Рішення № 67772668, 17.07.2017, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-др/622/3/17

Справа № 622/1148/13-ц р.

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017 смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участю секретаря Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» про захист прав споживача, визнання прострочення кредитора, визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, визнання недійсним договору поруки та іпотечного договору, та зобовязання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2014 року відповідач за первісним позовом у справі за позовом ПАТ "Дельта-банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТОСОБА_2.

ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги, та остаточно просив визнати недійсними пункти 1.6 і 1.8 кредитного договору №888/06-КВ від 22.12.2006 року, укладеного між ним та ТОВ "Укрпромбанк" з дати укладення; зменшити суму боргу за даним кредитним договором №888/06-КВ від 22.12.2006 на незаконно нараховану комісію в розмірі 3459,76 грн.; визнати недійсним пункт 5.4 даного кредитного договору; зменшити суму боргу за кредитним договором на незаконно нараховану комісію в розмірі 2373,94 грн.; визнати неправомірним та не передбаченим законом нарахування процентів після подачі ПАТ "Дельта банк" позову до Золочівського районного суду Харківської області; зменшити суму боргу за кредитним договором на суму незаконно нарахованих процентів в розмірі 47402,14 грн.; визнати таким, що кредитор ПАТ "ОСОБА_2 банк" прострочив; зменшити суму боргу за кредитним договором на суму нарахованих процентів за час прострочки кредитора в розмірі 99666,54 грн., визнати припиненими договори іпотеки та поруку, останній на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

20 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в частині вимог про визнання поруки припиненою за договором від 02 грудня 2006 року №888/06-КВ-П, на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, так як вказані вимоги не були розглянуті судом.

В судове засідання позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не зявився, про дату та час повідомлений належним чином.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не зявився. Матеріали справи містять заяву ПАТ «Дельта банк» про розгляд справи за відсутності представника банку. В своїх письмових запереченнях, відповідач за зустрічним позовом заперечував проти зустрічного позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного.

22 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 888/06-КВ (далі - Договір), згідно з умовами якого ТОВ «Український промисловий банк» надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 22100,00 USD (двадцять дві тисячі сто доларів США 00 центів) з розрахунку 13,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 22 грудня 2006 року по 21 грудня 2016 року. Мета кредитування споживчі потреби.

Згідно умов кредитного договору, а саме п.п.1.2.4 банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 22100 долларів США, строком на 120 місяців, із сплатою відсотків за користування та комісій, повернення кредиту здійснюється щомісячно частками у розмірі не менше як 184,17 доларів США по 10 число кожного місяця.

Відповідно до підпункту 4.2.1 кредитного договору позичальник зобов?язався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами згідно з умовами кредитного договору.

Згідно з пунктом 6.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати проценти та інших платежів, передбачених договором, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов кредитного договору. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Того ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк, Повним товариством «Ломбард «Корал» Подус і компанія» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №888/06-КВ-П, в забезпечення виконання основного зобовязання кредитного договору. За умовами договору поруки поручитель - ПТ «Ломбард «Корал» Подус і компанія» поручився перед кредитором ТОВ «Український промисловий банк» за виконання боржником ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором №888/06-КВ від 22.12.2006 року, за яким останній зобовязаний до 21 грудня 2016 року повернути кредит у розмірі 22100 доларів США, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках визначених кредитним договором.

На підставі договору про передачу активів та кредитних зобовязань, укладеного 30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України, ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги за вказаними кредитним та забезпечувальним договорами. (том 1 а.с.6-11, 18-21).

10.12.2014 року Золочівським районним судом Харківської області у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за зазначеним вище кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1І до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання прострочення кредитора, визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, визнання недійсним договору поруки та іпотечного договору, та зобовязання вчинити певні дії ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта банк» та залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 (том 2 а.с.21-25).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27.05.2015 року зазначене рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором станом на 23 червня 2014 року в сумі 293 660 грн. 46 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 185583 грн. 15 коп. та заборгованості за відсотками у сумі 108077 грн. 31 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 4519 грн. 60 коп. Рішення суду у частині залишення без розгляду зустрічного позову скасовано і справу в цій частині повернуто до Золочівського районного суду Харківської області для розгляду. Рішення набрало законної сили (том 2 а.с.129-133).

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України та ЦК України.

Конституцією України, а саме статтею 55, закріплено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття «зобовязання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої цієї статті за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Виконання сторонами зобовязання це здійснення ними дій з реалізації прав і обовязків, що випливають із зобовязання, передбаченого договором. Отже, основне зобовязання це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обовязки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель) узяв на себе зобовязання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 21 грудня 2016 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з пунктів 2.4 та 2.5 кредитного договору, позичальник зобовязується частково погашати заборгованість за кредитом, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного місяця, у сумі не менш як 184,17 доларів США шляхом внесення готівки чи безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку або рахунків поручителів, гарантів та інших осіб на позичковий рахунок. Відповідно до пункту 2 договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобовязання за кредитним договором.

В порушення вимог кредитного договору ОСОБА_1 припинив здійснення сплати щомісячних платежів, а тому згідно з підпунктом 2.4 договору кредитування несплачена заборгованість вважається простроченою.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя щодо окремих зобовязань за кредитом.

Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором) предявити вимоги до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Відтак кредитним договором було передбачено виконання грошових зобовязань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

В межах даної справи, предметом спору по первісному позову було питання виконання умов кредитного договору №888/06-КВ, стягнення суми заборгованості із ОСОБА_1

ПАТ «Дельта банк» вимоги до поручителя ПТ «Ломбард «Корал» Подус і компанія» у цій справі не заявлялися, стороною по цій справі за первісним позовом поручитель не був.

Позивачем за зустрічними позовом, після уточнень позовних вимог в частині визнання поруки припиненою, до участі у справи поручителя не залучено, хоча рішення про припинення поруки безпосередньо стосується його прав та обовязків.

Вирішення питання залучення до участі у справі співвідповідача, або його заміну відповідно до положень статті 33 ЦПК України, передбачено, лише клопотанням позивача.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 своїм правом на залучення ПТ «Ломбард «Корал» Подус і компанія» до участі у справі не скористався. Вирішення питання про залучення осіб до участі у справі на стадії ухвалення додаткового рішення ЦПК України не передбачає. Відтак суд розглядає справу в межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів та за наявної кількості учасників.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги про припинення поруки, ОСОБА_1 вказує, що банком пропущено 6 місячний строк предявлення вимог до поручителя, водночас предметом спору за первісним позовом було питання стягнення заборгованості з ОСОБА_1, дані щодо наявності, або відсутності спору з між ПАТ «Дельта банк» та ПТ «Ломбард «Корал» Подус і компанія» судом, в рамках даної справи, не досліджувалися.

Відтак, в порушення вимог ст.ст. 10, 59, 60 ЦПК України позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, що банком пропущено 6 місячний строк предявлення вимоги до поручителя за кожним щомісячним платежем, таким чином, суд на підставі наданих доказів, та за наявної кількості учасників по справі вважає позовні вимоги про припинення поруки не доведеними та відмовляє у задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Керуючись, вказаними нормами матеріального закону та ст.ст.10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про припинення поруки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської областішляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Чернова