Рішення № 6779482, 27.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09 Справа№ 32/201

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тема”, м.Львів.

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів.

Про стягнення 3 908,30 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Віняр Ю.С. юрист (довіреність №1/2009 від 03.04.2009р.).

Від відповідача : не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Тема”, м.Львів до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів про стягнення 3 908,30 грн. з яких 3 045,17 грн. основного боргу, 721,72 грн. інфляційних втрат, 141,41 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 25.09.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 13.10.2009р. Ухвалою суду від 13.10.2009р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 27.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2009р. подав клопотання, яким просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду 25.09.2009р. та 13.10.2009р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

На адресу суду повернулись поштові конверти з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: 79058, м.Львів, вул.Окуневського, 1/129, ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є те, що за зазначеною адресою адресат вибув. Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79058, м.Львів, вул.Окуневського, 1/129.

На вимогу суду, позивач надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_2, в якій вказується, що станом на 12.10.2009р. субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та її місцезнаходження відповідно до запису №5: АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 ).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

13.02.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Тема” поставило субєкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товари побутової хімії, косметики та парфумерії на загальну суму 3 045,17 грн., що підтверджується видатковими накладними: № Т-00014561 від 13.02.2008р. на суму 384,82 грн. зі строком оплати до 27.02.2008р.; № Т-00014562 від 13.02.2008р. на суму 305,76 грн. зі строком оплати до 27.02.2008р.; № Т-00014563 від 13.02.2008р. на суму 878,66 грн. зі строком оплати до 27.02.2008р.; № Т-00014565 від 13.02.2008р. на суму 1 475,93 грн. зі строком оплати до 27.02.2008р.

19.02.2009р. позивач провів з відповідачем звірку взаєморозрахунків, за результатами якої встановлено кінцеве сальдо на користь ТзОВ „Тема” в сумі 3045,17 грн. На акті звірки взаєморозрахунків від 19.02.2009р. відповідач здійснив надпис, відповідно до якого СПД ФО ОСОБА_2 визнала та підтвердила існування боргу в сумі 3045,17 грн. та гарантувала оплату до 01.03.2009р.

10.04.2008р. ТзОВ „Тема” звернулось до СПД ФО ОСОБА_2 з претензією вих. №03/юр про погашення заборгованості в сумі 3 045,17 грн., проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

СПД ФО ОСОБА_2 за отриманий товар не розрахувалась, відтак, основний борг відповідача перед позивачем станом на 22.09.2009р. (дата подання позовної заяви) складає 3 045,17 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував збитки від інфляції в сумі 721,72 та три відсотки річних в сумі 141,41 грн.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт поставки позивачем товарів побутової хімії, косметики та парфумерії підтверджується видатковими накладними на загальну суму 3 045,17 грн., а саме: № Т-00014561 від 13.02.2008р. на суму 384,82 грн.; № Т-00014562 від 13.02.2008р. на суму 305,76 грн.; № Т-00014563 від 13.02.2008р. на суму 878,66 грн.; № Т-00014565 від 13.02.2008р. на суму 1 475,93 грн., які підписані повноважними представниками сторін (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Строк оплати кожної видаткової був визначений 27.02.2008р., про що вказано в кожній з них, проте у визначений строк відповідач не оплатив вартість отриманого товару.

Між сторонами 19.02.2009р. було проведено звірку взаєморозрахунків про що підписано акт, згідно якого борг СПД ФО ОСОБА_2 становить 3045,17 грн., крім того відповідач гарантував оплату боргу до 01.03.2009р. про що письмово зазначив на акті звірки.

Однак у строк, який відповідач гарантував до оплати він з позивачем не розрахувався.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 3 045,17 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого розрахунку 721,72 грн. інфляційних нарахувань та 141,41 грн. 3% річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю в сумі 3 045,17 грн. основного боргу, 721,72 грн. інфляційних втрат, 141,41 грн. три відсотки річних.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №1238 від 16.09.2009р. на суму 102,00грн. - держмита і №1237 від 16.09.2009р. на суму 236,00 грн. - вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79058, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тема” (79056, м.Львів, Личаківський район, вул.Ковельська, 109А; р/р 26007157 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 325570; код ЄДРПОУ 22334316) 3 045,17 грн. основного боргу, 721,72 грн. інфляційних нарахувань, 141,41 грн. три відсотки річних, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 . Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя