Рішення № 6777823, 12.11.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2009 р.Справа № 14/279(5/22) Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів Колодій С.Б. - головуючого, суддів: Коротченко Л.С., Шевчук О.Б. розглянув у судовому засіданні справу № 14/279(5/22)

за позовом відкритого акціонерного товариства “Заваллівський графітовий комбінат”, Кіровоградська область, Гайворонський район, смт. Завалля

до відповідача 1 – Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції, Кіровоградська область, м. Гайворон

відповідача 2 – приватного підприємства “Екосплав”, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

відповідача 3 – Правобережної товарної біржі, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – товариства з обмеженою відповідальністю “Національний центр по розвитку атомної енергетики”, м. Київ

про визнання недійсними договорів

Представники:

позивача - Плаха А.В., довіреність № 401 від 24.10.07;

відповідача - Гайворонської МДПІ - Янкул О.О., довіреність № 5 від 10.12.08;

відповідача - ПП "Екосплав" - Дерій А.О., довіреність № 1/08 від 15.12.08;

відповідача - Правобережної товарної біржі - участі не брав;

третьої особи - Геращенко М.В., довіреність № 14-1 від 10.10.07.

У судовому засіданні 05.11.2009р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 16:30 12.11.2009р.

Відкрите акціонерне товариство “Заваллівський графітовий комбінат” (далі по тексту – ВАТ) звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними договору купівлі-продажу майна №89 від 21.08.2007 р., укладеного між Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією (далі по тексту – МДПІ), Правобережною товарною біржею та Приватним підприємством “Екосплав” (далі по тексту – ПП), договору продажу права на стягнення боргу від 27.08.2007 р., укладеного між Гайворонською МДПІ та ПП “Екосплав” та договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007 р., укладеного між ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та Гайворонською МДПІ.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2008 р. позовні вимоги задоволено повністю, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. апеляційні скарги Гайворонської МДПІ і ПП “Екосплав” залишені без задоволення, рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2008 р. у справі без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2008 р. касаційні скарги Гайворонської МДПІ та ПП “Екосплав” задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2008 р. у справі №5/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2008 р. позивач стверджує, що спірні договори укладені з порушенням діючого законодавства, а саме договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007 р. не підписаний повноважним представником ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та не засвідчений його печаткою, станом на момент укладення спірних договорів заборгованості ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” перед позивачем в розмірі 1 660 563,21 грн. по договорах №37\99 від 08.06.1999 р., №13-1 від 18.02.2002 р. не існувало, отже була відсутня дебіторська заборгованість ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики”, яка є предметом спірних договорів купівлі-продажу.

Посилаючись на статтю 1 Господарського процесуального кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. №18-рп\2004, пункт 4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5\111 від 12.03.1999 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” позивач зазначає, що укладені між відповідачами спірні договори безпосередньо зачіпають законні права та інтереси ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, пов'язані з реалізацією права на пред'явлення векселів та отримання по них грошових коштів, а саме користуванням власним матеріальним благом, що безпосередньо впливає на фінансовий стан та діяльність позивача.

Відповідач 1 – Гайворонська МДПІ заперечила позов та зазначила, що на виконання договору між ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” №37\99 від 08.06.1999 року та додаткової угоди від 15.07.1999 року до цього договору щодо оплати шляхом видачі простих безвідсоткових векселів третьою особою були видані векселі зі строком платежу з жовтня 2009 року по липень 2011 року. Зазначені векселі не відповідають вимогам до простих векселів, визначених статтею 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, а саме – назва “Простий вексель” викладена українською мовою, а тексти векселів викладені російською мовою, що позбавляє векселі сили простого векселя. Посилаючись на акт звіряння розрахунків, складений між векселеотримувачем - ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та векселедавцем - ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” дебіторська заборгованість станом на 01.12.2006 року становить 1 660 563,21 грн., що підтверджує виникнення саме дебіторської заборгованості за угодами, а не за векселями.

Крім того, державна податкова інспекція вважає додаткові угоди, за якими був змінений порядок розрахунків з безготівкового на розрахунок простими безвідсотковими векселями, укладені з порушенням вимог Статуту ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, а саме пункту 8.2.4 розділу 8.

Відповідач 1 констатує, що відповідно до особового рахунку податкова заборгованість позивача станом на 02.02.2007 року склала 1 546 114,09 грн., станом на дату підписання договору від 30.07.2007 р. податкова заборгованість склала 1 567 698,85 грн. та посилаючись на підпункт 10.1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначає, що податковим керуючим за участю представника позивача 02.02.2007 р. складено акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, а саме – дебіторська заборгованість на суму 1 660 563,21 грн.

Відповідач 1 вказує, що всі договори, які є предметом позову, укладалися відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідач 2 став переможцем торгів.

Відповідач 2 – приватне підприємство “Екосплав” заперечуючи позов зазначає, що наявність векселів ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” у ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” вказує на те, що позивач не передавав їх Гайворонської МДПІ для примусової реалізації, будь-яких прав на векселі жодна із сторін спору не заявляла, отже майнові права позивача, які випливають з векселів не порушувалися та й порушені бути не могли. Майнові права на предмет купівлі-продажу за договором №89 від 21.08.2007 року, стверджує відповідач 2, належали продавцю Гайворонській МДПІ на підставі акту опису активів від 02.02.2007 р., виділених самостійно позивачем, як платником податків. Відповідач 2 також зазначає, що рішення та дії Гайворонської МДПІ з продажу активів позивачем не оскаржувалися. При цьому, на момент укладення договору купівлі-продажу майна №89 від 21.08.2007 р., позивач не був його стороною, йому не належали майнові права на предмет договору, а тому його права не могли бути порушені.

Відповідач 2, посилаючись на норми статей 15,16 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України стверджує, що оскільки права позивача укладанням договору №89 від 21.08.2007 р. не порушувалися, у нього було відсутнє право на позов, а тому предмет спору відсутній і справа має бути припинена за відсутністю предмету спору на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач 3 відзив на позов не подав, представник відповідача 3 у судовому засіданні участі не брав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення №60810.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

08.06.1999 р. між ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, як Продавцем, та ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики”, як Покупцем, укладено договір №37\99, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити в порядку і строки визначені договором цілісний майновий комплекс збагачувальної фабрики ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”.

Згідно розділу 2 договору ціна майна визначена за згодою сторін і склала 1 465 488,74 грн., в тому числі ПДВ, та встановлена безготівкова форма розрахунків в строк до 31.12.2009 року.

18.02.2002 р. між ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, як Продавцем, та ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики”, як Покупцем, укладено договір №13-1\2002, за умовами якого Продавець зобов'язується продати техніку та обладнання, обумовлене договором, а Покупець прийняти та оплатити це майно в порядку і строки визначені договором за ціною 618 000,00 грн. шляхом проведення розрахунку у безготівковій формі.

15.07.1999 р. сторонами по договору №37\99 від 08.06.1999 р. укладено додаткову угоду до договору, згідно якої ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики”, як платник, передає, а ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, як отримувач платежу, в рахунок виконання зобов'язань по договору приймає прості безвідсоткові векселі.

На виконання зазначеної додаткової угоди сторонами по договору складено акт приймання-передачі від 15.07.1999 р. п'яти простих векселів №3229710331 номінальною вартістю 385 063,21 грн. строком платежу 01.10.2009 р., №3229710332 номінальною вартістю 250 000,00 грн. строком платежу 30.01.2010 р., №3229710333 номінальною вартістю 250 000,00 грн. строком платежу 30.07.2010 р., №3229710334 номінальною вартістю 250 000,00 грн. строком платежу 30.04.2011 р., №3220710335 номінальною вартістю 250 000,00 грн. строком платежу 30.07.2011 р., загальна номінальна вартість векселів склала 1 385 063,21 грн.

20.02.2002 р. сторонами по договору №13-1\2002 від 18.02.2002 р. укладено додаткову угоду до договору, згідно якої ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики”, як платник, передає, а ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, як отримувач платежу, в рахунок виконання зобов'язань по договору приймає простий безвідсотковий вексель.

На виконання зазначеної додаткової угоди сторонами по договору складено акт приймання-передачі від 28.02.2002 р. простого векселя №3229712101 номінальною вартістю 618 000,00 грн. строком платежу 22.07.2015 р.

Будь-яких доказів визнання недійсними додаткових угод від 15.07.1999 р., від 20.02.2002 р. до договорів №37\99 від 08.06.1999 р., №13-1\2002 від 18.02.2002 р. відповідно, сторони суду не надали.

Слід зазначити, що рішенням арбітражного суду Кіровоградської області від 25.07.2000 р., що набрало законної сили, по справі №166\05-01\2386\9-18\5-184, за позовом державної податкової інспекції у Гайворонському районі до ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” про визнання недійсним договору №37\99 від 08.06.1999 р. у задоволенні позову відмовлено. В даному рішенні арбітражним судом Кіровоградської області надано оцінку додатковій угоді від 15.07.1999 р. до договору №37\99 від 08.06.1999 р., як такої що підписана від імені ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” президентом (головою) правління Місютинським В.В., який діяв у межах, наданих йому повноважень, згідно пункту 8.4.6 Статуту товариства та протоколу засідання ради акціонерів від 06.04.1999 р. №8.

Отже твердження Гайворонської МДПІ, що додаткові угоди укладені з порушенням чинних на момент їх укладення законодавства та Статуту ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” є недоведеними та не можуть бути прийняти судом.

На момент видачі векселів був чинним Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”. Відповідно до зазначеного закону вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів – простий, переказний.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 №2374-ІІІ (із змінами, внесеними Законом №364-ІУ від 25.12.2002) у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4283\4284 від 12.08.2009 р. судово-технічної експертизи документів, призначеної ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2009 р. в рамках даної справі, бланки наданих на дослідження простих векселів за №3229710331 від 15.07.1999 р. на суму 385 063,21 грн. та за №№3229710332-3229710335 від 15.07.2009 р. на суму 250 000,00 грн. кожний, є відповідними безсумнівним бланкам простих векселів аналогічного зразка та відповідними вимогам “Правил виготовлення і використання вексельних бланків”, затверджених постановою КМУ і НБУ від 10.09.1992 р. №528.

Будь-яких доказів визнання вищезазначених векселів недійсними або такими, що містять дефект форми, сторони суду не надали.

Отже, враховуючи додаткові угоди від 15.07.1999 р., від 20.02.2002 р. до договорів №37\99 від 08.06.1999 р., №13-1\2002 від 18.02.2002 р. відповідно та акти приймання-передачі від 15.07.1999 р., 28.02.2002 р. простих векселів з моменту передачі ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” простих векселів, у третьої особи припинилися грошові зобов'язання за договорами №37\99 від 08.06.1999 р. та №13-1\2002 р. та виникли грошові зобов'язання щодо платежів за векселями в строки до 01.10.2009 р. 385 063,21 грн. (вексель №3229710331), до 30.01.2010 р. 250 000,00 грн. (вексель №3229710332), до 30.07.2010 р. 250 000,00 грн. (вексель №3229710333), до 30.04.2011 р. 250 000,00 грн. (вексель № 3229710334), до 30.07.2011 р. 250 000,00 грн. (вексель №32229710335), до 22.07.2015 р. 618 000,00 грн. (вексель №3229712101).

При цьому слід зазначити, що вартість майна за договором №37\99 від 08.06.1999 р. складала 1 465 488,74 грн. Передавши позивачу векселі на загальну суму 1 385 063,21 грн., у ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” залишилися грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором в розмірі 80 425,53 грн., які згідно довідки ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” №25 від 29.01.2009 р. в період з 08.06.1999 р. по 15.07.1999 р. в результаті взаєморозрахунків між сторонами погашено, що позивач підтверджує відомістю відвантаження, відпуску та реалізації продукції та матеріальних цінностей та зазначає, що дана відомість на час розгляду справи є єдиним документальним підтвердженням вищезазначених взаєморозрахунків, так як інші документи не збереглися в зв'язку з минувшим терміном їх зберігання.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999 р., зареєстрованого Мін'юстом України 25.10.1999 р. за №725\4018 дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку, що з моменту підписання ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” актів приймання-передачі векселів від 15.07.1999 р., 28.02.2002 р. з урахуванням проведених взаєморозрахунків між сторонами на суму 80 425,53 грн., у позивача не існувало дебіторської заборгованості по договору №37\99 від 08.06.1999 р. в розмірі 1 465 488,74 грн., по договору №13-1\2002 р. в розмірі 618 000,00 грн.

Даний висновок підтверджується актом Гайворонської МДПІ від 14.10.2009 р. №301\23-10\00282056 “Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” з питань відображення в податковому обліку операції з реалізації на відкритих торгах дебіторської заборгованості ТОВ “Національний центр розвитку атомної енергетики” перед ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” на адресу ПП “Екосплав”, в якому зафіксовано, що згідно даних копії головної книги та журналів-ордерів по рахунку 182 “Довгострокові векселі одержані” за 2007 рік станом на 01.08.2007 р. на балансі підприємства по бухгалтерському рахунку 182 рахувались довгострокові векселі одержані у сумі 1 660 563,21 грн., в тому числі векселі №3229710331 номінальною вартістю 385 063,21 грн. строком платежу 01.10.2009 р., №3229710332 номінальною вартістю 250 000,00 грн. строком платежу 30.01.2010 р., №3229710333 номінальною вартістю 250 000,00 грн. строком платежу 30.07.2010 р., №3229710334 номінальною вартістю 250 000,00 грн. строком платежу 30.04.2011 р., №3220710335 номінальною вартістю 250 000,00 грн. строком платежу 30.07.2011 р., №3229712101 номінальною вартістю 234 000,00 грн. строком платежу 22.07.2015 р., в зв'язку з тим, що на 01.08.2007 р. вексель №3229712101 погашено в сумі 384 000,00 грн. на балансі підприємства номінальна вартість векселя з урахуванням суми погашення становить 234 000,00 грн.

Гайворонською МДПІ під час перевірки встановлено, що згідно наданих для перевірки документів бухгалтерського і податкового обліку, іншої дебіторської заборгованості ТОВ “Національний центр з розвитку атомної енергетики” перед ТОВ “Заваллівський графітовий комбінат”, окрім тої, що рахувалася на балансі платника податків станом на 01.08.2007 р. по рахунку 182 “Довгострокові векселі одержані” у сумі 1 660 563,21 грн., не існувало.

Актом перевірки Гайворонської МДПІ від 14.10.2009 р. також зафіксовано, що згідно наданих для перевірки документів та пояснень головного бухгалтера підприємства, ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. не здійснювало операції з реалізації цінних паперів.

Згідно особового рахунку ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” податкова заборгованість підприємства перед бюджетом станом на 02.02.2007 р. складала 1 546 114,09 грн., станом на 30.07.2007 р. складала 1 567 698,85 грн.

Порядок погашення податкового боргу платників податків перед бюджетом регламентується спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними.

Наказом ДПА України №439 від 19.09.2003 р., який зареєстровано в Мін'юсті України 13.10.2003 р. за №926\8247 затверджено Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку залучення додаткових джерел погашення податкового боргу здійснюється на підставі рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків (далі – Рішення), підписаного керівником органу стягнення – податкового органу (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу за формою згідно з додатком 1.

У випадках, визначених цим Порядком, Рішення може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу самостійно залучених джерел сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу, або неможливості їх продажу.

За приписами пунктів 4.1, 4.2 Порядку на податковий орган, як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості, а саме (але не виключно) – дебіторська заборгованість від продажу готової продукції, товарів, робіт та послуг; дебіторська заборгованість працівників, акціонерів перед підприємствами; інші види дебіторської заборгованості.

Визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Реалізації підлягає лише та дебіторська заборгованість, яку можна використати як джерело погашення податкового боргу (реальну до стягнення).

Згідно пунктів 4.5, 4.6, 4.8 Порядку переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторська заборгованість), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного в письмовій формі між платником податків та податковим органом.

Платник податків передає податковому органу всі документи, що свідчать про право вимоги, і відповідає за недійсність переданої вимоги.

Платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги.

19.04.2004 р. начальником Гайворонської МДПІ прийнято рішення №1 про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платників податків ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, при цьому при прийнятті рішення державним податковим органом не визначено вид активів платника податків, які підлягають продажу.

22.01.2007 р. податковим керуючим ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, призначеним наказом Гайворонської МДПІ від 21.03.2005 р. №26, складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави на суму 2 496 588,05 грн., а саме векселів №№3229710331-3229710335, 3225060498, 3229712101 на загальну суму 1 660 563,21 грн., яку названо дебіторською заборгованістю ТОВ “Національний центр з розвитку атомної енергетики”, а також незавершене будівництво (реконструкція і розширення Заваллівського графітового комбінату) на суму 809 389,43 грн., котельня (незавершене будівництво) на суму 26 635,41 грн.

02.02.2007 р. за підписом голови правління ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та податкового керуючого Гайворонської МДПІ складено акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, а саме векселів №№3229710331-3229710335, 3225060498, 3229712101 на загальну суму 1 660 563,21 грн. з зазначенням строку їх погашення, починаючи з 01.10.2009 р. по 22.07.2015 р., яка зазначена як дебіторська заборгованість ТОВ “Національний центр з розвитку атомної енергетики”.

Вищезазначені акти опису активів підтверджують існування у позивача на час складення актів простих векселів №№ 3229710331-3229710335, 3229712101, як доказу здійснення ТОВ “Національний центр з розвитку атомної енергетики” оплати за договорами №37\99 від 08.06.1999 р.,№13-1\2002 від 18.02.2002 р.

Визначення номінальної вартості векселів, зазначених в актах опису активів, як дебіторської заборгованості ТОВ “Національний центр з розвитку атомної енергетики” є суду незрозумілим, оскільки дебіторська заборгованість передбачає наявність боргу, строк сплати якого настав, тобто отримувач має право вимагати такої сплати, а боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості, тоді як акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 02.02.2007 р. містить відомості щодо строків погашення векселів, починаючи лише з 01.10.2009 р.

30.07.2007 р. між ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, в особі голови правління Горбатюка Віталія Васильовича і Гайворонської МДПІ, в особі начальника Клименко Юрія Олександровича на підставі пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків.

За умовами даного договору позивач передав відповідачу 1 право на отримання з ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” дебіторської заборгованості, яка забезпечена векселями, на суму 1 660 563,21 грн. За цим договором, податковий орган одержав право на продаж права на отримання забезпеченої вказаними векселями заборгованості ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” перед платником податків з подальшим спрямуванням вирученої суми в рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 статті 215 цього Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Правилами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007 р. позивач стверджує, що ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” в особі голови правління не укладав з Гайворонською МДПІ даний договір та не передавав права податковому органу на отримання з ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” заборгованості в сумі 1 660 563,21 грн., підпис на договорі виконано невідомою позивачу особою, а відтиск печатки зроблений за допомогою технічних засобів на зразок кольорового ксероксу чи принтеру.

З метою підтвердження своїх доводів позивач звернувся до господарського суду з клопотання про призначення експертизи договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007 р.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2009 р. призначена комплексна судова експертиза по справі, яка поєднала проведення почеркознавчої та технічної експертизи документів.

За висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4283\4284 від 12.08.2009 р. судово-технічної експертизи документів по справі в наданому на дослідження договорі про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007 р., укладеному між ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та Гайворонською МДПІ, відтиск печатки від імені ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” нанесений не печаткою ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, а є її кольоровим зображенням, виконаним шляхом монтажу за допомогою кольорового лазерного принтера персонального комп'ютера.

За висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4282 від 26.08.2009 р. підпис від імені Горбатюка Віталія Васильовича в графі “підпис В.В. Горбатюк” у договорі про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007 р. виконаний не Горбатюком Віталієм Васильовичем, а іншою особою.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що на укладення договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків не було волевиявлення ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, що порушує вимоги частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до вимог пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За умовами даного договору ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, як платник податків, передає податковому органу неіснуючу дебіторську заборгованість, а отже у податкового органу не може виникнути право на отримання з іншої особи, а саме з ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” заборгованості в сумі 1 660 563,21 грн.

У договорі від 30.07.2007 року визначено, що дебіторська заборгованість позивача забезпечена векселями. Навіть при наявності такої заборгованості, на яку видані векселя, право на отримання коштів за векселем є векселедержатель. Вексельне законодавство встановлює порядок передачі права на отримання коштів за векселем – шляхом індосаменту і шляхом цесії. При цьому, механізм переуступки векселя новому кредиторові за індосаментом передбачає фактичну передачу індосованого векселя наступному векселедержателеві, оскільки лише фактично володіючи переданим векселем він може реалізувати свої права, що визначені векселем. Цесія – це уступка вимог за зобов'язанням іншій особі. У вексельному законодавстві цесія може здійснюватися і у вигляді окремого договору, але в обов'язковому порядку передаватися має право вимоги за векселем (а не взагалі дебіторська заборгованість) і передача самого векселя.

Про відсутність волевиявлення ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” на переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків Гайворонської МДПІ та неможливість настання реальних правових наслідків, що обумовлені договором свідчить і той факт, що Гайворонська МДПІ не отримала від ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” документів, що свідчать про право вимоги, як це передбачено Порядком використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України господарський суд визнає недійсним договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007 р.

Незважаючи на вищевикладені обставини, в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, норм Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом ДПА України №439 від 19.09.2003 р., зареєстрованого в Мін'юсті України 13.10.2003 р. за №926\8247, керуючись лише довідкою Гайворонської МДПІ від 06.08.2007 р. про стан розрахунків між ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” та ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” станом на 01.08.2007 р., не маючи документів, що підтверджують дебіторську заборгованість ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” перед позивачем, Гайворонська МДПІ, Правобережна товарна біржа, ПП “Екосплав”, відповідно до результатів проведеного аукціону, укладають договір купівлі-продажу №89 від 21.08.2007 р. про продаж ПП “Екосплав” дебіторської заборгованості ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики”, що належить ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” вартістю 846 887,24 грн., з урахуванням ПДВ.

27.08.2007 р. ПП “Екосплав” та Гайворонська МДПІ укладають договір продажу права на стягнення, за умовами якого Гайворонська МДПІ передає, а ПП “Екосплав” приймає право по стягненню з контрагента ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики” грошових вимог в розмірі 1 660 563,21 грн., які належали ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” - боржника перед бюджетом на підставі договорів №37\9 від 08.06.1999 р., №13-1\2002 р. від 18.02.2002 р., №б\н від 14.03.2000 р. на купівлю збагачувальної фабрики, гірничого обладнання.

Згідно пункту 1.2 договору право на стягнення зазначених грошових вимог перейшло до Гайворонської МДПІ за договором про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007 р.

За змістом пункту 1.4 в силу укладеного договору ПП “Екосплав” стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із Основного договору відносно одержання від дебітора сум основного боргу в розмірі 1 660 653,21 грн.

Приймаючи до уваги відсутність доказів передачі податковому органу позивачем права на отримання суми заборгованості з іншої особи – ТОВ “Національний центр по розвитку атомної енергетики”, відсутність дебіторської заборгованості даної особи перед ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” по договорам №37\9 від 08.06.1999 р., №13-1\2002 р. від 18.02.2002 р. та, як наслідок, порушення сторонами при укладанні договорів №89 від 21.08.2007 р., №б\н від 27.08.2007 р. вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, норм Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом ДПА України №439 від 19.09.2003 р., зареєстрованого в Мін'юсті України 13.10.2003 р. за №926\8247, та враховуючи вимоги пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, господарський суд визнає недійсними договір купівлі-продажу №89 від 21.08.2007 р., договір продажу права на стягнення боргу від 27.08.2007 р.

При цьому, заперечення ПП “Екосплав” з посиланням на норми статей 15,16 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського процесуального кодексу України щодо того, що права позивача укладанням договору №89 від 21.08.2007 р. не порушувалися, у нього було відсутнє право на позов, а тому предмет спору відсутній і справа має бути припинена за відсутністю предмету спору на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом не приймаються в силу наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Поняття “охоронюваний законом інтерес” визначено Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, як прагнення до користування конкретним матеріальним та\або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно пункту 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5\111 від 12.03.1999 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, позивачем у справі про визнання договору недійсним крім контрагентів за договором, може бути підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Укладені між відповідачами спірні договори безпосередньо зачіпають законні права та інтереси ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат”, які пов'язані з реалізацією права на пред'явлення векселів та отримання по них грошових коштів. Іншим способом повернути своє право на отримання коштів за векселями, за якими позивач є векселедержателем, інакше як шляхом визнання договорів про передачу цього права недійсними, неможливо. Охоронюваний законом інтерес позивача у цьому випадку є прагнення до користування власним матеріальним благом у вигляді отримання грошових коштів за векселями, що безпосередньо може вплинути на фінансовий стан та діяльність позивача.

З матеріалів справи вбачається, що після укладання спірних угод, а саме 27.09.2007 р., ПП “Екосплав” звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовними вимогами, в тому числі і до позивача, які ґрунтуються саме на спірних договорах (справа №5\229). Задоволення позовних вимог ПП “Екосплав” за спірними договорами унеможливить реалізацію права ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” на отримання по векселям грошових коштів, що порушить охоронювані законом інтереси позивача.

Отже, єдиним можливим та законним способом захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів для ВАТ “Заваллівський графітовий комбінат” було звернення до господарського суду про визнання недійсними спірних договорів.

Керуючись статтями 33,34,44,49,75,82,84,85,116,117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсними:

договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007р., укладений між відкритим акціонерним товариством "Заваллівський графітовий комбінат" та Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією;

договір купівлі-продажу № 89 від 21.08.2007р., укладений між Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією, Правобережною товарною біржею та приватним підприємством "Екосплав;

договір продажу права на стягнення боргу від 27.08.2007р., укладений між Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією та приватним підприємством "Екосплав".

Стягнути з Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (Кіровоградська обл., м. Гайворон, вул. Кірова, 39/88, ідентифікаційний код 22217541) на користь відкритого акціонерного товариства "Заваллівський графітовий комбінат" (Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, смт. Завалля, ідентифікаційний код 00282056) витрати по сплаті державного мита в сумі 28,33 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33 грн. та витрати пов'язані з проведенням оплати судової експертизи в сумі 1 226,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з приватного підприємства "Екосплав" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Світлогірська, 74-а, ідентифікаційний код 31550475) на користь відкритого акціонерного товариства "Заваллівський графітовий комбінат" (Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, смт. Завалля, ідентифікаційний код 00282056) витрати по сплаті державного мита в сумі 28,33 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33 грн. та витрати пов'язані з проведенням оплати судової експертизи в сумі 1 226,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Правобережної товарної біржі (51931, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, 12, ідентифікаційний код 25957609) на користь відкритого акціонерного товариства "Заваллівський графітовий комбінат" (Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, смт. Завалля, ідентифікаційний код 00282056) витрати по сплаті державного мита в сумі 28,33 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39,33 грн. та витрати пов'язані з проведенням оплати судової експертизи в сумі 1 226,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Копії рішення направити учасникам судового процесу.

Головуючий суддя С.Б. Колодій

Суддя Л.С. Коротченко

Суддя О.Б. Шевчук