Постанова № 67787737, 12.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р. Справа№ 910/5435/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача : Харіна Т.Г., - дов. Б.н. від 25.10.2016р.

від відповідача: Телицька В.А., - дов. №225-КМР-2025 від 14.06.2017р.

від третьої особи: Ткаченко О.О., - дов. №05703-5025 від 22.03.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГА-ГРУПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017р.

у справі № 910/5435/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГА-ГРУПП"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 12.07.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про зобов'язання останнього внести зміни до договору оренди земельної ділянки №66-6-00277 від 23.06.2005p., що укладений між позивачем та відповідачем із урахуванням змін, встановлених угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та договором про поновлення договору оренди земельної ділянки за реєстровим №3415, вважаючи укладеною угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №66-6-00277 від 23.06.2005р. в редакції, запропонованій позивачем, а також про зобов'язання відповідача зареєструвати у встановленому порядку угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №66-6-00277 від 23.06.2005p.

Позов мотивований тим, що підпункти 10 та 15 п. 8.4 зазначеного договору є такими, що порушують права позивача, суперечать приписам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому мають бути скасовані.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017р. у справі №910/5435/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, невірно наданій судом оцінці доказам та не дослідження правової природи спірних правовідносин, що у сукупності призвело до прийняття незаконного рішення.

На думку апелянта, спірний договір оренди є змішаним договором, а тому підлягає приведенню у відповідність до пункту 7 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В поясненнях на апеляційну скаргу представник третьої особи просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін з огляду на те, що приписи пункту 7 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачають необхідність приведення у відповідність до вимог цього закону саме договору про пайову участь, а не договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 20.06.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Кропивна Л.В., Агрикова О.В.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/479/17 від 22.06.2017р., відповідно до підпунктів 2.3.49, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5435/17.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу 22.06.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.07.2017р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.07.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.07.2017р. заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради №184/2760 від 17.03.2005р. (надалі - рішення) вирішено оформити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп» . за умови виконання п.2 цього рішення, право короткострокової оренди на 3 роки земельної ділянки площею 0, 816 га для реконструкції гуртожитку під житловий будинок на вул. Будівельників, 30 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 29.04.2004 №237/1447 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Пунктом 2.3 вказаного рішення було передбачено передача позивачем Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 5% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п.65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 №1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік».

Згідно п.2.6 рішення питання пайової участі потрібно вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва».

23.06.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юга-Групп" (надалі - орендар) та Київською міською радою (надалі - орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 17.03.2005р. № 184/2760 «Про оформлення товариству з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп» права користування земельною ділянкою для реконструкції гуртожитку під житловий будинок на вул. Будівельників, 30 у Дніпровському районі м. Києва, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором (п.1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - м.Київ, вул. Будівельників, 30 у Дніпровському районі м. Києва, розміром 8160 кв.м., цільове призначення - для реконструкції гуртожитку під житловий будинок, кадастровий номер 8000000000:66:222:0001.

Договір укладено на 3 роки (п. 3.1 договору).

Відповідно до підпункту 10 п. 8.4 договору орендар зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київські міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п.1 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 р. за № 1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 р.»

Згідно підпункту 15 п. 8.4 договору орендар зобов'язаний відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 р. за № 1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 р.» сплатити до цільового фонду міського бюджету м. Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат будівництва загальної площі житлового будинку, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 01 січня 2005р.

Угодою про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 30.06.2005р. №66-6-00277, зареєстрованою Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київські міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 05.03.2008р. за №66-6-00456 у книзі записів державної реєстрації договорів, внесено зміни до п.2 договору щодо цільового призначення та до п.3 в частині укладення договору на 6 років.

31.08.2016р. між Київською міською радою та ТОВ «ЮГА-Групп», на підставі статті 792 ЦК України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", п.6 ст.34 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №63/9120 (зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 04.03.2015 №195/1060), витягу з протоколу №13 засідання постійної комісії КМР з питань містобудування, архітектури та землекористування від 29.06.2016 та висновку постійної комісії КМР з питань містобудування, архітектури та землекористування до кадастрової справи №А-22195, укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого поновлено на 6 років договір оренди земельної ділянки, укладений між орендарем та орендодавцем та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації) 30.06.2005 за № 66-6-00277, з урахуванням угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київські міської державної адміністрації) 05.03.2008р. за №66-6-00456, строк дії якого закінчився.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.06.2005 за № 66-6-00277, з урахуванням угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київські міської державної адміністрації) 05.03.2008р. за №66-6-00456, колегія суддів дійшла висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Договір оренди земельних ділянок та договір про поновлення договору оренди земельної ділянки підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.

12.03.2011р. набув чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на дату укладення угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки) передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2 вказаного закону).

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Частиною 7 статті 40 вказаного Закону визначено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Пунктом 7 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

З урахуванням приписів ст.ст.319, 626 ЦК України щодо свободи здійснення права власності та свободи договору, реалізація переважного права та поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Обов'язковою умовою поновлення договору оренди землі на новий строк є наявність волевиявлення орендаря на використання свого переважного права щодо поновлення договору, яке має бути виражено своєчасно та оформлено належним чином, а саме шляхом надсилання орендарем проекту додаткової угоди орендодавцеві (частини 2,3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Як вбачається з матеріалів справи, лише після підписання договору про поновлення спірного договору оренди земельної ділянки, 12.10.2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою від 11.10.2016р. №11_10/16/1 щодо укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.06.2005р., якою просив скасувати підпункти 10 та 15 п.8.4 договору у відповідності до вимог ч.7 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому до вказаної заяви позивачем не було надано проекту угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 30.06.2005р. №66-6-00277 (а.с.35-36), як не було надано цього проекту до жодного із звернень позивача до відповідача після підписання 31.08.2016р. договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Підписуючи договір про поновлення спірного договору оренди земельної ділянки, позивач був обізнаний з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і не надсилав жодних заперечень щодо спірних підпунктів 10 та 15 п.8.4 договору спірного договору.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Однак в угоді від 31.08.2016р. про поновлення строку дії договору на 6 років сторонами не вносились зміни до підпунктів 10 та 15 пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 23.05.2005р.

Зміст зазначених підпунктів був узгоджений сторонами ще в 2005 році під час підписання договору, і не суперечив діючому на той час законодавству.

Укладення між сторонами 31.08.2016р. договору про поновлення договору 2005 року на 6 років та внесення змін до деяких пунктів договору, що не зачіпають зміст підпунктів 10 та 15 п.8.4 договору, не свідчить про укладення нового договору оренди земельної ділянки або договору про пайову участь.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд правильно врахував, що приписи пункту 7 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачають необхідність приведення у відповідність до вимог цього Закону саме договору про пайову участь, а не договору оренди земельної ділянки, та не містять зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 09.02.2017р. у справі № 910/11081/16 та від 31.01.2017р. у справі №910/31368/15, а також в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016р. у справі №910/15642/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Враховуючи те, що частиною 7 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено необхідність приведення у відповідність до вказаного Закону саме рішень органу місцевого самоврядування, а не укладених на виконання наведених рішень договорів оренди земельних ділянок, передбачено також приведення у відповідність з цим законом договору про пайову участь, у разі якщо він укладений до набрання чинності цим законом і ним передбачена сплата участі замовником будівництва в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Київської міської ради привести у відповідність до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договору оренди земельної ділянки №66-6-00277 від 23.06.2005p., шляхом внесення змін у договір в редакції, запропонованій позивачем, шляхом виключення підпунктів 10 та 15 пункту 8.4 договору, а також про зобов'язання відповідача зареєструвати у встановленому порядку угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №66-6-00277 від 23.06.2005p.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГА-ГРУПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017р. у справі №910/5435/17 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017р. у справі №910/5435/17 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/5435/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров