Ухвала суду № 67773876, 05.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про поділ майна,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року в частині забезпечення позову

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 Залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_4 Накладено арешт на автомобіль КІА Sorento, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2.

Не погоджуючись з ухвалою суду в частині забезпечення позову, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в цій частині та постановити нову ухвалу, якою відмовити у забезпеченні даного позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість постановленої ухвали, порушення судом норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для справи.

Єдиний унікальний номер справи:753/12543/16-ц Номер провадження: 22-ц/796/6656/2017Головуючий у суді першої інстанції: О.В. ДомарєвДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачВ обґрунтування вказала на те, що задовольняючи дану заяву, суд не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову. Вказала, що автомобіль на який суд наклав арешт знято з обліку 10.03.2017 року та з цього часу належить їй на праві приватної власності, відповідач за первісним позовом на зазначений автомобіль не претендує, а лише просить у зустрічному позові стягнути Ѕ частину ринкової вартості даного автомобіля. Вважає висновок суду про необхідність забезпечення позову передчасним та не підтвердженим належними та допустимими доказами у справі. Звернула увагу на те, що постановляючи дану ухвалу суд першої інстанції забезпечивши позов не взяв до уваги вимоги ч.1 ст. 152 ЦПК України та наклав арешт на майно , яке не належить відповідачу.

Крім того зазначила, що у ході розгляду даної справи судом було накладено арешт на нерухоме майно - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що є достатнім для забезпечення позову та співмірним заявленим позовним вимогам.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.

Інші особи, які беруть участь у справі (їх представники), повідомлялися про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог закону, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції від них не надходило. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та третьої особи.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в частині забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з виділених матеріалів справи в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про поділ майна.

11 квітня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль КІА Sorento, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2. Мотивуючи тим, що вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, на відчуження якого позивач повинен був отримати згоду від відповідача. Проте продаж даного автомобіля було здійснено проти волі позивача третій особі ОСОБА_4 Окрім того посилався на те, що у зв'язку із призначенням судом експертизи щодо визначення ринкової вартості автомобіля, останній потребує огляду експертом, а тому виникає необхідність зобов'язати власника надати авто для огляду. З огляду на те, що нинішній власник автомобіля може безперешкодно відчужити його іншій особі, а таке відчуження призведе до затягування розгляду справи або унеможливить проведення експертизи та потягне за собою залучення до участі у справі інших третіх осіб, що у подальшому ускладнить розгляд справи та утруднить виконання судового рішення.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на автомобіль КІА Sorento, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2.

Так, відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Порушуючи питання про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на автомобіль КІА Sorento, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, позивачем було зазначено, що даний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, який було відчужено ОСОБА_3 ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_1 Оскільки даний автомобіль є предмет спору, судом було постановлено ухвалу про призначення у справі експертизи щодо визначення ринкової вартості спірного автомобіля, а теперішній його власник не позбавлена права на свій розсуд розпоряджатися належним їй майном, зокрема, відчужити його на користь іншим особам, накладення арешту забезпечить належний розгляд справи, проведення експертизи та виконання рішення суду у майбутньому у разі задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, задовольняючи заяву про забезпечення позову суд встановив, що у даному випадку існує ризик того, що з метою уникнення відповідальності перед ОСОБА_1 у випадку задоволення позову, може бути здійснено будь -яким чином відчуження вже проданого на даний час спірного автомобіля ОСОБА_4, що унеможливить виконання рішення суду.

Таким чином, у суду першої інстанції, на стадії вирішення питання про забезпечення позову, не було підстав вважати, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованим чи недоведеним, чи що спір є нереальним, а тому суд законно та обґрунтовано забезпечив позов, наклавши арешт на автомобіль КІА Sorento, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2.

Посилання на порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст. 152 ЦПК України колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.03.2017 року (п.2.2) право власності на Транспортний засіб переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами акту приймання - передачі. ОСОБА_4 не надала суду вказаного в договорі акту приймання - передачі, як не надала і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на своє ім'я, а тому не довела суду того, що вона є власником спірного автомобіля, не дивлячись на укладений договір купівлі - продажу.

Доводи ОСОБА_4 про те, що вона стала власником спірного автомобіля 10 березня 2017 року будуть мати значення при вирішенні спору по суті та не спростовують висновків суду щодо необхідності забезпечення позову.

Та обставина, що у ході розгляду даної справи судом було накладено арешт на нерухоме майно - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, не може вважатися достатнім забезпеченням позову, а також не є підставою для відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, оскільки рухоме майно (автомобіль) також є предметом спору.

Оскаржувану ухвалу в частині забезпечення позову, на думку колегії суддів, постановлено з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків.

З врахуванням вищевикладеного, підстави для скасування оскаржуваної ухвали в частині забезпечення позову і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року в частині забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: