Рішення № 67786971, 12.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017р. Справа № 914/813/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укрнафта, м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м.Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

про: визнання договору укладеним.

За участю представників:

Від позивача:ОСОБА_1- представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 представник;

Від третьої особи: ОСОБА_3В, - представник.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Укрнафта звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про: визнання договору укладеним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 16.12.2016р. ним на адресу Відповідача було направлено для укладення підписаний представником Позивача проект договору №16/469-Р переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

05.01.2017р. Позивачем отримано відповідь від ТОВ «Львівгаз збут», в якій останній повідомив про відмову у підписанні зі свого боку Договору, у зв'язку із відсутністю потреби отримувати від Позивача послуги з переміщення газу внутрішньопромисловими газопроводами.

Позивач вважає, що ТОВ «Львівгаз збут» зобов'язане укласти договір №16/469-Р переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в редакції запропонованій Позивачем. Така позиція позивача мотивована тим, що вимоги провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом встановлені Постановою НКРЕКП від 12.01.2015 №9 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом» передбачають, що провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом можливе при укладенні договорів (контрактів) купівлі-продажу природного газу з власниками газу, договори на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/або договори на розподіл природного газу (за умови, що газопостачальне та газорозподільне підприємство - окремі юридичні особи), а також договори на постачання природного газу, укладені із споживачами, які знаходяться на території ліцензованої діяльності. Обов'язкові умови цих договорів установлені у типових договорах, затверджених в установленому законодавством України порядку (пункт 3.1. (3) розділ III Постанови НКРЕКП від 12.01.2015 №9).

Відповідно до п.3.2 Постанови НКРЕКП від 12.01.2015 №9 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом ліцензіат зобов'язаний: 1) укладати договори на купівлю-продаж природного газу, постачання природного газу та у передбачених законодавством випадках договори на транспортування та/або розподіл природного газу відповідно до типових договорів, затверджених в установленому законодавством України порядку.

На думку позивача, укладення договору на переміщення природного газу є обов'язковим, оскільки є необхідною складовою постачання природного газу населення.

Окрім того позивач посилається на те, що у межах спірного договору він не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, адже фактично надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, а тому слід вважати, що такий вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи. По суті послуга з переміщення газу внутрішньопромисловими газопроводами є похідною від основного виду діяльності та надається на договірних засадах.

Також позивач вважає, що обов'язок для керівників операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем, газопостачальних підприємств, оптового продавця природного газу та газодобувних підприємств укладати договори на транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами слідує з постанови від 30.09.2015 № 2516 якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки. Зокрема п. 29 Алгоритму встановлено, що своєчасність укладення відповідних договорів забезпечують керівники операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем, газопостачальних підприємств, оптового продавця газу, а у випадках використання газопостачальними підприємствами промислових трубопроводів газодобувних підприємств- керівники газодобувних підприємств.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 26.04.2017року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 11.05.2017року.

В судове засідання 11.05.2017р. зявилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача зазначив, що 29.06.2015 р. між ПАТ Укрнафта та ТзОВ Львівгаз збут був укладений договір № 15/268-Г на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами відповідно до п.1.1 якого газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування природного газу із НЗП Старий Самбір в Стрілковичської дільниці по своїх внутрішньопромислових газопроводах, комунікаціях, а замовник зобовязується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу власним трубопроводами газотранспортного підприємства в розмірі

На протязі 2015 р. заяв про припинення дії договору від ТзОВ Львівгаз збут ні до ПАТ Укрнафта ні до її структурної одиниці Нафтогазовидобувного управління Бориславнафтогаз не надходило. Проте 08.12.2016р. на адресу Нафтогазовидобувного управління Бориславнафтогаз надійшов лист відповідача в якому останній повідомив про припинення з 31.12.2016р. дії договору №15/268-Г.

16.12.2016 р. позивачем на адресу відповідача направлено для укладення підписаний представником позивача проект договору № 16/469-Р переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами. Однак, 05.01.2017 р. позивачем отримано відповідь від ТзОВ Львівгаз збут в якій останній повідомив про відмову у підписанні зі свого боку договору, у звязку із відсутністю потреби отримувати від позивача послуги переміщення газу внутрішньопромисловими газопроводами.

Представник вважає, що відповідач зобовязаний укласти договір № 16/469-Р переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в редакції запропонованій позивачем, що є необхідною складовою постачання природного газу населення.

Представник посилається на те, що у межах спірного договору позивач не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, адже фактично надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, а тому слід вважати, що такий вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи. По суті послуга з переміщення газу внутрішньопромисловими газопроводами є похідною від основного виду діяльності та надається на договірних засадах.

Також представник вважає, що обов'язок для керівників операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем, газопостачальних підприємств, оптового продавця природного газу та газодобувних підприємств укладати договори на транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами слідує з постанови від 30.09.2015 № 2516 якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки. Зокрема п. 29 Алгоритму встановлено, що своєчасність укладення відповідних договорів забезпечують керівники операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем, газопостачальних підприємств, оптового продавця газу, а у випадках використання газопостачальними підприємствами промислових трубопроводів газодобувних підприємств- керівники газодобувних підприємств.

Просив суд визнати укладеним між ПАТ Укрнафта та ТзОВ Львівгаз збут договір переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в редакції запропонованій позивачем з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача подав відзив на позов в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі. Представник звернув увагу на те, що в силу положень ст. 179 ЦК України, укладення господарського договору є обов'язком для сторін зокрема, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом чи існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Однак позивачем в позовній заяві не наведено жодної норми закону, яка б передбачала вказівку на обов'язок відповідача укладати зазначений вид договору.

Представник вважає, що посилання позивача на положення Алгоритму затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2516 є безпідставними, оскільки такий Алгоритм є похідним нормативно правовим актом від укладення договору і застосовується лише в разі існування договірних відносин. Окрім того, зазначений Алгоритм є підзаконним нормативно - правовим актом.

Також представник відповідача звернув увагу на те, що згідно ліцензійних умов на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом затвердженні постановою НКРЕКП 12.01.2015 № 9 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких вимог, зокрема укладати договори (контракти) купівлі-продажу природного газу з власниками газу, договори на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/або договори на розподіл природного газу (за умови, що газопостачальне та газорозподільне підприємство - окремі юридичні особи), а також договори на постачання природного газу, укладені із споживачами, які знаходяться на території ліцензованої діяльності. Обов'язкові умови цих договорів установлені у типових договорах, затверджених в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.2.3 ліцензійних умов на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 постачальник природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів зобов'язаний здійснювати розрахунки із оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу (п.п.22 п. 2.2) та здійснювати розрахунки із оптовим продавцем, на якого покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів, у строки та на умовах визначених договором купівлі продажу природного газу.

Відтак, на підставі зазначених положень ліцензійних умов ТОВ «Львівгаз збут» для здійснення діяльності із постачання природного газу не зобов'язане укладати договори із газовидобувними компаніями на переміщення природного газу внутрішньопромисловими газопроводами.

Для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі в судовому засіданні була оголошена перерва до 16.05.2017р.

В судове засідання 16.05.2017р. зявилися представники сторін. Представник позивача долучив до справи копію технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу та витяг з статуту ПАТ Львівгаз.

Представник відповідача подав додаткові письмові пояснення до відзиву. Окрім того, представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - НАК Нафтогаз.

Представник позивача просив суд відкласти розгляд клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи НАК Нафтогаз та зобовязати відповідача надати суду для огляду статут ТзОВ Львівгаз збут, оскільки на його думку після детального аналізу статуту відповідача може постати необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи ПАТ Львівгаз.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.06.2017р.

В судове засідання 08.06.2017р. зявилися представники сторін. Представник позивача надав суду довідку про належність ПАТ «Укрнафта» внутрішньопромислових трубопроводів, плата за переміщення газу по яких є предметом даного спору. Представник відповідача надав суду копію статуту ТзОВ «Львівгаз збут».

Для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.06.2017р.

Ухвалою від 20.06.2017р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача НАК Нафтогаз України, продовжив строк розгляду справи у відповідності до ст.69 ГПК України на 15 днів та відклав розгляд спарив на 04.07.17 р.

В судове засідання 04.07.2017 р. зявився представник позивача та представник відповідача. Третя особа не забезпечила явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, представник позивача долучив до матеріалів справи докази відправки позовної заяви третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Враховуючи неявку представника третьої особи в судове засідання, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 12.07.2017р.

В судове засідання 12.07.2017р. зявилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Представник відповідача подав додаткові письмові пояснення до відзиву в яких акцентував увагу на тому, що спори які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Законодавчі та підзаконні акти, на які посилається Позивач, таких норм, що зобов'язували б відповідача укласти спірний договір, не містять. Також представник відповідача вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме відповідач є вигодонабувачем діяльності позивача з переміщення природного газу та доказів переходу до відповідача права власності на природний газ в точці газопроводу, що відповідає початку переміщення газу Позивачем.

Натомість, відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №38ІІ_У2І917-17-Н від 12.04.17 року укладеного між ТОВ «Львівгаз Збут» з продавцем природного газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" продавець передає газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до ТОВ "Львівгаз Збут" у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу.

Представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки укладення спірного договору не передбачено чинним законодавством.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

29 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» було укладено Договір №15/268-Г на транспортування природного газу магістральними (та/або власними трубопроводами) (надалі - Договір).

За умовами цього Договору газотранспортне підприємство (позивач у справі) забов'язується надати Замовнику (відповідач у справі) послуги з транспортування природного газу із НЗП «Старий Самбір» в газорозподільну систему Замовника (для потреб населення) через газорозподільну систему Стрілковичської дільниці по своїх внутрішньопромислових газопроводах, комунікаціях, а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу власними трубопроводами

Відповідно до п. 11.1 договору, він набрав чинності 01.07.2015р. та був укладений на строк до 31.12.2015р. включно. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менш ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

08.12.2016р. позивачем було отримано листа від відповідача про припинення з 31.12.2016р. дії договору №15/268-Г.

16 грудня 2016 року ПАТ «Укрнафта» листом №15/16-123 направило ТзОВ «Львівгаз збут» для підписання два примірники Договорів про переміщення природного газу внутрішньопромисловими газопроводами №16/469-Р - від 16.12.2016 р.

Відповідач, листом від 28.12.2016 р. повідомив позивача, що надані остатнім для підписання Договори не будуть підписуватись у зв'язку з відсутністю потреби отримувати послуги з переміщення газу внутрішньопромисловими трубопроводами. Додатково зазначається, що листи про розірвання договору на транспортування природного газу №15/268-Г від 29.06.2015 р. надсилались відповідачем 31.03.2016 р. та 14.11.2016 р. з застереженням про відсутність наміру щодо його пролонгації чи/або переукладення в новій редакції.

Позивач не погоджуючись з позицією відповідача щодо не підписання Договорів про переміщення природного газу внутрішньопромисловими газопроводами подав до суду позов про визнання такого Договору укладеним. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 27, 28 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Постачання природного газу -господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Позивач вважає, що ТОВ «Львівгаз збут» зобов'язане укласти договір №16/469-Р переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в редакції запропонованій Позивачем. Така позиція позивача мотивована тим, що вимоги провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом встановлені Постановою НКРЕКП від 12.01.2015 №9 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом» передбачають, що провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом можливе при укладенні договорів (контрактів) купівлі-продажу природного газу з власниками газу, договори на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/або договори на розподіл природного газу (за умови, що газопостачальне та газорозподільне підприємство - окремі юридичні особи), а також договори на постачання природного газу, укладені із споживачами, які знаходяться на території ліцензованої діяльності. Обов'язкові умови цих договорів установлені у типових договорах, затверджених в установленому законодавством України порядку (пункт 3.1. (3) розділ III Постанови НКРЕКП від 12.01.2015 №9).

Відповідно до п.3.2 Постанови НКРЕКП від 12.01.2015 №9 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом ліцензіат зобов'язаний: 1) укладати договори на купівлю-продаж природного газу, постачання природного газу та у передбачених законодавством випадках договори на транспортування та/або розподіл природного газу відповідно до типових договорів, затверджених в установленому законодавством України порядку.

Суд звертає увагу на те, що Відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП від 16.02.2017 року № 201 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу» постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 12 січня 2015 року № 9 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 березня 2015 року за № 289/26734, скасовано, тобто з 26.03.2017 року дана постанова не діє, а в Україні діють нові затверджені пунктом 1 постанови № 201 Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу. Даними ліцензійними умовами обовязку щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу при укладенні договорів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами не передбачено.

Окрім того позивач посилається на те, що у межах спірного договору він не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, адже фактично надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, а тому слід вважати, що такий вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи. По суті послуга з переміщення газу внутрішньопромисловими газопроводами є похідною від основного виду діяльності та надається на договірних засадах.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 626 ЦКУ України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З системного аналізу наведених норм законодавства випливає, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами (статті 628, 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарське зобов'язання виникає зокрема із господарського договору.

Як випливає з ч.1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.3 ст. 179 ГК України Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNGабо доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт»:

магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма обєктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;

промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопроводні, теплопроводні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року за № 2493. Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України (пункт 2 глави 1 розділу І Кодексу). Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу, експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключено оператор газотранспортної системи.

Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) пункт 2 глави 1 розділу І Кодексу.

Оператор газотранспортної системи здійснює надання послуг транспортування природного газу з моменту отримання природного газу в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу (пункт 7 глави 3 розділу І Кодексу).

Відповідно до пункту 43 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», точка входу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій природний газ надходить до газотранспортної системи від обєктів, повязаних із видобутком природного газу, газосховища, установки LNG, а також від інших газотранспортних або газорозподільних систем.

Згідно пункту 42 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», точка виходу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до обєкта, повязаного із видобутком природного газу.

Згідно Статуту позивача копія якого долучена до справи, що розміщений на офіційному сайті ПАТ «Укрнафта» http://www.ukrnafta.com, ПАТ «Укрнафта» є газовидобувним підприємством. Внутрішньопромислові трубопроводи позивача є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини і не є відокремленим видом господарської діяльності, а тому переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) не відноситься до виду господарської діяльності з транспортування природного газу і позивач не має жодних правових підстав стверджувати, що в даному випадку він надає послуги з переміщення природного газу. Вартість транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не входить до вартості послуг, які сплачує споживач за транспортування газу, а відноситься на собівартість видобутку газу і повинно враховуватись у ціні на газ власного видобутку.

Аналогічної позиції дотримується і Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, що вбачається з листа НКРЕКП до ТзОВ «Чернівцігаз збут» №7390/16.2.1/7-16 від 21.07.2016 р. в якому вказується, що газопроводи газодобувного підприємства відносяться до внутрішньопромислових трубопроводів, які є складовою частиною технологічного процесу видобутку природного газу і не є відокремленим видом господарської діяльності, тому вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами відноситься до собівартості видобутого газу і враховується у ціні природного газу власного видобутку. Також, комісією зазначається, що нею розробляється проект змін до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2516, в частині виключення норм щодо розрахунку нормативів коштів на поточні рахунки газодобувних підприємств.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Укрнафта до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про: визнання укладеним договору переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в редакції ПАТ «Укрнафта» - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повне рішення складено 17.07.2017р.

Суддя Запотічняк О.Д.