Рішення № 6777426, 13.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/659 13.11.09 За позовомПриватного підприємства «Компанія Екодім Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»

простягнення 6717,13 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Погорілець Р.В. –дов. № 14 від 24.09.2009 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Приватне підприємство «Компанія Екодім Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 6717,13 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо обслуговування автотранспортних засобів позивача.

Ухвалою від 02.10.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.10.2009 року.

В судовому засіданні 19.10.2009 року, представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.10.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 19.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 13.11.2009 року.

В судовому засіданні 13.11.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2009 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.11.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008 року між Приватним підприємством «Компанія Екодім Україна», іменоване надалі «Клієнт»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт», іменоване надалі «Компанія»(відповідач) був укладений договір № К 02997 (далі –Договір), відповідно до пункту 2.1 якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих платіжних карток.

Відповідно до пункту 2.2 Договору компанія надає послуги з обслуговування ПК клієнта згідно з пунктом 1.7 Договору, за кошторисом затвердженим директором торгового центру.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 при укладанні Договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в Додатку 2 до Договору. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії. Ціни на встановлений природний газ, нафтопродукти й інші товари та послуги встановлюється власником АГНКС, АЗС та інших торгових точок самостійно. При проведені взаєморозрахунків сторони керуються цінами, вказаними на чеках.

На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти в сумі 10012,62 грн. з яких 9240,00 грн. –за поставку природного газу та 772,62 грн. за персоналізацію та обслуговування пластикових карт, однак відповідач свої зобов’язання щодо обслуговування автотранспорту позивача виконав частково в сумі 6994,62 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 2245,84 грн., що підтверджується листом № 251 –В від 10.09.2009 року.

Крім того, позивач просить повернути кошти за обслуговування пластикових карт в сумі 369,26 грн. за сім місяці протягом яких такі послуги не надавались.

Відповідно до частини 2 пункту 10.2 договору, маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою та здати платіжні картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжних карток, проводиться звірка взаєморозрахунків та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

20 лютого 2009 року сторони підписали акт повернення пластикових карток у кількості двох штук.

19 серпня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.09.2009 року, яка залишена останнім без задоволення та належного реагування.

Як вбачається з матеріалів справи та вищезазначених правових норм, вищевказаний договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2615,10 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марина Раскової, 19, пов.10, оф. 1-2, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Приватного підприємства «Компанія Екодім Україна»(місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Якутська, 3, код ЄДРПОУ 33747593) 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 10 коп. - основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

17.11.2009 року