Рішення № 67797507, 12.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.,

суддів Поливач Л.Д.,

ШаховоїО.В.,

при секретарях Горак Ю.М., Гоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3; третя особа: ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на однокімнатну квартиру, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою Команчук НіниСергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року,

у с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект», приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3; третя особи: ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25270734 від 14.10.2015 року про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.

В ході розгляду справи позивачка уточнювала позовні вимоги та, крім іншого, ставила питання витребування майна - спірної квартири, із чужого незаконного володіння. Крім того, в подальшому остання звернулась з позовною заявою зі зміненим предметом позову та просила визнати неправомірними дії та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на однокімнатну квартиру, витребувати майно із чужого незаконного володіння та визнати право власності на майно.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, визнано неправомірними дії приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25270734 від 14.10.2015 року на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребувано майно із чужого незаконного володіння та визнано за позивачкою право власності на спірну квартиру (том ІІІ а.с.13-21).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, КоманчукН.С. в інтересах ТОВ «Кей-Колект» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та закрити провадження у справі.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що вказане рішення суду винесене з порушенням вимог процесуального та матеріального права та є таким, що ґрунтується на вільному тлумаченні процесуальних норм, оскільки в даному випадку мають місце правовідносини щодо існування договірних зобов'язань між боржником і стягувачем та щодо правомірності підстав реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, у зв'язку з чим суд мав прийти до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса.

Також, оскаржуване судове рішення ґрунтується на безпідставних твердженнях і припущеннях щодо незаконності дій відповідача-2, як суб'єкта владних повноважень, щодо реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект», оцінка законних дій якої входить до юрисдикції адміністративних судів України, а отже наявні всі підстави для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не могло і не може бути підставою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, а тим більше підставою визнання права власності за позивачкою.

Твердження суду щодо не вчинення відповідачем-2 нотаріальної дії з нерухомим майном свідчить про те, що нотаріус не був наділений повноваженнями виконання функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно, а твердження щодо порушення нотаріусом порядку проведення державної реєстрації не могло судом братись до уваги, оскільки дії приватного нотаріуса, як суб'єкта владних повноважень, належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Наявність арешту не було і могло бути перешкодою для проведення державної реєстрації суб'єктом владних повноважень.

В суді апеляційної інстанції, представник скаржника ТОВ «Кей-Колект» - Ковалевський Є.В., підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8, просили апеляційну скаргу відхилити.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» - Люта В.В., в судове засідання не з'явилась, крім того, не з'явилась приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 та не направила свого представника, однак про дату, час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглядати справу та закінчувати її розгляд у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши матеріали справи і письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що 31 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанком» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11113182000.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору, Банк зобов'язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 85000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути наданий кредит у повному обсязі до 31 січня 2028 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 11,8% річних.

31 січня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанком» та ОСОБА_4, було укладено договір поруки №80995.

31 січня 2007 року ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № з-68, придбала квартиру АДРЕСА_1.

31 січня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 11113182000 від 31 січня 2007 року, було укладено договір іпотеки № 45967, та передано банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до умов договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі. Іпотекожержатель самостійно визначає один із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

У разі настання обставин, зазначених в пункті 4.1 цього договору іпотеки, іпотекожержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В повідомленні про яке йдеться в пункті 5.2, іпотекожержатель зазначає, який із способів обрано задоволення вимог іпотекожержателем для задоволення своїх вимог.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2010 року у справі №2-696-1/10, частково задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, згідно якого стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1111318200 від 31.01.2007 року в сумі 90 776 доларів США, 96 центів .

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 лютого 2011 року, змінено рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2010 року та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 720 769,06 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили і його виконання було передано до ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві, а в подальшому - передано до ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві на підставі постанови державного виконавця Трухановського О.Д. від 15.10.2015 року, винесеної на підставі виконавчого листа №2-696-1/10 від 19.07.2011 року, який видано Печерським районним судом міста Києва.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачкою не виконувалось належним чином рішення суду, внаслідок чого утворилась заборгованість.

10 жовтня 2013 року ПАТ «Укрсиббанк» звернулось до ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві з питання примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в загальній сумі 720 769,06 грн.

06 лютого 2015 року ТОВ « Кей Колект» звернулось до Печерського районного суду міста Києва з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року у справі №757/3387/15-ц вказану заяву залишено без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №2, відповідно до якого, а також договору №1 відступлення прав вимоги за договором іпотеки до ОСОБА_2 за зобов'язаннями по кредитному договору №11113182000 від 31 січня 2007 року, та про заборгованість за кредитним договором, відповідно до якого клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за оплату та умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладання цього договору визначена у додатку 1 до цього договору. Одночасно з відступленням права вимоги, до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.

Згідно виписки з додатку 1 до договору факторингу №2 від 13 лютого 2012 року, зазначений кредитний договір №11113182000 від 31 січня 2007 року.

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі і за договором іпотеки №45967 від 31 січня 2007 р. (виписка з додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 року).

14 жовтня 2015 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), що надійшла від представника ТОВ «Кей-Колект».

В цей же день, приватним нотаріусом прийнято рішення №25270734 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру №330, яка знаходиться за адресою: місто Київ , вул. Урлівська ,будинок 1/8 за ТОВ «Кей-Колект».

Здійснення приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності №48486785 від 26 листопада 2015 року.

Згідно листа Міністерства юстиції України від 21 березня 2016 року за №9163/315-0-1-16/13, за результатами перевірки проведеної відповідно до п.14 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації роботи приватних нотаріусів, дотримання державними та приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затвердженого Міністерством юстиції України від 17 лютого 2014 року №357/5 встановлено, що державна реєстрація прав власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей Корект» була здійснена нотаріусом всупереч вимог ч.5 ст. 3, ч.9 ст.15 та ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без вчинення нотаріальної дії.

Не погодившись з діями Відповідача 2 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, на підставі рішення №25270734 від 14 жовтня 2015 року, позивачка звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3, ТОВ «Кей Колект», ПАТ «УкрСиббанк» про визнання протиправними дій Відповідача-3.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи на майно позивачки - спірну квартиру, приватним нотаріусом КМНО Марченком О.І. на підставі іпотечного договору №45967 від 31 січня 2007 року накладено заборону на нерухоме майно, відчуження до повного припинення або розірвання договору.

Постановою державного виконавця Маріуцою Т.В., органу ДВС Дарницького району міста Києва від 05 грудня 2014 року на спірну квартиру накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

Позивачка звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект», приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3; третя особи: ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на однокімнатну квартиру, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є постійним місцем проживання позивачки, його загальна площа складає 36, 0 кв.м., а тому зазначений об'єкт підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що свідчить про безпідставність вчинених відповідачем реєстраційних дій, крім того, ТОВ «Кей-Колект» не надало належних доказів переходу до Товариства права вимоги. Також, відповідачами не надано жодних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході розгляду справи.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріус, в розумінні ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII) (в редакції чинній на 14.10.2015 року), як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора,здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових праві на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 9 статті 15 вищевказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 визначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи зі змісту пункту 46 вищевказаного порядку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає, зокрема, завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Листом Міністерства юстиції України від 21 березня 2016 року №9163/315-0-1-16/13 роз'яснено, зокрема, що за результатами перевірки встановлено, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» була здійснена нотаріусом ОСОБА_3 всупереч вимогам ч.5 ст.3, ч.9 ст. 15 та ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без вчинення нотаріальної дії, оскільки здійснювати державну реєстрацію права власності на майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, міг виключно державний реєстратор, а не нотаріус.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

У силу ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Виходячи з роз'яснень пункту 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2014 року №8, державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що приватний нотаріус ОСОБА_3 під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, діяла з порушенням вимог закону та виключно як державний реєстратор, тобто без вчинення нотаріальної дії, а тому позовні вимоги до приватного нотаріуса ОСОБА_3 як спеціального суб'єкта, на якого покладено функцій державного реєстратора, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, доводи скаржника про належність розгляду спору щодо оскарження дій приватного нотаріуса, як суб'єкта владних повноважень (державного реєстратора), в порядку адміністративного судочинства, є обгрунтованими, а тому враховуючи положення ч.3 ст.303 ЦПК України, оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання неправомірними дії приватного нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на однокімнатну квартиру підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій частині на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «УкрСиббанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п'ятою статті 3 вищевказаного Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В силу частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Так, розділом 5 іпотечного договору передбачено, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

За змістом частин 2,3 статті 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: { Абзац перший частини третьої статті 36 в редакції Закону N 800-VI ( 800-17) від 25.12.2008 } передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позивачкою не надано доказів оспорення договору Іпотеки повністю або у частині застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.

В ході розгляду справи встановлено, що договір Іпотеки укладений між сторонами добровільно. Укладаючи вказаний договір позивачка надала згоду на перехід права власності (відчуження) до іпотеко держателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, 13 лютого 2012 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір факторингу №2, у відповідності до якого відбувся перехід права вимоги, в тому числі і за зобов'язаннями ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №11113182000 від 31 січня 2007 року. Крім того, 13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір відступлення прав вимиги за договорами іпотеки, відповідно до якого відступлено право вимоги за договором іпотеки, укладеного з позивачкою.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 не виконувала належним чином зобов'язання за договором споживчого кредиту, зобов'язання не виконане, а відтак договір іпотеки є чинним і дійсним до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Так, в матеріалах справи міститься повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не вирішення питання проблемної заборгованості ОСОБА_2 (том І а.с.116).

Наявність заборгованості підтверджує порушення боржником виконання умов кредитного договору, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проаналізувавши вищенаведене, можна дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 щодо витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно, оскільки ТОВ «Кей-Колект» є іпотекодержателем і вправі діяти в межах договору і чинного законодавства.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення набрала чинності нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи з вищевикладеного, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Також, у відповідності до ст..88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» витрати по сплаті судового збору в розмірі 606 грн. 32 коп.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Команчук Ніни Сергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року- скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень - закрити.

ОСОБА_2 - відмовити в позові до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» витрати по сплаті судового збору у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова

____________

Справа № 753/1534/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/5332/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.