Постанова № 67787681, 11.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2017 р. Справа№ 927/212/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Каніковському А.О.

за участю представників:

від прокуратури: Винник О.О. (на підставі посвідчення)

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали

апеляційної скарги заступника прокурора Чернігівської області

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 26.04.2017

у справі №927/212/17 (суддя Кушнір І.В.)

за позовом заступника керівника Менської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Менської міської ради Менського району Чернігівської області

до Приватного підприємства «Менський аграрник»

про стягнення збитків (упущеної вигоди) 37 444,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради Менського району Чернігівської області звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства «Менський аграрник» (далі - ПП «Менський аграрник») про стягнення 37 444,24 грн. збитків (упущеної вигоди) через неодержання доходу за користування земельною ділянкою площею 0,61 га, яка розташована за адресою: вул. Коцюбинського, 17А, м. Мена (кадастровий номер 7423010100:01:003:0846), на підставі статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 224 ГК України, статей 124-126, 152, 157, 206, 21 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам».

В обґрунтування позову, прокурор посилався на те, що відповідач у період 18.09.2014 по 17.09.2015 без оформлення права землекористування використовував спірну земельну ділянку та не сплачував кошти за її використання. Внаслідок цього, на думку прокуратури, міській раді завдано збитків у вигляді неодержаного доходу у заявленій до стягнення сумі.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.04.2017 у позові відмовлено повністю.

Вказане рішення мотивовано тим, що в даному випадку до завдання збитків позивачу призвела однаково як бездіяльність відповідача, так і бездіяльність позивача, у вигляді не направлення іншій стороні проекту договору оренди земельної ділянки та, у випадку не отримання відповіді чи отримання відмови, у не зверненні до суду з позовом про зобов'язання укладення чи визнання укладеним такого договору. Позивач свою частину вини у завданих збитках внаслідок власної бездіяльності намагається повністю перекласти на відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов висновку, що прокурором та позивачем не доведено безпосереднього причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та збитками позивача, а саме, що завдані збитки є наслідком бездіяльності виключно відповідача, а отже не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності всіх наведених у позові підстав для стягнення збитків, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 26.04.2017 у справі №927/212/17 скасувати та прийняти нове, яким постановити нове рішення про задоволення позову.

Свою апеляційну скаргу прокурор обґрунтував тим, що розмір заподіяних збитків та факт завдання шкоди відповідачем внаслідок використання ним земельної ділянки без правовстановлюючих документів встановлено та підтверджено належним чином з урахуванням приписів чинного законодавства. Одночасно, прокурор вказав, що поза увагою суду залишилось те, що відповідач після прийняття рішення Менською міською радою «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «Менський аграрник» від 18.09.2014 не звертався до міської ради за укладенням договору оренди земельної ділянки. В свою чергу, Менська міська рада не ухилялась від укладення договору оренди земельної ділянки та не відмовляла відповідачу в його укладенні. Доказів звернення до міської ради для укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, відповідачем не надано. Водночас позивачем 18.09.2014 складено проект договору оренди вищезазначеної земельної ділянки між сторонами та, згідно письмових пояснень спеціаліста з земельних питань та містобудування Менської міської ради Білогуба І.О., передано на підписання орендарям. Проте, судом даним фактам та доказам, в порушення ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, правової оцінки не надано.

Відтак, на думку прокурора, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, крім того, останнє прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 31.05.2017 апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області прийнято до провадження; призначено до розгляду на 20.06.2017.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду у справі №927/212/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу якого справу №927/212/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 20.06.2017 апеляційну заступника прокурора Чернігівської області прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 20.06.2017; розгляд справи відкладено на 11.07.2017.

Присутній в судовому засіданні 11.07.2017 прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності даних представників за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи наведені вище доводи та заперечення сторін, заслухавши думку прокурора в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, ПП «Менський аграрник» є власником складу ПММ та їдальні, які розташовані за адресою: Чернігівська область, Менський район, м.Мена, вул.Коцюбинського, 17А, на підставі договору купівлі-продажу №64 від 24.01.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Рішенням Менської міської ради Менського району Чернігівської області (тридцять дев'ята сесія шостого скликання) «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «Менський Аграрник» від 18.09.2014 (далі - Рішення) відповідачу надано в оренду земельну ділянку кадастровий номер №7423010100:01:003:0846 площею 0,61 га для розміщення та експлуатації об'єктів нерухомого майна в м. Мена по вул. Коцюбинського №17а, терміном на 1 рік (пункт 1 Рішення).

Пунктом 3 вказаного Рішенням встановлено орендну плату в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки в рік за дану ділянку.

В п. 4 Рішення доручено міському голові Фесюн Ф.І. укласти відповідний договір оренди земельної ділянки.

Менська міська рада листом від 22.08.2016 №951/03-15 нагадувала ПП «Менський аграрник» про необхідність термінового заключення договору оренди на земельну ділянку, на якій розташована будівля підприємства за адресою м. Мена, вул. Коцюбинського, 17-А, а також зазначено, що якщо не буде оформлено право користування земельною ділянкою в найкоротший термін, міська рада нарахує понесені в зв'язку з цим збитки та звернеться до суду для їх відшкодування.

Однак, як і було встановлено судом першої інстанції, договір оренди земельної ділянки на виконання вищевказаного Рішення між сторонами укладено не було, а відтак відповідач, зокрема у період з 18.09.2014 по 17.09.2015, користувався спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, орендну плату за користування землею відповідач не сплачував.

Розпорядженням Менської районної державної адміністрації Чернігівської області №211 від 12.07.2013 «Про створення комісії для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та користувачам» створено комісію для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та користувачам.

21.10.2016 районною комісією з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам складено акт №1, в якому визначено розмір збитків від неодержаного доходу за користування спірною земельною ділянкою, зокрема, ПП «Менський аграрник» у сумі 37 444,24 грн. (згідно Додатку 1).

Цей акт затверджений розпорядженням Менської районної державної адміністрації Чернігівської області від 23.11.2016 №464 та у встановленому законодавством порядку відповідачем не оскаржувався.

Як встановлено ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст.ст. 122, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на загальні положення ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, здійснюється згідно приписів ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Відповідно до пункту «д» ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Аналіз наведених норм матеріального права, дає підстави для висновку, що саме на землекористувача (відповідача) покладається обов'язок вчинення відповідних дій щодо посвідчення прав на земельну ділянку та укладення договору оренди земельної ділянки, а у разі відсутності таких, виникає відповідальність у вигляді стягнення збитків.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11), від 07.10.2015 №916/3371/14, від 01.07.2015 у справі №916/3311/14, від 17.02.2016 у справі №904/5857/14.

З огляду на таке, помилковими вважаються висновки суду першої інстанції щодо того, що прокурором та позивачем не доведено безпосереднього причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та збитками позивача, а саме, що завдані збитки є наслідком бездіяльності виключно відповідача, а не також і бездіяльності самого позивача.

У даному разі апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянтів про те, що користування відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавило міську раду як власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати, що стало підставою для встановлення факту наявності усіх елементів складу господарського (цивільного) правопорушення, а тому збитки підлягають стягненню.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Відповідно до ч. 2 ст.49 ГПК України, в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього покладається судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 26.04.2017 у справі №927/212/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Менський аграрник» (15600, Чернігівська обл., Менський район, місто Мена, вулиця Першого травня, будинок 150 И, ідентифікаційний код 37505307) на користь Менської міської ради Менського району Чернігівської області (15600, Чернігівська обл., Менський район, місто Мена, вулиця Титаренка Сергія, будинок 7, ідентифікаційний код 04061777) суму 37 444 (тридцять сім тисяч чотириста сорок чотири) гривні 24 копійки збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Менський аграрник» (15600, Чернігівська обл., Менський район, місто Мена, вулиця Першого травня, будинок 150 И, ідентифікаційний код 37505307) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9, ідентифікаційний код 02910114) суму 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок витрат по оплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та суму 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 00 копійок за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко