Постанова № 67786412, 11.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 910/6038/16

Вищий господарський суд України в складі колегії:

головуючого суддіКорсака В.А.,суддів:Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.розглянувши касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маракеш"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 910/6038/16 Господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Маракеш" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаХлєбніков С.Г.- відповідача-1Антонова Г.І.- відповідача-2Бригинець С.М.- третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Приватна організація „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами " звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Умиг Мьюзік" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маракеш" 72 500,00 грн. компенсації за повторне порушення виключних майнових авторських прав (з врахуванням збільшення позовних вимог т.1 а.с.147).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом використання у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди музичного твору „ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні "ОСОБА_7", що є підставою для стягнення з відповідача відповідної компенсації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (у складі головуючого Остапенка О.М., суддів: Доманської М.Л., Сотнікова С.В.), у даній справі у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" відмовлено повністю. Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маракеш" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Маракеш" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" 32 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача та судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маракеш", також звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, не погоджується із зазначеними судовими актами, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скарги мотивовані неналежною оцінкою доказів та неповним з'ясуванням усіх обставин справи.

У відзиві на касаційні скарги Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" заперечує проти доводів скаржників і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не реалізувала процесуального права на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлене належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що відповідно на колективній основі управляє майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011.

Організація здійснює управління майновими авторськими правами Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (далі - Товариство, позивач) на підставі договору від 01.01.2014 № АУ003К про управління майновими авторськими правами, за умовами якого, позивач надав Організації повноваження здійснювати управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання, способами передбаченими пунктом 5.1. Додатковою угодою до договору від 22.12.2015 № 3 сторони продовжили строк його дії до 31.12.2016.

Згідно з підпунктами 8.2., 8.3 пункту 8 Договору у разі виявлення порушень майнових прав видавник надає організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, а саме: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; здійснення представництва інтересів видавника у суді.

Товариством надано декларацію від 15.01.2015 №7 щодо переданого в управління музичного твору „ІНФОРМАЦІЯ_1"; автори музики та тексту: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; виконавець „ОСОБА_7" контрольна частка видавника щодо публічного виконання - 13,89%; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 13,89%.

Згідно зазначеної декларації, позивач отримав майнові права на зазначений твір на підставі ліцензійного договору від 31.12.2014 №НЛВ-138/15, чинного до 31.12.2016.

14.09.2015 працівником Організації ОСОБА_8. складено акт №11/09/15 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, в якому зафіксовано факт публічного виконання вказаного музичного твору для фонового озвучення приміщення ресторану "Marrakesh", де здійснює господарську діяльність відповідач, за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 24.

До матеріалів справи залучено відеозапис на оптичному диску, що засвідчує факт публічного виконання спірного музичного твору та копії фіскального чеку від 14.09.2015 №2656007946 з відображенням відповідного замовлення у ресторані.

Причиною виникнення даного спору у даній справі є питання щодо правомірності публічного виконання спірного музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець „ОСОБА_7") в приміщенні ресторану "Marrakesh", наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що публічне виконання музичних творів без отримання відповідних дозволів на їх використання та без виплати авторської винагороди підтверджене наданими у справі доказами та є порушенням майнових авторських прав позивача, які підлягають судовому захисту

Визначаючи розмір компенсації, суди виходили із того, що Товариство припустилося порушення щодо використання музичного твору вперше, а тому, із принципів справедливості, добросовісності та розумності, стягнув компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат у сумі 32 000 грн.

Разом із тим у даній справі міститься договір доручення від 01.09.2014 №09-01/10/2014/КДС, укладений ТОВ "Маракеш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (далі - ТОВ "КДС"), згідно п. 2.1 якого ТОВ "КДС" набуває виключних прав на представлення відповідача 1 у відносинах із суб'єктами (та їх представниками) майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що використовуються відповідачем 1.

Підпунктом 2 пункту 1 договору передбачено, що Довіритель даним уповноважує ТОВ "КДС" від його імені та за його рахунок у порядку, передбаченому цим договором, здійснювати оплату винагороди (роялті) за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного репертуару на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників, з якими ТОВ "КДС" укладені відповідні правочини, а також здійснювати усі необхідні та передбачені вказаними правочинами дії, спрямовані на виконання їх умов (повідомлення, звітність, тощо).

Підпунктом 2 пункту 2 договору передбачено, що Довіритель оплачує ТОВ "КДС" винагороду (роялті) за використання у його закладах способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного репертуару - для подальшого перерахування на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників, а саме: за отримання невиключної ліцензії на використання у закладах Довірителя об'єктів авторського права з Музичного репертуару - авторську винагороду (роялті) - на користь суб'єктів авторського права і/або їх представників.

Також, матеріали справи містять ліцензійний договір № 01/2014 від 27.12.2013 укладений ТОВ "КДС" з Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО "УААСП"), на підставі п. 2.1 якого ДО "УААСП" від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачам, у порядку та на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів у приміщеннях закладів користувачів, розташованих на території України, а користувачі зобов'язуються виплачувати ДО "УААСП" авторську винагороду (роялті) відповідно до цього договору та закону.

Підпунктом 2 пункту 2 зазначеного договору сторони окремо погодили, що з метою реалізації положень цього договору Користувачі та КДС отримують невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання.

Суди не звернули увагу, що зазначені умови свідчать про те, що ТОВ "КДС" також отримало невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання.

Зміст наведених умов договору свідчить про те, що ТОВ "КДС" може виступати з одного боку як довірена особа Користувачів інтелектуальної власності, так і сам особисто отримав невиключне право на відтворення і зберігання творів (п. 2.2 договору).

Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеним обставинам, не з'ясували в якій ролі виступав, які повноваження використовував при цьому ТОВ "КДС".

Неповнота досліджених обставин підтверджується тим, що до матеріалів справи долучено завірену мокрою печаткою копію договору 01/2014, в якому у розділі 2 "Предмет Договору, фінансові умови, порядок розрахунків", видалені пункти від 2.4 до 2.9 (т. 1 а.с. 70).

Таким чином, об'єм повноважень сторін по цьому договору не досліджений в повному обсязі, а докази на які посилаються суди, з огляду на вимоги ст. 34 ГПК України, не є допустимими.

Крім того, у письмових поясненнях наданих Товариством 10.07.2017 до суду касаційної інстанції зазначено, що ним, як Користувачем, в розуміння договору №01/2014, за представництвом ТОВ "КДС" на виконання умов зазначеного договору було в повному обсязі виплачено на користь ДО "УААСП" винагороду (роялті) за використання спірного музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1". Судами попередніх інстанцій зазначені обставини також належним чином досліджені не були.

Відтак слід дійти висновку про те, що попередніми судовими інстанціями неправильно застосовано вимоги частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржувані судові рішення відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду слід врахувати викладене, належним чином з'ясувати обставини справи, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/6038/16 скасувати.

Справу № 910/6038/16 направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Суддя В. Корсак

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко