Рішення № 6778831, 12.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.09                                                                                 Справа № 16/206пд.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганськ

до Об'єднання співвласників багатоповерхового житлового будинку "Гармонія – Луганськ", м. Луганськ

про зобов‘язання укласти договір

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Ключнікова С.І., довіреність від 31.07.09. № 141, ШапкаД.А., довіреність від 09.01.09. № 68;

від відповідача - Кудельська Н.Д. - голова правління, наказ від 05.07.07. № 1, Кролєвцова С.О., без повноважень,

ВСТАНОВИВ:

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача укласти договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в редакції проекту договору від 01.06.09. № 1077, надісланого відповідачу 15.06.09.

          Відповідач відзивом на позовну заяву від 24.09.09. заперечив проти позову, стверджуючи, що посилання позивача у позовній заяві на приписи ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.1 ч.2 ст.22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є необґрунтованим, оскільки відповідач не вважається споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в тих об'ємах, що вказані в договорі.

          Позивач запереченням проти відзиву, наданим у судовому засіданні 28.09.09., вказав на необґрунтованість тверджень відповідача.

          Позивач заперечив проти відзиву на позовну заяву, посилаючись на положення ст.ст.1,4,19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст.29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.7 Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 02.02.09. №13, оскільки позивач вважає правомірним укладення одного договору на поставку води та на водовідведення саме з відповідачем, як з юридичною особою, а не з мешканцями будинку.

          Відповідач листом, наданим у судовому засіданні 20.10.09., повідомив, що за адресою: м. Луганськ, міст. ім. Щорса, 31, із 183 квартир мешканці 140 квартир є власниками, мешканці 43 квартир, отримавших квартири по ордерам, жилі приміщення –приватизовані у повному обсязі. До матеріалів справи надано виписку з протоколу загальних зборів мешканців будинків, що перебувають на балансі у відповідача, на яких громадянами (мешканцями будинків) постановлено відмовитись від укладення єдиного договору з оплатою послуг за воду та водовідведення на єдиний розрахунковий рахунок. До виписки з протоколу додано перелік підписів мешканців будинків (а.с.97-108).

          Листом від 11.11.09. позивач підтримав позовні вимоги, стверджуючи, що відповідач зобов’язаний укласти договір, за яким статус відповідача визначено як «споживач»водних ресурсів, і посилаючись при цьому на статут відповідача, ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які позивач трактує як імперативні та зобов’язуючі відповідача до укладення договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

          Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач наполягає на укладенні договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з відповідачем в порушення вимог ст.19 Конституції України, намагаючись зобов’язати відповідача до таких дій, до яких відповідача не зобов’язує закон.

Аналізуючи норми права, якими позивач підтверджує позов, а також норми ст.ст.1,15,16,19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.ст.1,13,19,24,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Статут відповідача, суд дійшов висновку, що вказані норми надають право об'єднанням співвласників багатоповерхових житлових будинків укладати договори про надання послуг з питного водопостачання, але не зобов’язують до цього.

До зобов’язань об'єднань співвласників багатоповерхових житлових будинків, як балансоутримувачів будинків чи управителів, відноситься обов’язок укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами (ст.ст.24,25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Норма ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначає особливості укладення договорів у багатоквартирному будинку та регламентує порядок укладення таких договорів для випадку, коли до необхідності укладення такого договору дійшов балансоутримувач або управитель (відповідач) багатоквартирного будинку на підставі рішення членів об’єднання.

В даному законі вказано, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Тобто, беззаперечного прямого зобов’язання для об’єднання співвласників багатоповерхових житлових будинків укладати договори на отримання мешканцями багатоквартирних будинків житлово-комунальних послуг, закон не встановлює.

Такий аналіз вказаних правових норм підтверджується і вимогами Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»(ст.4), згідно з яким якими об’єднання співвласників багатоповерхових житлових будинків має право на вільне обрання меж своєї діяльності (з вільним встановленням прав та обов’язків), яка закріплюється в статуті. Об’єднання співвласників багатоповерхових житлових будинків має право бути комерційною або не комерційною організацією, тобто мати прибуток від своєї діяльності чи здійснювати свої повноваження по управлінню будинком без отримання прибутку. Такий висновок підтверджує і той факт, що жодна норма права не зобов’язує мешканців багатоквартирних будинків створювати об’єднання, як балансоутримувача будинку. Жодна норма не передбачає обов’язкового створення таких об’єднань.

Згідно з вимогами закону саме власник житлового фонду має право, має обов’язки по утриманню своєї власності і несе відповідальність за неналежне утримання свого майна. А у разі, як що мешканці багатоквартирного будинку, дійшли висновку про необхідність створити юридичну особу, яка буде управителем будинку (або балансоутримувачем) і буде організовано та у відповідності до свого статуту вести діяльность по утриманню комунальної (чи приватної) власності у належному стані, то на загальних зборах самі мешканці приймають рішення про створення об’єднання, визначає у статуті мету та межі його діяльності.

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку діє виключно в рамках свого статуту та Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», в статті 4 якого вказано, що об’єднання сприяє в отриманні житлово-комунальних послуг мешканцями дома.

Згідно статуту відповідача, доданого до справи, він не зобов’язаний укладати централізовані договори на отримання та надання комунальних послуг мешканцям будинків. Такий прямий обов’язок у статуті відсутній.

Крім того, оцінюючи наданий позивачем проект договору, суд дійшов висновку, що в запропонованій редакції договір не може бути укладений за таких підстав.

Предмет договору визначає статуси сторін як «виробник»(позивач) і «споживач»(відповідач). Пункт 1.2 проекту договору зобов’язує відповідача надавати послуги мешканцям будинків, тобто у договорах з мешканцями будинків відповідач має бути «виконавцем»послуги по водопостачанню та водовідведенню. Згідно умов ст.ст.1,15,16,ч.3ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.ст.1,13,19,24,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відповідач не може бути зобов’язаний до укладення таких договорів, оскільки він не має в своєму статуті такого предмету діяльності і договорів з мешканцями про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню не укладав.

При дотриманні необхідних умов, вказаних у законі, і у тому разі, якщо така діяльність буде встановлена статутом відповідача і останній укладатиме договори з мешканцями будинків в цілях сприяння отримання ними житлово-комунальних послуг, в яких буде визначено статус відповідача як виконавця послуг по водопостачанню та водовідведенню.

Також, до проекту договору не надано документального підтвердження вказаних у п.5.3 тарифів на послуги. Відсутні докази того, що вказані тарифи є діючими. Відсутні докази того, що вказані у договорі тарифи, відповідають тарифам для населення, адже членами об’єднання, які є кінцевим споживачем послуг, є громадяни (мешканці будинків). Слід вказати, що пунктом 1.4 проекту договору, позивач зазначив, що сторони договору керуватимуться, в тому числі, Правилами №190, які регулюють правовідносини в сфері водопостачання між юридичними особами.

До проекту договору не надано акту балансового розмежування водопровідних мереж і місць підключення мереж «споживача»та «виробника».

Відсутні нормативні обґрунтування та документальні докази щодо об’ємів споживання води та об’ємів прийняття стічних вод. Додатки (а.с.12-14) до договору такого обґрунтування не містять. Доказів того, що в будинках, які знаходяться в веденні відповідача, встановлені загально будинкові прилади обліку води та стоків, по яких позивач мав би можливість встановити об’єм споживання води, відсутні.

З огляду на вищевикладене, вимоги ст.ст.19,55 Конституції України, відсутній висновок про порушення відповідачем прав позивача у зв’язку з відмовою від обов’язкового укладання договору, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в редакції проекту договору від 01.06.09. № 1077, запропонованого позивачем, є безпідставними і позов слід залишити без задоволення.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача. Надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне на забезпечення судового процесу в сумі 197грн. підлягають поверненню з державного бюджету України позивачу на підставі даного рішення, скріпленого гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

На підставі викладеного, ст.ст.19,55 Основного закону держави – Конституції України, керуючись ст.ст.22,33,34,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Відмовити у позові.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”, м. Луганськ, квартал ім. Пролетаріату Донбасу, 166, ід. код 35554719 надмірно сплачені за платіжним дорученням від 15.07.09. №3357 витрати на інформаційно-технічне на забезпечення судового процесу в сумі 197грн. з державного бюджету України.

Рішення підписане 16.11.09.

Суддя                                                                                 Р. Шеліхіна