду від 05.06.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.06.2009 р. В судовому засіданні 18.06.2009 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 30.06.2009 р. У зв’язку з неявкою представника відповідача 30.06.2009 р. розгляд справи було відкладено на 14.07.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 05.06.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 18.06.2009 р., від 30.06.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.06.2009 р. до суду за вх. № 12797 від позивача поступило доповнення до позову, в якому він уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 47311,20 грн. –основного боргу, 670,55 грн. –3 % річних та 4979,17 грн. –інфляційних втрат.

В судовому засіданні 14.07.2009 р. представник позивача подав до суду платіжне доручення № 286 від 09.07.2009 р. про доплату державного мита в сумі 57 (п’ятдесят сім) грн. 00 коп. на якому відсутня відповідна відмітка банку про зарахування таких коштів до державного бюджету.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві, доповненні та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 05.06.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 18.06.2009 р., від 30.06.2009 р. виконав частково, відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, представив, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 14.07.2009 р. представники відповідача подали до суду відзив на позов, у якому визнали суму основного боргу в розмірі 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп., а решту позовних вимог заперечили.

Представники відповідача позов визнали частково, просили суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відкрите акціонерне товариство «Укрзахідвуглебуд», відповідно до статуту, є юридичною особою з дня його державної реєстрації.

До складу Товариства входить відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи «Шахтобудівельне управління № 2», яке згідно із підпунктом а) п. 3.3. Положення про відокремлений структурний підрозділ «Шахтобудівельне управління № 2»ВАТ «Укрзахідвуглебуд»(оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права та обов'язки.

Керуючись даним Положенням ВСП «ШБУ № 2»25 серпня 2008 року уклало з 11 окремим колійним загоном ДССТ військовою частиною Т 0200 договір підряду на виконання робіт по внутрішньому електроосвітленню (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Позивач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав повністю, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 року та грудень 2008 року (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) котрі підписано сторонами.

ВСП «ШБУ № 2»виконало свою частину зобов'язань за Договором на загальну суму 47311,20 грн.

Відповідно до п. 6.3 Договору, розрахунок за виконані роботи повинен був проводитись на протязі 15-ти днів після підписання акту здачі-прийому виконаних робіт.

19.04.2009 року між ВСП «ШБУ № 2»та 11 окремим колійним загоном ДССТ військовою частиною Т 0200 було проведено звірку взаєморозрахунків, про що сторонами було складено, підписано та скріплено печатками відповідний Акт (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2009 р. становить 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп.

Станом на день звернення з позовом до суду відповідач заборгованості за виконані роботи не погасив і така становить 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп.

Позивач скориставшись наданим йому правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із доповненням до позову, в якому уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 52960 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот шістдесят) грн. 92 коп. (з яких: 47311,20 грн. – основний борг; 670,55 грн. –3 % річних та 4979,17 грн. –інфляційні втрати).

Подаючи таке доповнення позивач не представив суду доказів про сплату державного мита у встановленому чинним законодавством порядку.

Представник позивача подав платіжне доручення № 286 від 09.07.2009 р. (сплачено після подачі доповнення до позову) про доплату державного мита в сумі 57 (п’ятдесят сім) грн. 00 коп. на якому відсутня відповідна відмітка банку про зарахування таких коштів до державного бюджету.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов, в якому визнав суму основного боргу, представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Згідно з пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50) –при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні державного мита з рахунку платника вчиняється напис (помітка) кредитної установи про зарахування державного мита до державного бюджету, який скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платежу, а також, до документа про оплату мита додається довідка, засвідчена підписом контролера і відбитком печатки кредитної установи.

Оскільки до доповнення до позовної заяви, яке надійшло до суду від позивача 24.06.2009 р. за вх. № 12797, не було долучено доказів про доплату державного мита, ухвалою від 30.06.2009 р. такі докази були витребувані у позивача.

Позивач представив суду платіжне доручення № 286 від 09.07.2009 р. (після подачі доповнення) про доплату державного мита в сумі 57 (п’ятдесят сім) грн. 00 коп. на якому відсутня відповідна відмітка банку про зарахування таких коштів до державного бюджету

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали.

Оскільки позивач не представив суду належних доказів щодо доплати державного мита при збільшенні розміру позовних вимог суд приходить до висновку про залишення без розгляду позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, а відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного визнав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд»(м. Червоноград) до 11 окремого колійного загону Державної спеціальної служби транспорту, військової частини Т 0200 (м. Червоноград) про стягнення 52960 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот шістдесят) грн. 92 коп. (з яких: 47311,20 грн. –основний борг; 670,55 грн. –3 % річних та 4979,17 грн. –інфляційні втрати) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп. –основного боргу.

Позов в частині стягнення 670 (шістсот сімдесят) грн. 55 коп. –3 % річних та 4979 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят дев'ять) грн. 17 коп. –інфляційних втрат –слід залишити без розгляду, при цьому роз’яснивши позивачу, що відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 203 від 27.05.2009 р. позивачем сплачено в сумі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 11 коп.

Згідно платіжного доручення № 204 від 27.05.2009 р. позивачем сплачено 313 (триста тринадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 625, 629, 837 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 216 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 46, 471, 49, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд»(м. Червоноград) до 11 окремого колійного загону Державної спеціальної служби транспорту, військової частини Т 0200 (м. Червоноград) про стягнення 52960 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот шістдесят) грн. 92 коп. (з яких: 47311,20 грн. –основний борг; 670,55 грн. –3 % річних та 4979,17 грн. – інфляційні втрати) –задоволити частково в частині стягнення 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп. –основного боргу.

2.          Стягнути з 11 окремого колійного загону Державної спеціальної служби транспорту, військової частини Т 0200 (вул. Промислова, 3, м. Червоно град, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 33158337) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд»(вул. Будівельна, 1А, м. Червоно град, Львівська область, 80109; код ЄДРПОУ 00177158) –47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп. –основного боргу, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 11 коп. –державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Позов в частині стягнення 670 (шістсот сімдесят) грн. 55 коп. –3 % річних та 4979 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят дев'ять) грн. 17 коп. –інфляційних втрат –залишити без розгляду.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя