Рішення № 67787190, 10.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 922/1993/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія", м. Рубіжне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго", с. Подвірки про стягнення коштів у розмірі 11 507,15 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго", про стягнення 10 206,00 грн. основної заборгованості, 92,27 грн. 3% річних, 382,05 грн. інфляційних втрат, 826,83 грн. пені. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки № 19 від 17 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1993/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 10 липня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від позивача, а саме супровідним листом пакет документів (вх. № 21365 від 30 червня 2017 року).

В призначене судове засідання 10 липня 2017 року представники сторін не з'явилися; про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомлення про вручення поштового відправлення та поданими до суду документами (арк. спр. 15-34).

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без його представника (вх. № 21365 від 30 червня 2017 року), враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для розгляду справи та прийняття законного рішення, беручи до уваги диспозитивність права сторін на участь у судовому засіданні, вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та проводити розгляд справи № 922/1993/17 без участі його представника.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали, а також відповілними поштовими повідомленнями.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але не з'явилися у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 березня 2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 19. Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору, по даному договору постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність покупцю товар (пакувальну продукцію), у встановленій кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, встановлених в даному договорі. Кількість та асортимент товару, який має поставитися вказується у рахунку-фактурі та видатковій накладній, складеними на підставі замовлення покупця, які є невід'ємною частиною даного договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару який має поставитися та має силу специфікацій до даного договору. Загальна кількість товару, який підлягає постачанню за цим договором, визначається як зростаюча кількість по усім поставкам, проведеним згідно оформлених накладних. Ціни на постачаємий по даному договору товар є договірними та вказуються в накладних на кожну партію товару. Загальна ціна даного договору встановлюється як зростаюча сума по усім поставкам, проведеним на протязі всього строку дії даного договору. Покупець проводить 100% оплату на протязі 14 календарних днів з моменту поставки партії товару на склад покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору). Постачання кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення повинно надаватися постачальнику за допомогою факсимільного зв'язку або іншими способами зв'язку, забезпечуючими фіксацію тексту та дати замовлення, або шляхом, приємним для сторін. Замовлення має містити наступну інформацію: а) найменування та асортимент товару; б) кількість товару; в) умови оплати, якщо вони відрізняються від умов, встановлених даним договором; г) строк поставки партії товару, якщо від відрізняється від строку поставки, встановленого даним договором (п. 3.1 договору). У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України. У випадку порушення покупцем строків оплати а поставлений товар, передбачених в п. 2.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої , але поставленій частині партії товару за кожен день прострочення (п.п. 5.2, 5.5 договору). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по даному договору на протязі строку його дії. У випадку якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору письмово не повідомила іншу сторону про бажання розірвати договір, то даний договорі вважається пролонгований на наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 10 206,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № В-00000030 від 03 лютого 2017 року. 26 квітня 2017 року між сторонами було підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 206,00 грн. Втім, відповідач вартість отриманого товару не сплатив, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Водночас, статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 694 ЦК України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 19 від 17 березня 2015 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки № 19 від 17 березня 2015 року в частині сплатити вартості отриманого товару, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 10 206,00 грн. З огляду на вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 206,00 грн. заборгованості за договором поставки № 19 від 17 березня 2015 року є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 826,83 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. До ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.5 договору, сторонами передбачено відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків у вигляді пені.

Як свідчать матеріали справи, періоди нарахування позивачем пені визначено вірно, згідно діючого законодавства з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 826,83 грн. пені (за період з 18 лютого 2017 року по 07 червня 2017 року) є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 92,27 грн. 3% річних та 382,05 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно, згідно діючого законодавства, однак при перевірці розрахунку розміру інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт" Закон 9.1.3", судом встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат за період з 18 лютого по 30 квітня 2017 року складає 277,22 грн. За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача 3% річних у розмірі 92,27 грн. (за період з 18 лютого 2017 року по 07 червня 2017 року) та інфляційних втрат у розмірі 277,22 грн. (за період з 18 лютого 2017 року по 30 квітня 2017 року) є обґрунтованим, правомірним та задовольняється судом. В частині стягнення з відповідача 104,83 грн. 3% річних суд відмовляє в зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення (невірність проведення розрахунку при обчисленні річних за вказаний період).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 585,42 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 174, 193, 230, ГК України, ст. ст. 6, 11, 509, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 626, 627, 655, 694, 712 ЦК України та керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Агро" (62371, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, вул. Сумський шлях, буд. 43; код ЄДРПОУ 21198294) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія" (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Визволителів, буд. 114; р/р 26007060745567 в ПАО КБ ЛФ "Приватбанк", МФО 304795, код ЄДРПОУ 36847053) 10 206,00 грн. основної заборгованості, 826,83 грн. пені, 92,27 грн. 3% річних, 277,22 грн. інфляційних втрат та 1 585,42 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/1993/17