Рішення № 6777652, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/96-37/606 09.11.09 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоКомунального підприємства «Київський іподром» Простягнення 239350, 93 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:          Радзівіло Т.О., Цурка Н.О.

Від відповідача:           Панченко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Київський іподром” про стягнення 210543, 45 грн. основного боргу, 4750, 55 грн. трьох процентів річних та 24056, 93 грн. інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором №3202255 щодо оплати за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Спичак О.М.) від 16.02.2009 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі № 41/96.

Рішенням суду від 21.04.2009 р. у справі № 41/96, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р., позов задоволено частково, вирішено стягнути з Комунального підприємства “Київський іподром” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 4750, 55 грн. трьох процентів річних та 24056, 93 грн. інфляційних втрат; провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 210543, 45 грн. припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/96 в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський іподром»на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»3% річних у розмірі 4750, 55 грн., 24056, 93 грн. інфляційних втрат, 2393, 51 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі.

Справа № 41/96 відповідно до резолюції заступника Голови Господарського суду міста Києва передана на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 17.08.2009 р. даній справі присвоєно номер 41/96-37/606, розгляд справи призначено на 28.09.2009 р. о 12 год. 10 хв. за участю представників сторін.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що сплачені відповідачем грошові кошти не були зараховані в погашення боргу по сплаті річних, інфляції та судових витрат по цій справі, оскільки у платіжних дорученням, якими вони сплачувались, визначено призначення платежу –оплата за електроенергію.

Представник відповідача зазначив, що платіжними дорученнями № 18 від 02.03.2009 р., №29 від 04.03.2009 р., № 31 від 05.03.2009 р., № 35 від 06.03.2009 р., № 37 від 12.03.2009 р., № 39 від 13.03.2009 р., № 42 від 18.03.2009 р. та № 40 від 18.03.2009 р. Комунальним підприємством «Київський іподром»було сплачено 260784, 09 грн., а отже –повністю погашено борг щодо сплати основного боргу, річних відсотків та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 28.09.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 12.10.2009 р., про що представники сторін були повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 12.10.2009 р. представник позивача підтримав свою позицію, викладену у минулому судовому засіданні. Звернув увагу, що відповідачем не було подано у встановленому порядку зміни або уточнення призначень платежів у платіжних дорученнях, отже –грошові кошти сплачувались за електричну енергію.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був обізнаний належним чином.

Ухвалою суду від 12.10.2009 р. розгляд справи був відкладений до 09.11.2009 р., зобов’язано позивача надати суду письмові пояснення з необхідними доказами та посиланнями на нормативно-правові акти щодо порядку зарахування Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»сплачених споживачами електричної енергії грошових коштів в рахунок оплати за спожиту енергію або в рахунок сплати річних процентів та інфляційних втрат; зобов’язано відповідача надати суду письмові пояснення з необхідними доказами стосовно того, чи змінювалося ним призначення платежу за платіжними дорученнями № 18 від 02.03.2009 р., №29 від 04.03.2009 р., № 31 від 05.03.2009 р., № 35 від 06.03.2009 р., № 37 від 12.03.2009 р., № 39 від 13.03.2009 р., № 42 від 18.03.2009 р., № 40 від 18.03.2009 р., № 43 від 19.03.2009 р. та № 44 від 20.03.2009 р.

У судовому засіданні представник позивача надав суду витребувані письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 09.11.2009 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних пояснень суду не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Київський іподром" (далі –споживач, відповідач) було укладено договір № 3202255 на використання електричної енергії (далі - Договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу ,який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/96, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р., позов задоволено частково, вирішено стягнути з Комунального підприємства “Київський іподром” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 4750, 55 грн. трьох процентів річних та 24056, 93 грн. інфляційних втрат; провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 210543, 45 грн. припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/96 в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 210543, 45 грн. залишено без змін. Що стосується позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «Київський іподром»на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»3% річних у розмірі 4750, 55 грн., 24056, 93 грн. інфляційних втрат, 2393, 51 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то в цій частині судові рішення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі.

Підставою для скасування Вищим господарським судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/96 стало те, що поза увагою попередніх інстанцій залишилась та обставина, що на підставі наявних в матеріалах справи платіжних доручень відповідачем перераховано позивачу більшу суму грошових коштів, ніж заявлено останнім в позовній заяві.

В ході судового розгляду справи № 41/96-37/606 судом було досліджено матеріали справи та витребувано у сторін необхідні пояснення з приводу сплати відповідачем річних процентів, інфляційних втрат, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та встановлено наступне.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” 11 лютого 2009 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Київський іподром” про стягнення 210543, 45 грн. основного боргу, 4750, 55 грн. трьох процентів річних та 24056, 93 грн. інфляційних втрат у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором №3202255 щодо оплати за використану електричну енергію.

Комунальне підприємство «Київський іподром»платіжними дорученнями № 18 від 02.03.2009 р., №29 від 04.03.2009 р., № 31 від 05.03.2009р., № 35 від 06.03.2009 р., № 37 від 12.03.2009 р., №39 від 13.03.2009 р., № 42 від 18.03.2009 р., № 40 від 18.03.2009 р., № 43 від 19.03.2009 р. та № 44 від 20.03.2009 р. сплатило Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»260784, 09 грн., що більше за суму грошових коштів, заявлену до стягнення позивачем у даній справі.

Пунктом 9 Додатку 2Ж1 до договору № 3202255 від 19.01.1999 р. визначено, що в усіх випадках у призначенні платежу платіжного документа споживач зазначає: період, за який здійснюється оплата; дату та № рахунка-фактури; № договору; особовий рахунок; наявність у сумі платежу пені, ПДВ, відшкодування збитків тощо.

При цьому слід відзначити, що у платіжних дорученнях № 18 від 02.03.2009 р., №29 від 04.03.2009 р., № 31 від 05.03.2009р., № 35 від 06.03.2009 р., № 37 від 12.03.2009 р., №39 від 13.03.2009 р. та № 44 від 20.03.2009 р. у графі «призначення платежу»відповідачем визначено –«оплата за електроенергію. Згідно рах. № 3202255/2008-08/13 від 22.09.2008 р. З ПДВ.» У платіжних дорученнях № 42 від 18.03.2009 р., № 40 від 18.03.2009 р. та № 43 від 19.03.2009 р. в графі «призначення платежу»зазначено –«оплата за електроенергію. Згідно акту № 0003220 від 19.02.2009 р. З ПДВ.».

Таким чином, у жодному платіжному дорученні, наданому відповідачем, як призначення платежу не зазначалось про спрямування грошових коштів на сплату річних процентів, інфляційних втрат та судових витрат, понесених позивачем у даній справі.

Позивач при рознесенні платежів, які надходять на його рахунки, користується Положенням про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії від 2006 року, складеного на підставі Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник визначає повноту інформації з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

У відповідності до пункту 2.3. Положення про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії від 2005 р., за наявності в платіжному доручення повної інформації про платіж та посилання на документи, на підставі яких він здійснюється (номер, дата договору чи рахунку, номер рішення, наказу, постанови, ухвали суду, мирової угоди), кошти зараховуються як оплата спожитої енергії за зазначений період.

У відповідача судом були витребувані письмові пояснення з необхідними доказами стосовно того, чи змінювалося ним призначення платежу за платіжними дорученнями № 18 від 02.03.2009 р., №29 від 04.03.2009 р., № 31 від 05.03.2009 р., № 35 від 06.03.2009 р., № 37 від 12.03.2009 р., № 39 від 13.03.2009 р., № 42 від 18.03.2009 р., № 40 від 18.03.2009 р., № 43 від 19.03.2009 р. та № 44 від 20.03.2009 р.

Відповідач про зміну призначення платежу у встановленому законом порядку за вказаними платіжними дорученнями суду не повідомив та необхідних доказів не надав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави зараховувати сплачені відповідачем платіжними дорученнями № 18 від 02.03.2009 р., №29 від 04.03.2009 р., № 31 від 05.03.2009 р., № 35 від 06.03.2009 р., № 37 від 12.03.2009 р., № 39 від 13.03.2009 р., № 42 від 18.03.2009 р., № 40 від 18.03.2009 р., № 43 від 19.03.2009 р. та № 44 від 20.03.2009 р. грошові кошти в рахунок оплати річних процентів, інфляційної складової боргу та судових витрат у даній справі, тому позивачем правомірно було зараховано 260784, 09 грн. в рахунок оплати за електричну енергію, незважаючи на те, що сплачена сума більша за суму, заявлену до стягнення позивачем у даній справі.

Таким чином, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд стягнути з відповідача 4750, 55 грн. трьох процентів річних та 24056, 93 грн. інфляційної складової боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором №3202255 від 19.05.1999 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, який був перевірений судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4750, 55 грн. трьох процентів річних та 24056, 93 грн. інфляційної складової боргу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Комунального підприємства «Київський іподром» 4750, 55 грн. трьох процентів річних та 24056, 93 грн. інфляційної складової боргу підлягає задоволенню.

При цьому, оскільки відповідачем був сплачений основний борг позивачу після порушення провадження у справі, то витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов в частині стягнення 24056, 93 грн. інфляційної складової боргу та 4750, 55 грн. трьох відсотків річних задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства "Київський іподром" (03022, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 10, код ЄДРПОУ 00846346) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4 750 (чотири тисячі сімсот п’ятдесят) грн. 55 коп. 3 % річних, 24 056 (двадцять чотири тисячі п’ятдесят шість) грн. 93 коп. інфляційної складової боргу, 2 393 (дві тисячі триста дев’яносто три) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.