Постанова № 67779961, 17.07.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7293/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

при секретарі судового засідання Іщенко С.О.,

за участю сторін:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреностями),

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суд надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО» (далі - ПАТ «ОДЕСА-АВТО») до Головного управління ДФС в Одеській області ( далі ГУ ДФС в Одеській області), за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати наказ № 983 від 30.06.2016 року Головного управлінням ДФС в Одеській області ДФС України «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ПАТ «ОДЕСА-АВТО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 років тривалістю 30 робочих днів та наказ № 1296 від 23 серпня 2016 року «Про продовження терміну проведення документальної виїзної планової перевірки ПАТ «ОДЕСА - АВТО» на 15 робочих днів.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 15.12.2016 року, яким було завищено суму відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 року та за перший квартал 2016 року 6768597,00грн.;

№ НОМЕР_2 від 13.10.2016 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість. Сума грошового зобов'язання дорівнює 2 555 793,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 638948,00грн.;

№ НОМЕР_3 від 13.10.2016 року, застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 29 203,90 грн. за порушення законодавства про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;

№ НОМЕР_4 від 13.10.2016року, про суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку з доходів фізичних осіб 2 964 228,86грн. з урахування штрафних санкцій на суму 507 179, 96грн. та пені на суму 428 329,07 (відповідно до п.п. 129.1.3. п. 129.1 ст. 129 ПК України). Які були прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області в ДФС України на підставі ОСОБА_3 перевірки № 305/15-32-14-01/03120420 від 29.09.2016р. «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «ОДЕСА - АВТО», код ЄДРПОУ: 03120420. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 років. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 років».

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив наступне.

На підставі наказів № 983 від 30.06.2016 року та № 1296 від 23.08.2016 року Головного управління ДФС в Одеській області ДФС України проведена документальна виїзна планова перевірка ПАТ «ОДЕСА - АВТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 років, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 років.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області ДФС України складено ОСОБА_3 № 305/15-32-14-01/03120420 від 29.09.2016 року «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «ОДЕСА - АВТО», код ЄДРПОУ: 03120420, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 років, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 років.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

1)№ НОМЕР_5 від 13.10.2016р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 року у розмірі 9 179 941,00грн., за перший квартал 2016 року у розмірі 9 864494.00грн., яке частково скасовано рішенням ДФС України від 06.12.2016 року № 26319/6/99-99-11-01-01-25 та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2016 року № НОМЕР_1;

2)№ НОМЕР_2 від 13.10.2016 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість. Сума грошового зобов'язання дорівнює 2 555 793,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 638948,00грн., на загальну суму 3 194 741грн.:

3)№ НОМЕР_3 від 13.10.2016р., застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 29 203,90грн. за порушення законодавства про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

4)№ НОМЕР_4 від 13.10.2016р., про начебто встановлення порушення п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. 168.1. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України. Сума грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку з доходів фізичних осіб 2 964 228.86грн. з урахування штрафних санкцій на суму 507 179.96грн. та пені на суму 428 329,07 (відповідно до п.п. 129.1.3. п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Позивач не погоджувався із висновками Головного управлінням ДФС в Одеській області ДФС України викладеними в ОСОБА_3 перевірки, тому 5 жовтня 2016 року подав свої заперечення № 364 відповідачеві в порядку, визначеному п.86.1 та п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України.

Листом № 2230/10/15-32-14-01-18 від 11.10.2016р. Головне управлінням ДФС в Одеській області повідомило підприємство позивача про результати розгляду заперечення. На думку контролюючого органу, викладені в запереченні аргументи не спростовують факту порушень.

ПАТ «ОДЕСА - АВТО» не погодилось з висновками контролюючого органу, що викладені листі 2230/10/15-32-14-01-18 від 11.10.2016р., а також із прийнятим на підставі акту перевірки податковими повідомленнями-рішеннями: № НОМЕР_5 від 13.10.2016 року, № НОМЕР_2 від 13.10.2016 року, №0009321406 від 13.10.2016 року, № НОМЕР_4 від 13.10.2016р., та користуючись правом, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, звернулось до контролюючого органу вищого рівня - ДФС України із скаргою про перегляд цих рішень (скарга № 379 від 21.10.2016 року та 383 від 24.10.2016 року).

13 грудня 2016 року на адресу ПАТ «ОДЕСА-АВТО» надійшло рішення ДФС України про результати розгляду скарги на податкові повідомленнями-рішеннями: № НОМЕР_5, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 13.10.2016 року, яким скасовується податкове повідомленнями-рішеннями: № НОМЕР_5 від 13.10.2016 року в частині 3 095 897,00грн. від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в інший частині зазначеного повідомлення-рішення та податкові повідомленнями-рішеннями: № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 13.10.2016 року залишені без змін, а скарга ПАТ «ОДЕСА-АВТО» частково задоволена. Згідно рішення ДФС України про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 13.10.2016 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення.

Позивач також не погоджується з наказом Головного управлінням ДФС в Одеській області від 30 червня 2016 року № 983 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ПАТ «ОДЕСА - АВТО», код СДРПОУ: 03120420» та з наказом від 23 серпня 2016 року № 1296 «Про продовження терміну проведення документальної виїзної планової перевірки ПАТ «ОДЕСА - АВТО», код СДРПОУ: 03120420». Також, ПАТ «ОДЕСА-АВТО» не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки та винесеними податковими повідомлення-рішеннями №0011312200 від 15 грудня 2016 року, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № 00109161303 від 13.10.2016 року.

Представники позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача під час судового розгляду справи заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, згідно яких ГУ ДФС в Одеській області вважає правомірним прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.06.2016 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 983, яким на підставі пп.20.1.4, п.20.1, ст. 20, п.77.1, ст.. 77 ПКУ від 02.12.2010 року № 2755-VI та відповідно до плану-графіка на ІІ квартал 2016 року проведення палнових виїзних перевірок субєктів господарювання, призначено проведення документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПАТ «ОДЕСА-АВТО», код ЄДРПОУ 03120420 за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року з 14.07.22016 року тривалістю 30 робочих днів.

01.07.2016 року відповідачем складено повідомлення позивачу № 143/15-32 про проведення зазначеної вище перевірки.

Згідно наказу від 23.08.2016 року № 1296 відповідачем, відповідно до вимог п.82.1 ст. 82 ПКУ від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями та з урахуванням доповідної записки в.о. заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області від 19.08.2016 року № 530/14-01, продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ «ОДЕСА-АВТО», код ЄДРПОУ 03120420 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року з 26 серпня 2016 року на 15 робочих днів.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено акт від 29.09.2016 року № 305/15-32-14-01/03120420 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «ОДЕСА-АВТО» код за ЄДРПОУ 03120420 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2014 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 року по 31.03.2016 року.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Одеса-Авто»:

п.п. 14.1.11, п.14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1, п 135.4 ст. 135, п. 152.3 ст. 152 ПКУ, що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток;

п.185.1, ст.. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 555 793 грн., у т. ч. по періодах: квітень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року;

підпункту «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, пп.168.1.1 ст. 168 ПКУ, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 2 028 719,83 грн.;

перевіркою філії «Автоцентр Балтський» встановлено порушення вимог Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 із змінами та доповненнями.

Позивачем було подано заперечення № 364 від 05.10.2016 року на акт перевірки від 29.09.2016 року № 305/15-32-14-01/03120420, проте відповідачем згідно листа № 2230/10/15-32-14-01-18 від 11.10.2016 року, за результатами розгляду поданих позивачем заперечень, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем, 13.10.2016 року прийнято податкові повідомлення рішення № НОМЕР_5, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

21.10.2016 року позивачем було подано скаргу до ДФС України про перегляд прийнятих відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень та рішень щодо заперечень.

24.10.2016 року позивачем було подано скаргу до ДФС України про перегляд податкового повідомлення-рішення від 13.10.2016 року № НОМЕР_4.

06.12.2016 року ДФС України прийнято рішення № 26319/6/99-99-11-01-01-25 «Про результати розгляду скарги», згідно якого, ДФС України, скасовано податкове повідомлення рішення № НОМЕР_5 від 13.10.2016 року в часині 3095897 грн. відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та податкові повідомлення рішення ГУ ДФС в Одеській області від 13.10.2016 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 залишено без змін, а скаргу частково задоволено.

12.12.2016 року ДФС України прийнято рішення № 26844/6/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду скарги, згідно якого ДФС України податкове повідомлення рішення ГУ ДФС в Одеській області від 13.10.2016 року № НОМЕР_4 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі

У судовому засіданні, представники відповідача, заперечували проти задоволення позову у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях (Т.3 арк. с. 69-71).

Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, надані до суду стороною позивача та стороною відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів № 983 від 30.06.2016 року та № 1296 від 23.08.2016 року суд зазначає наступне.

Приписами ст. 75 ПКУ ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до положень п. п. 77.1, 77.2ст. 77 ПКУ, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Згідно п.82.1 ст. 82 ПКУ, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Приписами п.64.7 ст. 64 ПКУ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.

У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків.

Підпунктом 14.1.24, п.14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що великий платник податків - юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень

Відповідно до довідки від 13.03.2017 року № 127, що складена головним бухгалтером ПрАТ «ОДЕСА-АВТО» ОСОБА_4 дохід підприємства за 2-4 квартали 2015 року та 1 квартал 2016 року склав 435 047 000 грн.

Також, судом встановлено, що згідно реєстру великих платників податків на 2016 рік із змінами внесеними наказами від 14.01.2016 року № 27, від 13.04.2016 року № 312, ПАТ «ОДЕСА-АВТО» не включено до переліку великих платників податків.

Проте, відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок, що наданий представником відповідача, зазначено категорію підприємства позивача - «Великі».

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем терміну проведення перевірки (30 днів, продовжено на 15 днів), проте оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки.

Отже, на момент подання адміністративного позову та на дату вирішення спору судом, оскаржуваний наказ вичерпав свою дію шляхом реалізації передбачених заходів із проведення планової перевірки позивача.

На думку суду, оскільки відбувся допуск посадових осіб відповідача до перевірки, правові наслідки оскаржуваного наказу є вичерпаними, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2016 року, яким було завищено суму відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 року та за перший квартал 2016 року на 6768597,00 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що ПАТ «ОДЕСА-АВТО» в рахунок наявної кредиторської заборгованості за договорами постачання товарів (робіт, послуг) видавались прості векселя на адресу ТОВ «ОСОБА_5 Груп» АА № 1999029 від 14.02.2011 року, дата погашення векселя 31.12.2012 року, номінальна вартість: 1200000 грн., № АА № 1999030 від 14.02.2011 року, дата погашення векселя 31.12.2013 року, номінальна вартість векселя 1200000, АТ «Українська Автомобільна Корпорація» АА № 1999034 від 01.03.2011 року, дата погашення векселя 31.12.2012 року, номінальна вартість векселя 2149143,68 грн., АА № 1999035 від 01.03.2011 року, дата погашення векселя 31.12.2013 року, номінальна вартість векселя 2149143,68 грн.

Між ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» та ПАТ «ОДЕСА-АВТО» було укладено договір поставки № 2807 від 28.07.2011 року та додатковий договір № 3 до договору поставки № 2807 від 28.07.2011 року від 09.08.2015 року, з якого вбачається, що погашення заборгованості покупця перед продавцем може здійснюватися шляхом видачі покупцем простого векселя Постачальнику.

06.03.2009 року між ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» (правонаступник ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» - ТОВ «ОСОБА_5 Груп») укладено договори постачання № 70зш/пп, № 19 зо/пп, додаткові угоди № № 3 від 27.01.2011 року та додаткові договори від 04.02.2011 року, згідно якого розрахунки по договору можуть здійснюватися шляхом видачі простих векселів.

20.12.2007 року між ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» (правонаступник ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» - ТОВ «ОСОБА_5 Груп») укладено договори постачання № 70зш, № 19 зо, № 35 нш/з, додаткові угоди № № 3 від 27.01.2011 року та додаткові договори від 04.02.2011 року, згідно якого розрахунки по договору можуть здійснюватися шляхом видачі простих векселів.

Судом встановлено, що згідно акту прийому-передачі векселя від 01.03.2011, ПАТ «ОДЕСА-АВТО» передало АТ «Українська Автомобільна Корпорація» прості векселі АА № 1999034 від 01.03.2011 року, АА № 1999035 від 01.03.2011 року.

Згідно листа Генерального директора ПАТ «ОДЕСА- АВТО» ОСОБА_6 вих. № 1898 від 27.12.2012 року , ПАТ «ОДЕСА-АВТО» просило прийняти в рахунок погашення простого векселя серія АА 1999029 на суму 1 200 000,00 грн. простий вексель серія АА 2245257 на суму 1200000,00 грн., в рахунок простого векселя серія АА 1999034 на суму 2 149 143,68 грн. простий вексель серія АА 2245256 на суму 2 149 143,68 грн.

Згідно акту прийому-передачі векселя від 27.12.2012 року АТ «Українська Автомобільна Корпорація» передало ПАТ «ОДЕСА-АВТО» прості векселі: АА 1999029,1999034. Дата погашення 27.12.2012 року.

26.12.2013 року ПАТ «ОДЕСА-АВТО» передало ПАТ «Українська автомобільна корпорація» прості векселі АА 2245263 від 26.12.2013 року, АА 2245264 від 26.12.2013 року. Дата погашення за предявленням.

Судом встановлено, що згідно акту прийому-передачі векселя від 14.02.2011, ПАТ «ОДЕСА-АВТО» передало ТОВ «ОСОБА_5 Груп» прості векселі АА № 1999029 від 14.02.2011 року, АА № 1999030 від 14.02.2011 року.

Згідно листа Генерального директора ПАТ «ОДЕСА- АВТО» ОСОБА_6 вих. № 1192 від 30.12.2013 року, ПАТ «ОДЕСА-АВТО» просило прийняти в рахунок погашення простого векселя серія АА 1999030 на суму 1 200 000,00 грн. простий вексель серія АА 2245264 на суму 1200000,00 грн., в рахунок простого векселя серія АА 1999035 на суму 2 149 143,68 грн. простий вексель серія АА 2245263 на суму 2 149 143,68 грн.

Згідно акту прийому-передачі векселя від 26.12.2013 року ТОВ «Українська автомобільна корпорація» передало ПАТ «ОДЕСА-АВТО» прості векселі: АА 1999030, АА 1999035. Дата погашення 26.12.2013 року.

Згідно акту прийому-передачі векселя від 27.12.2012 року ТОВ «Українська автомобільна корпорація» передало ПАТ «ОДЕСА-АВТО» прості векселі: АА 1999029, АА 1999034. Дата погашення 27.12.2012 року.

Судом встановлено, що згідно акту-прийому передачі векселя від 30.12.2016 року, АТ «Українська Автомобільна Корпорація» передала ПАТ «ОДЕСА-АВТО» прості векселі АА № 2245256, АА № 2245257, АА № 2245264, АА № 2245263.

Згідно наданих копій зазначених векселів заборгованість за ними погашена повністю 28.12.2016 року.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПКУ, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПКУ, встановлено, що інші доходи включають, в тому числі, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Приписами п. 14.1.257 ст. 14 ПКУ встановлено, що безповоротна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відповідно до ст..14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 р. (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин) вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно зі ст.77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, ратифікованого Верховною Радою України Законом України від 06.07.1999р. № 826-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" (набув чинності для України 06.01.2000р.), до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74). До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10). До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Приписами ст. 6 Закону передбачено, що платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Згідно з частиною першою статті 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які виливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст. 52 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, кожна особа, якій належить право регресу, може, при відсутності угоди щодо протилежного, одержати платіж за допомогою нового векселя (зворотного переказного векселя), виданого зі строком платежу за пред'явленням на одну із зобов'язаних перед нею осіб, який підлягає оплаті за місцем проживання цієї особи.

Зворотний переказний вексель включає, крім сум, зазначених у статтях 48 і 49, куртаж і гербовий збір за зворотним переказним векселем.

Якщо зворотний переказний вексель виданий держателем, то сума, яка підлягає сплаті, визначається за курсом для векселів зі строком платежу за пред'явленням, виданих у місці платежу за первісним векселем на зобов'язану особу за її місцем проживання.

Якщо зворотний переказний вексель виданий індосантом, то сума, яка підлягає сплаті, визначається за курсом для векселів зі строком платежу за пред'явленням, виданих у місці, де трасант за зворотним переказним векселем має місце проживання, на зобов'язану особу за її місцем проживання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з висновками контролюючого органу щодо непогашення кредиторської заборгованості по договорам постачання товарів (робіт, послуг), укладеними з АТ «Українська Автомобільна Корпорація» та ТОВ «ОСОБА_5 Груп». При цьому, судом враховано факт погашення заборгованості за векселями АА № 2245256, АА № 2245257, АА № 2245264, АА № 2245263 28.12.2016 року.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в декларації з податку на прибуток за 2014 рік ПАТ «ОДЕСА-АВТО» відносились до складу рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрати повязані з нарахуванням амортизації основних засобів по філіям: філія «Болградська СТО» ПАТ «ОДЕСА-АВТО», філія «Великомихайлівська СТО» ПАТ «ОДЕСА-АВТО», філія «Авангард-Автосервіс» ПАТ «ОДЕСА-АВТО» на загальну суму 70310 грн. Згідно наданих документів до перевірки та оборотних відомостей по рахунках, встановлено, що за вищевказаний період дані філії не здійснювали діяльність та не здійснювали реалізацію робіт та послуг.

Перевіряючи правильність висновків контролюючого органу судом встановлено наступне.

Згідно положень п. п. 14.1.3,14.1.9 ПКУ, амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації;

Приписами п. п. 138.1,138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 ПКУ встановлено, що склад витрат та порядок їх визнання витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, у тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п. 114.1, п. 144.2, ст. 144 ПКУ, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів; вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України; вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств; вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на: утримання основних засобів, що знаходяться на консервації; ліквідацію основних засобів; придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку; витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Приписами п. 146.2 ПКУ передбачено, що амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд погоджується з доводами позивача щодо помилковості висновків відповідача, оскільки приписами п. 146.2 ст.146 ПКУ прямо передбачено, що нарахування амортизації обєкта основних засобів зупиняється у випадках його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації. Представником відповідача не надано суду доказів, які б свідчили про наявність підстав для зупинення нарахування амортизації основних засобів по філіям «Болградська СТО» ПАТ «ОДЕСА-АВТО», «Великомихайлівська СТО» ПАТ «ОДЕСА-АВТО», «Авангард-Автосервіс» ПАТ «ОДЕСА-АВТО».

Таким чином, суд прийшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.10.2016 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, судом встановлено наступне.

09.04.2014 року між ПрАТ «АвтоКапітал» та ПАТ «ОДЕСА-АВТО» укладено дилерський договір № 301/Д, згідно умов якого договором сторони визначають умови співпраці по реалізації продукції, надання послуг, проведенню рекламних кампаній, інструктаж персоналу, використанню знаків для товарів та послуг тощо з метою створення і підтримання високого авторитету торгівельних марок Даймлер АГ, в тому числі і Mercedes-Benz, Unimog, Evobus серед покупців та досягнення статутних завдань на території відповідальності.

В договорі визначено наступні терміни:

Дистрибютор ПрАТ «Автокапітал», уповноважене виробником на право ексклюзивних продажів продукції в Україні та організацію проведення передпродажної підготовки та після продажного обслуговування відповідно до договору на генеральне представництво від 10.05.2002 року, договору поставки автомобілів з ЗАТ «ЗАЗ» № 265 від 17.04.2007 року.

Дилерські договори договір про гарантійне та технічне обслуговування № 302/ГТО від 09.04.2014 року, договір поставки оригінальних запчастин та обладнання № 303/зч від 09.04.2014 року, договір № 304/ІК від 09.04.2014 року (консультаційні послуги), дилерський договір поставки автомобілів № 305 а/м від 09.04.2014 року, договір відповідального зберігання № 306/ВЗ від 09.04.2014 року.

Передпродажна підготовка комплекс робіт відповідно до ДСТУ 2323-93 «Автомобілі і фототехніка. Передпродажна підготовка.»

Післяпродажне обслуговування обслуговування автомобілів, повязане з проведенням гарантійних і комерційних ремонтів автомобілів, а також технічного обслуговування в гарантійний та післягарантійний період експлуатації.

Приписами п.2.4 зазначеного договору передбачено, що дилер зобовязаний, у тому числі:

2.4.3 Укласти з дистрибютором договори з після продажного обслуговування ремонту автомобілів, що регламентують права і обовязки дилера по виконання післяпродажного обслуговування і ремонту автомобілів, порядок і розміри компенсації за виконані гарантійні ремонти, протягом 20 календарних днів з моменту надання дистрибютором проектів таких договорів.

2.4.4 Здійснювати на умовах договорів з після продажного обслуговування та ремонту автомобілів після продажне обслуговування і ремонт автомобілів, у т. ч. придбаних покупцем у іншого дилера дистрибютора.

2.4.6 Співробітничати з дистрибютором відповідно до його інструкцій та вимог, якщо дистрибютор проводить спеціальну сервісну кампанію або кампанію по відкликанню автомобілів, та чітко і своєчасно виконувати всі вказівки дистрибютора та/або виробника щодо таких спеціальних сервісних кампаній.

Додатком 1 до зазначеного договору визначено процедуру розгляду звернень споживачів.

Згідно договору про гарантійне та технічне обслуговування №м 302/ГТО від 09.04.2014 року:

Кампанія заходи по відкликанню виробником автомобілів з метою запобігання або виправлення в них масових виробничих дефектів і недоліків, які виникають у гарантійний та післягарантійний період експлуатації.

Пунктами 2.5,2.6 зазначеного договору визначено:

Процедура гарантійного та технічного обслуговування автомобілів регулюється відповідно до вимог дистрибютора, «Керівництва по гарантії для України»/ Керівництва по політиці і процедурам гарантії, а також українським законодавством.

На кожен автомобіль, проданий на території відповідальності поширюється гарантія, яку надає дистрибютор на будь-які дефекти, крім зазначених у п. 2.9 і 2.10 на певні періоди, що визначені п. 2.6.

Так, п.2.9 визначено, що гарантія на автомобілі не поширюється, якщо:

На автомобілі виконувалися будь-які роботи третіми особами, що не є офіційними дилерами, а також, якщо такі роботи призвели до зміни оригінальних характеристик і технічних даних, або якщо оригінальні деталі замінювались деталями іншого походження.

Пошкодження виникло внаслідок неправильного технічного обслуговування, неправильної експлуатації, перевантаження (навіть тимчасового), помилкових дій водія або ремонтних робіт, виконаних сервісними станціями, не уповноваженими дистрибютором.

Якщо автомобіль бере участь в будь-яких заходах спортивного характеру або експлуатується в умовах, що не відповідають рекомендаціям продавця, у т. ч. з недотриманням регламенту технічного обслуговування.

Пунктом 2.14 договору передбачено, що гарантія не поширюється на витратні матеріали та «елементи, які швидко зношуються» або на запчастини, які вважаються частиною звичайних експлуатаційних витрат під час обслуговування автомобіля, відповідальність за заміну яких несе покупець.

Дистрибютор за власним розсудом відремонтує або замінить будь-який з «елементів, які швидко зношуються», якщо на думку дистрибютора він виявиться дефектним.

Підпунктом 3.1.4 зазначеного договору передбачено, що дилер зобовязаний здійснювати якісне та своєчасне усунення виробничих дефектів і недоліків, виявлених у процесі проведення передпродажної підготовки в гарантійний та післягарантійний період експлуатації автомобілів, за рахунок гарантійних зобовязань дистрибютора, якщо не буде встановлено, що ці дефекти чи недоліки виникли внаслідок природного зносу або невиконання покупцем рекомендацій виробника, викладених в сервісній книжці та посібниках (інструкціях) з експлуатації автомобіля або у інших випадках, визначених діючим законодавством України.

Згідно п.3.2.1 договору, дилер має право за роботи, виконані за цим договором, отримати від дистрибютора встановлене в кожному випадку відшкодування його витрат.

Дистрибютор у 60-денний термін після одержання від дилера документів згідно п.3.1.24 договору, зобовязаний компенсувати дилеру підтверджені дситрибютором витрати за виконані гарантійні роботи автомобілів, повязані його гарантійними зобовязаннями згідно даного договору ( п.3.3.2).

09.04.2014 року Генеральним директором ПрАТ «АвтоКапітал» затверджено процедуру оформлення та відшкодування гарантійних ремонтів автомобілів Mercedes-Benz, smart.

Аналогічні вимоги щодо здійснення гарантійного та технічного обслуговування передбачені договором від 09.04.2014 року № 0409АДО з додатками, укладеним між позивачем та ПАТ «Українська автомобільна корпорація».

На підтвердження виконання умов зазначених догорів представником позивача надано виписки по рахункам, акти виконаних робіт, податкові накладні (арк. с. 126- 308, т. 2), накз № 1/59/2 від 09.04.2014 року .

Відповідачем під час проведення перевірки також було досліджено договір купівлі-продажу автомобілів марки «Мерседес» від 29.12.2015 року № 552600324 з додатками, який з пояснень посадових осіб позивача під час перевірки являється типовим.

Перевіркою було встановлено не включення до складу рядку 1 Декларації вартості безоплатно наданих послуг технічного обслуговування та ремонту, а також безоплатно реалізованих запчастин на адресу фізичних та юридичних осіб на загальну суму ПДВ 2 279 226 грн., (перелік осіб та послуг згідно додатку № 6), в той час як реалізація вказаних послуг та товарів перевиставлялась в рамках договорів гарантійного та технічного обслуговування на адресу ПрАТ «АвтоКапітал» та ПАТ «Українська автомобільна корпорація».

Відповідно до положень п.185.1 ст. 185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами п. 187.1 ст. 187 ПКУ передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.

Приписами ч.1, ч.2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Статтею 8 вказаного закону передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно положень розділу VIII «Гарантійні зобовязання виконавця і їх установлення» Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 № 615, виконавець гарантує замовнику виконання передбачених договором послуг у повному обсязі.

Виконавець гарантує відповідність КТЗ, його складових частин (систем) у процесі технічного обслуговування та (або) ремонту вимогам технічної документації.

У гарантійних зобовязаннях виконавцем зазначаються його зобовязання щодо складових частин та систем, установлених на КТЗ, зобовязання щодо виконаних робіт, початок гарантійного строку і його тривалість.

Гарантійні зобовязання виконавця стосовно виконаних робіт (операцій) з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем) наведено у додатку 4 до цих Правил.

Гарантійні зобовязання виконавця не поширюються на складові частини (системи), надані йому замовником.

Якщо замовник відмовляється оплачувати роботи з приведення у задовільний технічний стан складових частин та систем, що негативно впливають на ресурс відремонтованих та (або) тих, що обслуговувалися, виконавець не надає гарантійних зобовязань, про що зазначається в акті передавання-приймання КТЗ та договорі.

Початок гарантійного строку обчислюється з дня передачі замовнику КТЗ чи його складових частин (систем). У разі відправлення відремонтованих складових частин (систем) КТЗ поштою гарантійний строк обчислюється від дня доставки складової частини замовнику, а якщо складова частина потребує спеціального встановлення (підключення) або складання - від дня його здійснення. Складання здійснюється виконавцем або третьою стороною, якщо це передбачено відповідним договором.

Гарантійний строк збільшується на час перебування КТЗ чи його складової частини в гарантійному ремонті або технічному обслуговуванні у виконавця. Зазначений час обчислюється від дня, коли замовник звернувся до виконавця з претензією.

Гарантійний строк на послуги з регламентованого виробником технічного обслуговування КТЗ чи їх складових частин, що передбачене їх інструкцією (настановою) з експлуатації чи сервісною книжкою, а в разі їх відсутності - Положенням про технічне обслуговування і ремонт, установлюється не меншим, ніж період до наступного періодичного технічного обслуговування.

Гарантійні зобовязання не встановлюються на виконання прибирально-мийних робіт, заправлення автомобільним паливом.

Разом з претензією, предявленою на послуги з технічного обслуговування та (або) ремонту, має бути наданий документ (накладна, квитанція, платіжне доручення, наряд-замовлення, договір тощо), що підтверджує оплату замовником вартості послуг з технічного обслуговування та (або) ремонту, а також на якому є запис, що містить покази опломбованого лічильника пробігу на спідометрі (тахографі) КТЗ, дату надання послуг, підпис відповідальної особи виконавця, скріплений печаткою виконавця (за наявності).

Гарантійні зобовязання виконавця, що визначають безпеку транспортного засобу, установлюються не меншими за встановлені в додатку 4 до цих Правил для КТЗ та їх складових частин (систем), що перебували в експлуатації не більш як 5 років.

Гарантійні зобовязання можуть зменшуватися залежно від строку перебування КТЗ чи його складових частин в експлуатації:на 10 % - для строку експлуатації 5 - 8 років;

на 20 % - для строку експлуатації понад 8 років.

Інформацію щодо заповнення гарантійного талона колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) наведено в додатку 5 до цих Правил.

Судом досліджено додаток № 6 до акту перевірки в якому визначено перелік субєктів господарювання, що отримали безоплатні послуги технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а також запчастин та докази, що надані представником позивача а саме: заяви, акти виконаних робіт, наряди-замовлення, гарантійні модулі виробника на проведення ремонту, акти приймання-передачі автомобілів по VIN-кодам автомобілів, що визначені у додатку 6 до акту перевірки.

На думку суду, надані представником позивача докази підтверджують факт надання позивачем саме гарантійних послуг, оскільки їх виконано у відповідності до укладених між сторонами зазначених вище договорів, згідно яких вбачається можливість дистрибютора надавати гарантійні послуги і у післягарантійний період і щодо «елементів, які швидко зношуються», якщо на думку дистрибютора вони виявляться дефектними.

При цьому суд зазначає, що позивачем такі послуги надано у відповідності до затвердженої процедури оформлення та відшкодування гарантійних ремонтів автомобілів та з належним чином оформленими первинними документами, до яких у відповідача не виникло зауважень при проведенні перевірки.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.10.2016 року.

При цьому суд зазначає, що надані представником позивача договір купівлі-продажу автомобіля № НОМЕР_6 від 07.03.2017 року та додаток № 2 до цього договору не приймаються судом до уваги при прийнятті рішення, оскільки зазначений договір був складений у 2017 році, що не входить до періоду, за який проведено перевірку.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 13.10.2016року, про суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку з доходів фізичних осіб 2 964 228,86грн. з урахування штрафних санкцій на суму 507 179, 96грн. та пені на суму 428 329,07 (відповідно до п.п. 129.1.3. п. 129.1 ст. 129 ПК України), суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем у перевіряємому періоді було надано послуги фізичним особам безоплатно, чим порушено підпункт «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п. 167.1, ст. 167, пп.168.1.1 п.168.1, ст. 168 ПКУ, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 2 028 719, 83 грн.

Приписами ст.. 162 передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно положень ст. 163 ПКУ, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до ст. 164 ПКУ, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Відповідно до положень пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Положеннями пп.165.1.12 п.165.1 ст. 165 ПУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: вартість товарів, які надходять платнику податку як гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості товарів, надана платнику податку в разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ніж ціна придбання таких товарів.

Оскільки судом встановлено, що позивачем надавалися гарантійні послуги відповідно до укладених договорів, висновки контролюючого органу є помилковими, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підласе скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 13.10.2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 29203,90 грн. за порушення законодавства про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки відповідачем вказано, що перевіркою філії «Автоцентр-Балтський», згідно акту-довідки № 243/15-32-14-01/35050935 від 08.08.2016 року, встановлено не оприбуткування готівкових коштів в прошнурованій та належним чином зареєстрованій книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 5840,78 грн., а саме: за 08.01.2015 року 1117,70 грн., за 06.07.2015 року 1851,68 грн., за 07.07.2015 року 1980, 16 грн., за 08.07.2015 року 891,24 грн., чим порушено вимоги п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, із змінами та доповненнями.

Згідно приписів п. 2.6 Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.4.2 Положення, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5)

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу. Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Пунктом 1 Указу Президента України № 4363/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення з регулювання обігу готівки» передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

При цьому, суд зазначає, що вказаним указом не передбачено застосування штрафних санкцій до юридичної чи фізичної особи у випадку не оприбуткування готівкових коштів в прошнурованій та належним чином зареєстрованій книзі обліку розрахункових операцій, а саме у випадку неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тоді як філія ПАТ «ОДЕСА-АВТО» надавала послуги з виготовленням фіскального звітного чеку, без належним чином зареєстрованої книги обліку розрахункових операцій, у зазначені періоди.

Таким чином, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 13.10.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 70, 71, 86, 159-164, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 15.12.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_2 від 13.10.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_3 від 13.10.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_4 від 13.10.2016 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо