Постанова № 67786411, 12.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 910/16928/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.за участю представників: позивача Безпалюка О.Л. (дов. від 14.04.2017 №14-72)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2017у справі№910/16928/16 Господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"простягнення 1122445,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1018722,92 грн. та 3% річних в сумі 103722,42 грн., нарахованих за період з 16.04.2015 по 07.07.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 (суддя Маринченко Я.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати в сумі 1018722,92 грн., 3% річних в сумі 103722,42 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 16836,68 грн.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та правомірністю позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 (головуючий суддя Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 в частині стягнення 746320,78 грн. інфляційних втрат скасовано. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 залишено без змін. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 272402,14 грн. інфляційних втрат, 103722,42 грн. 3% річних та 5640,29 грн. судового збору за подання позову. В решті позовних вимог відмовити". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" 12316,03 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати її в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 272402,14 грн., а рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1018722, 92 грн. залишити без змін.

В своїй скарзі Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на неналежне дослідження судом апеляційної інстанції доказів та встановлення обставин, що призвело, на думку скаржника до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.06.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні 12.07.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі №5011-39/9978-2012 позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 3010276,06 грн. основного боргу, 413633,13 грн. пені, 431375,98 грн. 7% штрафу, 51238,27 грн. інфляційних нарахувань, 119422,95 грн. 3% річних, 64380,00 грн. судового збору.

Вказаним рішенням встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №15 від 20.09.2011 в частині своєчасної оплати поставленого газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №910/29934/15 позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1163619,48 грн. інфляційних втрат та 195362,83 грн. 3% річних за період з 01.10.2012 по 15.04.2015 включно.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання відповідачем вказаного рішення суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суди попередніх інстанцій правомірно зауважуважули про наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору.

Положеннями частини 1 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №910/29934/15 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" виконано не було, а тому правомірним є стягнення за період з 16.04.2015 по 07.07.2016 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи зазначене, перевіривши розрахунок здійснений позивачем, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача за період з 16.04.2015 по 07.07.2016 3% річних у сумі 103722,42 грн.

Стосовно стягнення інфляційних втрат за період з 16.04.2015 по 07.07.2016, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, в пункті 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначено про те, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши здійснений судом апеляційної інстанції перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 2813828,73 грн. за період з 16.04.2015 по 07.07.2016, за допомогою програмного комплексу "ЛІГА ЗАКОН Підприємство 9.5.3), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком щодо стягнення з відповідача на користь позивача за період з 16.04.2015 по 07.07.2016 272402,14 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати і про таке.

У відповідності до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Статтею 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожному гарантується право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує на тому, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів касаційної інстанції вирішуючи даний спір опиралась не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", адже доводи викладені у скарзі не підтверджені належними доказами та є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі №910/16928/16 Господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

В.Швець