Ухвала суду № 67774156, 05.07.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/2935/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ДЖУГИ С.Д., КУШТАНА Б.П.

при секретарі ЧУЧЦІ А.В.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом заступника прокурора Закарпатської області А. Новікова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Берегівське лісове господарство», Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області і Державна екологічна інспекція в Закарпатській області, до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України А. Новікова на ухвалу Берегівського районного суду від 24 лютого 2017 року, -

встановила:

Заступник прокурора Закарпатської області А. Новіков діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України оскаржив ухвалу Берегівського районного суду від 24.02.2107, якою вищеназваний позов залишено без розгляду. Сторона вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки висновок про те, що позов пред'явлено прокурором без згоди Кабінету Міністрів України та без наведення підстав для такого звернення до суду є хибним. Заява прокурора відповідає вимогам ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 45, 119 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та іншим нормам законодавства і спрямована на захист прав держави на земельні ділянки лісогосподарського призначення. Зокрема, згода КМ України на таке представництво прокурором у суді не вимагається, КМ України обізнаний із фактом пред'явлення позову. Крім цього, ухвалою від 19.12.2016 провадження в справі було відкрито, тобто, було визнано відповідність звернення до суду із позовом вимогам цивільного процесуального закону. Посилаючись на ці обставини, на відсутність у суду належних підстав для залишення заяви без руху та для залишення позову без розгляду, сторона просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідач Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, ухвалу суду - залишити без змін. Посилається, зокрема, на відсутність передбачених законом підстав для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який сам спроможний вести справу і згода якого на представництво інтересів прокурором відсутня.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: прокурора Стойка П.М. та представника позивача КМ України Філіп М.М., які апеляцію підтримали, представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області Сатмарі Н.М., яка скаргу не визнала, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, суд приходить до такого.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із пред'явлення його прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України за відсутності згоди на це Уряду та, відповідно, відсутності у прокурора підстав для такого представництва. Висновок суду помилковий і не узгоджується з вимогами закону та матеріалами справи.

Як убачається з матеріалів справи, 23.11.2016 заст. прокурора Закарпатської області А. Новіков в інтересах держави в особі КМ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, ДП «Берегівське лісове господарство», Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області і Державна екологічна інспекція в Закарпатській області, пред'явив позов до ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки (а.с. 2-16 т. 1). Позивач просив визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Закарпатській області від 23.12.2013 № ЗК/2120485600:02:000/00001534 «Про затвердження проектної документації на земельну ділянку та передачу її у приватну власність ОСОБА_3»; витребувати земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1,816 га вартістю 1974900 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, із чужого незаконного володіння на користь держави в особі КМ України; вирішити питання про судові витрати. Позов мотивувався незаконністю, із порушенням норм ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 19, 20, 55-57, 84, 149 ЗК України, ст.ст. 5, 7, 8, 46, 51, 57, 58 ЛК України, інших норм законодавства, передачі земель лісогосподарського призначення, внаслідок чого на підставі ст.ст. 21, 328, 387, 388 ЦК України, інших законодавчих положень оспорений наказ підлягає скасуванню, а земельна ділянка - витребуванню.

Ухвалою судді Берегівського районного суду від 28.11.2016 заяву прокурора було залишено без руху через ненадання належної кількості копій окремих документів, незазначення ціни позову, відсутність належно оформленої заяви про забезпечення позову (а.с. 46-47 т. 1). На виконання ухвали до суду надійшла виправлена позовна заява із додатковими документами та заявою про забезпечення позову (а.с. 50-69 т. 1). Ухвалою судді від 08.12.2016 заяву про забезпечення позову залишено без руху через відсутність належного документа про сплату судового збору (а.с. 72-73 т. 1). Ухвалою судді Берегівського районного суду від 19.12.2016 відкрито провадження в справі, ухвалою від 21.12.2016 - забезпечено позов шляхом арешту спірної земельної ділянки та встановлення заборони її відчуження (а.с. 78-79, 85-86 т. 1). Таким чином, суддею було визнано відповідність заяви вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України, в т.ч., у розумінні відповідного представництва - і вимогам ст. 45 ч. 2 цього Кодексу.

У подальшому ухвалою від 17.02.2017 Берегівський районний суд у поряду, передбаченому ст.ст. 119, 120 ЦПК України і керуючись ст. 121 цього Кодексу залишив заяву прокурора без руху через відсутність у матеріалах справи доказів надання Кабінетом Міністрів України прокурору згоди на пред'явлення позову, відсутність у заяві наведення підстав для такого звернення прокурора до суду, суд надав прокурору строк для виправлення недоліків заяви до 11-00 к.ч. 24.02.2017 (а.с. 272-273 т. 1).

На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2017 прокурор листом від 21.02.2017 № 05/1-1305-16, отриманим судом 24.02.2017, пояснив свою процесуальну позицію в справі, зокрема, щодо відсутності в законодавстві вимоги одержання згоди Уряду України на представництво прокурором інтересів держави в його особі в даній справі, вказав на підстави для представництва, що наводилися в позовній заяві, на обізнаність Уряду із фактом пред'явлення і розгляду даного позову та направлення відповідного представника для участі в справі тощо (а.с. 282-285 т. 1).

Ухвалою Берегівського районного суду від 24.02.2017 недоліки заяви були визнані такими, що не виправлені, згоду КМ України на пред'явлення позову в його інтересах - відсутньою, заяву на підставі ст.ст. 119, 120 ЦПК України в порядку, передбаченому ст. 207 ч. 1 п. 8 цього Кодексу залишено без розгляду (а.с. 288-289 т. 1).

Порядок і умови звернення прокурора до суду із позовом з метою представництва інтересів держави в особі уповноваженого державного органу урегульовані законом в редакції, що була чинною на час пред'явлення позову, в наступний спосіб.

Відповідно до Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (ст. 131-1).

Нормами ст. 45 ч. 2 ЦПК України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (абз. 1);

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2);

прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру»; для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва; невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу (абз. 3).

Закон України «Про прокуратуру» встановлює вимоги, відповідно до яких, зокрема:

прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу;

наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті;

не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань; представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (ст. 23 ч. 2);

наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді;

прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва;

прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень;

виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (ст. 23 ч. 4);

під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (ст. 23 ч. 6);

право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам (ст. 24 ч. 1);

повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством (ст. 24 ч. 7).

Статтею 25 Закону України «Про прокуратуру» питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді не регулюються.

Наведені законодавчі норми не передбачають надання уповноваженим державним органом, в т.ч., і Кабінетом Міністрів України, згоди прокурору на пред'явлення в інтересах держави в особі відповідного державного органу позову в порядку цивільного судочинства та здійснення відповідного представництва. Зі змісту цих норм випливає, що згода вимагається на представництво прокурором інтересів громадянина у випадках, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 45 ЦПК України, що узгоджується зі змістом частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Надання ж державним органом такої згоди (що, відповідно, передбачає й можливість ненадання згоди) суперечило б смислу відповідних правовідносин, закону та по суті нівелювало б визначену законом роль прокуратури в сфері захисту інтересів держави, зокрема, майнових, ускладнювала б або унеможливлювала такий захист.

Інші передбачені законом умови, необхідні для представництва прокурором інтересів держави в собі КМ України у даній справі були дотримані. Так, прокурор у заяві самостійно визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і вмотивував підстави та необхідність представництва тим, що КМ України неналежно виконував свої функції у спірних правовідносинах, як не виконували належним чином своїх обов'язків і треті особи, заявлені на стороні позивача, що потягло для державних інтересів негативні наслідки та зумовило необхідність пред'явлення позову прокурором. Про це йдеться передусім на аркушах 10-12 тексту позовних заяв (а.с. 11-13, 61-63 т. 1), а також випливає з іншого змісту заяв.

Заяву подано уповноваженим прокурором - заступником прокурора Закарпатської області А. Новіковим, у справі міститься надана відповідно до закону вказівка заст. Генерального прокурора України А. Стрижевської від 07.11.2016 № 05/1-753вих-16, згідно із якою наявні матеріали свідчать про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, тому пред'явлення позову, про який ідеться, відповідно до ст. 23 ч. 3 Закону України «Про прокуратуру» доручається прокуратурі Закарпатської області (а.с. 43 т. 1).

Про пред'явлення позову прокурор А. Новіков повідомив КМ України листом від 25.11.2016 № 05/1-1305-16 (а.с. 252 т. 1), тобто, одразу після його подачі до суду, а не до того, як це вимагається законом. Проте, за обставинами справи вважати таке порушення істотним, таким, що порушило права Уряду України та впливає на рух справи, підстав немає. Від КМ України не надходили заперечення щодо пред'явлення даного позову прокурором, навпаки, представник КМ України Коцан М.В. намагалася взяти участь у судовому засіданні 17.02.2017, однак, не була допущена судом до участі в процесі (а.с. 255-258, 269-271 т. 1). На стадії апеляційного розгляду справи в судовому засіданні взяла участь представник КМ України Філіп М.М., яка реалізувала права позивача на участь у процесі, підтримала апеляцію прокурора, а з листа заст. Міністра Кабінету Міністрів В. Федорчука від 26.01.2017 № 573/0/2-17, адресованого Мінюсту України, випливає, що КМ України обізнаний із фактом пред'явлення позову та через підрозділи Мінюсту України забезпечує свою участь у справі і підтримує позов.

Виходячи з викладеного, доводи апеляції щодо неправильного вирішення судом першої інстанції процесуального питання заслуговують на увагу та не спростовані, суд не мав належних підстав ані для залишення заяви без руху, ані потім для залишення її без розгляду із наведених ним у відповідних ухвалах мотивів, вирішив питання із порушенням вимог закону та без урахування дійсних обставин справи, її руху та наявних документів. Позовна заява була подана із дотриманням вимог ст.ст. 45, 119, 120 ЦПК України та інших вимог закону. Судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України у розумінні його законності та обґрунтованості.

Відтак, на підставі ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, ухвалу суду про залишення заяви без розгляду скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 4, ст. 311 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України А. Новікова задовольнити, ухвалу Берегівського районного суду від 24 лютого 2017 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді